ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ВИКОРИСТАННЯМ МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, з’ясовано зв’язок з науковими програмами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та оприлюднення.

У першому розділі – "Наукові та організаційні засади державного управління у сфері використання мінерально-сировинних ресурсів" – розкривається зміст державного управління природокористуванням, його функції, принципи та завдання, визначається структура та повноваження органів управління надрокористуванням, з’ясовуються протиріччя між сучасними і майбутніми інтересами суспільства стосовно використання природних запасів.

На основі вивчення вітчизняних і зарубіжних наукових джерел обґрунтовано сучасну концепцію державного управління природокористуванням, що останнім часом більшою мірою пов’язується з вирішенням економічних, екологічних, соціальних та політичних проблем суспільства, уточнено мету державного управління природокористуванням. Вона полягає у забезпеченні збереження, раціонального використання природних ресурсів, формування у населення ощадливого ставлення до них, відтворенні навколишнього природного середовища. Встановлено, що за сучасних умов наявність та можливість використання МСР є стратегічно важливим чинником формування економічної політики держави та міжнародних відносин.

Систематизація принципів природокористування дозволила виокремити принципи державного управління природокористуванням та визначити їх зміст. Виходячи з цільової та функціональної орієнтації державного управління, доведено, що визначальними у процесі прийняття управлінських рішень щодо природокористування є такі принципи: комплексності; платності; екологізації; оптимізації; посилення участі держави у природоохоронних заходах; балансу інтересів суб’єктів процесу природокористування; децентралізації. Залежно від етапів використання МСР дія принципів проявляється неоднаково, що має враховуватись у процесі державного управління.

Державне управління використанням МСР здійснюється спеціалізованими структурними ланками з метою визначення загальних потреб, інтересів, цілей суспільства, пов’язаних з природокористуванням, та їх задоволення шляхом розробки та реалізації нормативно-правових актів, контролю за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпечення ефективних, комплексних заходів щодо розвідки, видобутку та використання МСР, охорони навколишнього природного середовища, узгодження дій державних органів і громадських організацій в цій галузі. У дисертації з’ясовано взаємозв’язок законодавчої, виконавчої та судової гілок влади у процесі здійснення державного управління природокористуванням. Встановлено, що органи місцевого самоврядування позбавлені можливості суттєво впливати на формування державної політики (відсутній механізм впливу), незважаючи на те, що основні негативні наслідки використання МСР припадають на території.

Розгляд функціональних повноважень органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування свідчить про те, що в Україні створено потужну інституційну систему державного управління відносинами у сфері використання МСР. На підставі структурно-функціонального аналізу Міністерства охорони навколишнього природного середовища робиться висновок, що сформована структура центрального органу виконавчої влади не повною мірою відповідає функціональним повноваженням щодо надрокористування, що призводить до неефективного управління у зазначеній сфері.

У другому розділі – "Аналіз стану державного управління використанням мінерально-сировинних ресурсів" – подано характеристику розвитку галузі надрокористування, проаналізовано нормативно-правове забезпечення та зміст функцій державного управління.

Доведено, що МСР користуються зростаючим попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Це зумовлено необхідністю задоволення потреб у сировині для енергетичної, будівельної, хімічної, металургійної та інших галузей промисловості, а також забезпечення населення та підприємств підземними водами. З початку 90-х років ХХ ст. відбувається помітне скорочення видобутку МСР при одночасній відсутності компенсації приросту запасів, постійне зростання потреб у сировині, обсягів промислових відходів, що спричиняють нові техногенно-екологічні проблеми.

Разом з цим визначено, що:

–  стосовно енергетичних ресурсів Україна забезпечена лише власним вугіллям; ресурси нафти та газу не задовольняють потреби країни в цих видах сировини;

– за рівнем споживання енергії, води, залізної руди та інших корисних копалин на одиницю ВВП, а також за обсягами промислових відходів на душу населення країна посідає одне з перших місць у світі;

– основні фонди видобувної промисловості зношені на 80 %;

– протягом тривалого часу держава не мала довгострокового плану розвитку мінерально-сировинного комплексу, що ускладнювало та стримувало її розвиток.

Серед основних напрямів державної політики щодо регулювання відносин у сфері надрокористування та розвитку мінерально-сировинної бази важливе значення має зміцнення державної власності щодо надр України. З цією метою запропоновано конкретизувати повноваження органів виконавчої влади державного та регіонального рівнів та органів місцевого самоврядування по управлінню державним фондом надр, контролю за їх раціональним використанням та охороною. Доведено необхідність оприлюднення проектів рішень щодо розташування видобувних об’єктів підвищеної екологічної небезпеки.

На підставі аналізу нормативно-правової бази з’ясовано, що суттєвого доопрацювання потребують статті законодавчих актів, які визначають суму штрафів за заподіяну шкоду довкіллю у процесі надрокористування (ст. 57, 58, 82 КУпАП). Це дасть змогу забезпечити виконання ст. 50 та ст. 67 Конституції України щодо гарантування права на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Суттєву роль у надрокористуванні відіграє дозвільна система, що встановлює єдині правила ліцензування для користування надрами при видобуванні корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. Запропоновано спростити процедуру для корисних копалин місцевого значення з метою більш повного використання МСР для задоволення регіональних потреб.

Визначено, що платежі за користування надрами відіграють суттєву роль при формуванні бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих бюджетів, до яких спрямовується 60 % платежів за видобування корисних копалин загальнодержавного та 100 % – місцевого значення. Отже, з метою наповнення бюджетів запропоновано уникати поправок до цих статей при формуванні державного бюджету України.

Дієвим інструментом державного регулювання природокористування є екологічна експертиза, яка сьогодні лише частково виконує свої завдання, оскільки при її здійсненні визначається вплив окремих підприємств і не враховуються існуюче забруднення, сумарні екологічні наслідки введення в дію нових підприємств.

Стимулювання економічної діяльності законодавчо визначено лише для нафтогазоносних надр та в частині раціонального використання природних ресурсів. Результати дослідження довели, що підвищення рівня інвестиційної привабливості території можливе за умов надання інвесторам якісної інформації, наявності стабільного законодавства та стабільної економіки.

Проведений аналіз статистичних даних дозволяє констатувати: з року в рік в Україні збільшується кількість порушень у сфері надрокористування, що призводить до суттєвих економічних втрат, посилює екологічне навантаження на довкілля. Відсутність механізму контролю з боку місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування зумовлює погіршення стану навколишнього природного середовища у країні. Для покращання ситуації запропоновано створити спеціалізовані підрозділи контролю на рівні регіонів в управліннях екології та природних ресурсів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та доведено доцільність спеціалізованої підготовки державних службовців.

У третьому розділі – "Удосконалення державного управління використанням мінерально-сировинних ресурсів" – визначено складові організаційного механізму державного управління використанням МСР та їх зміст, запропоновано напрями щодо кадрового та інформаційного забезпечення дії зазначеного механізму, вдосконалено методичні підходи до планування використання МСР.

Складовими організаційного механізму державного управління використанням МСР є: органи державної влади, що приймають рішення, цілі, на які орієнтована діяльність, принципи державного управління природокористуванням, методи управління та організації, що виконують рішення у сфері розвідки, видобування та використання корисних копалин.

Визначено зміст відносин між органами державної влади, які приймають та реалізують рішення, та споживачами ресурсів надр (рис. 1). Реалізація управлінських рішень здійснюється на регіональному рівні, що зумовлює необхідність підвищення відповідальності та певної самостійності територіальних органів влади. Регіональний рівень використання МСР значною мірою визначається реалізацією суб’єктами управління своїх функцій щодо досягнення стратегічних цілей шляхом виконання оперативних завдань та видів робіт. Запропоновано пожвавити діяльність територіальних органів виконавчої влади щодо планування розвитку регіональної мінерально-сировинної бази.