Державне управління зовнішньоторговельною діяльністю в умовах інтеграції України у світовий економічний простір: механізми регулювання та контролю

Короткий зміст

У вступі розкрито сутність проблеми і стан її наукового опрацювання; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету, завдання і наукову новизну дослідження, окреслено практичну значимість одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації та опублікування.

У першому розділі “Методологія державного управління зовнішньо-торговельною діяльністю” - розглянуто основні економічні та управлінські категорії, що визначають зовнішньоекономічну діяльність, їх логічний взаємозв’язок та визначено методологічні основи державного управління у сфері зовнішньої торгівлі.

Активізація процесу входження України у світове співтовариство – розширення географії та масштабів зовнішньоекономічних відносин, цілеспря-мований розвиток економічної політики з орієнтацією на СОТ та ЄС зумовлюють необхідність удосконалення, а за деякими аспектами – зміни механізмів державного управління зовнішньоекономічною діяльністю в усіх її проявах. Особливої уваги вимагають питання державного управління зовні-ньоторговельними відносинами, питома вага яких у загальному зовнішньо-економічному балансі країни у 2006 р. становила понад 70%.

За результатами дослідження наукового трактування змісту основних економічних понять, що характеризують зовнішньоекономічну діяльність, виявлена потреба в уточнені та однозначності розкриття змісту дефініцій: «зовнішньоекономічна політика», «зовнішньоекономічна діяльність» та «зовні-шньоекономічні відносини», які визначені нами таким чином: зовнішньо-економічна політика - це діяльність органів державної влади, що спрямована на формування ефективних економічних відносин держави на міжнародній арені; зовнішньоекономічні відносини - це сукупність економічних зв’язків та контактів між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, які формуються під впливом зовнішньоекономічної політики держави; зовнішньоекономічна діяльність - це спосіб реалізації зовнішньоекономічної політики держави шляхом здійснення вітчизняними та іноземними суб’єктами господарювання певних дій, спрямованих на матеріалізацію зовнішньоекономічних відносин.

При цьому зауважимо, що визначені нами поняття «зовнішньоеконо-мічна діяльність», «зовнішньоекономічні відносини» та «зовнішньоекономічна політика» є складними агрегованими економічними категоріями, які склада-ються з окремих елементів і можуть бути класифікованими за типами, формами і видами наступним чином: зовнішньоекономічна політика: за типами – узгоджена, безкомпромісна, неупереджена; за формою – протекціоністська, фритредерська, комбінована; за видами - торговельна; інвестиційна; фінансова; кредитна; інноваційна тощо; зовнішньоекономічні відносини: за типами - співробітництво, конкуренція; за формою - рамкові угоди, меморандуми, контракти, договори, інші форми; за видами - експорт, імпорт, товарообмін, відносини у сфері послуг, інвестування лізинг, спільне виробництво, науково-технічне співробітництво тощо; зовнішньоекономічна діяльність: за типами - ефективна, неефективна, компромісна, ризикована і небезпечна; за формою - переміщення товарів, переміщення капіталів чи переміщення робочої сили; за видами - експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; діяльність у сфері послуг; наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація; фінансова; операції з цінними паперами; кредитно-розрахункова; спільна діяльність; товарообмін (бартер); оренда, в тому числі лізинг, валютні операції; інші операції не заборонені законодавством.

Наукове трактування терміна “державне управління економікою” та його розмежування зі звичним словосполученням “державне регулювання еконо-міки” знайшло відображення в науковій літературі тільки в останні роки й ґрунтується на твердженні, що регулювання – це одна із похідних функцій державного механізму управління. Визначення сутності основних понять, що характеризують зовнішньоекономічну діяльність, дали змогу сформулювати такі визначення: державне управління зовнішньоекономічною діяльністю – це процес впливу уповноважених органів державної влади різного рівня на зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів господарювання з метою підвищення її ефективності й результативності, а державне регулювання зовнішньо-економічної діяльності – це функція управління зовнішньоекономіч-ною діяльністю, що визначається зовнішньоекономічною політикою держави та реалізується через дію правових, організаційно-управлінських, адміністра-тивних, економічних, інформаційно-аналітичних механізмів. Зважаючи на виняткову важливість контрольної функції державного управління у сфері зовнішньоекономічної діяльності окремо визначимо, що державний контроль зовнішньоекономічної діяльності – це функція управління, що спрямована на перевірку ефективності та правильності реалізації зовнішньоекономічної політики держави шляхом використання загальних та спеціальних механізмів, методів, засобів та прийомів контролю й аудиту.  

У розділі обґрунтовано, що успішне формування і реалізація зовнішньо-економічної політики залежить від розуміння та обрання правильного методологічного підходу їх здійснення, який можна відобразити за допомогою схеми зображеної на рис. 1. Зі схеми  видно, що в основу розробки методології дослідження проблем державного регулювання та контролю зовнішньо-торговельної діяльності покладено науковий метод пізнання, який передбачає дотримання певної послідовності, починаючи з постановки мети й закінчуючи оцінкою ефективності результатів. Всі складові методології державного управління зовнішньоторговельною діяльністю згруповані в три блоки: понятійно-сутнісний (мета, об’єкт, предмет, суб’єкт), функціональний (завдання, методи, механізми, гіпотеза) та результативний (розробка та реалізація стратегій, законів, концепцій, програм), які тісно взаємопов’язані та взаємозалежні.

В основу функціонального блоку покладено методи, за допомогою яких вирішуються поставлені завдання та досягається кінцева мета. У розділі визначено, що методи державного управління зовнішньоторговельної діяльності – це система дій, що спрямована на дослідження еволюції, сучасного стану та перспектив розвитку державного управління у сфері зовнішньоторговельних відносин та визначення основних напрямів його удосконалення.

Визначено, що існуюча класифікація методів державного регулювання зовнішньоторговельною діяльністю є не однозначною. Тому запропоновано авторську класифікацію методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності за такими ознаками: формою впливу; характером; способом здійснення; призначенням; терміном дії.