ДІАГНОСТИКА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ ЯК СКЛАДОВА МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ Автореферат

Актуальність теми. Суспільний розвиток в Україні характеризується загостренням соціальних проблем і суттєвим зниженням рівня та якості життя населення, що зумовлено як кризовим спадом виробництва, так і процесами глибинного розшарування суспільства за рівнем доходів. Посилення соціальної компоненти в стратегії подальшого розвитку держави, орієнтація на підвищення якості і рівня життя населення, його соціального самопочуття вимагають удосконалення концептуальних і методологічних засад формування і реалізації соціальної політики.

Головна ж проблема державного управління в сфері соціальної політики полягає в забезпеченні його адекватності потребам суспільства в кожний конкретний проміжок часу. Однак, очевидно, що розроблена і реалізована соціальна політика не буде відповідати потребам суспільства, якщо створюватиметься лише на основі суб’єктивних міркувань носіїв відповідних повноважень. Тому потрібен спеціальний механізм об’єктивізації цього процесу.

Отже, інформаційне забезпечення для прийняття управлінських рішень в сфері соціальної політики має базуватися на діагностиці соціального розвитку, що передбачає використання розгалуженої системи соціальних показників, які б у комплексі відбивали об’єктивні соціально-економічні процеси і суб’єктивне самопочуття населення. За змістом і методикою розрахунку вимірювання соціального розвитку має відповідати міжнародним стандартам, враховувати специфіку України в межах чинного правового поля та проводитись на регулярній основі.

Теоретико-методологічні основи, на яких ґрунтується дисертаційне дослідження, закладені у працях концептуального характеру щодо державно-управлінських механізмів. Особливої уваги заслуговують роботи Авер’янова В., Атаманчука Г., Бакуменка В., Князєва В., Малиновського В., Мельника А., Нижник Н., Олуйка В., Надолішнього П., Сурміна Ю., Цвєткова В., Юзькова Л. та інших.

Змістовному аналізу теоретико-методологічних аспектів сутності соціальної політики, її цілей, завдань та перспектив розвитку сприяють роботи закордонних дослідників, таких як Алкок П., Арон Р., Белл Д., Гелбрейт Дж., Дікон Б., Левін П., Тоффлер Е., Хайєк Ф. та інші.

Роботи російських вчених, зокрема Берестової Л., Бобкова В., Богатирьової Т., Волгіна Н., Лєвашова В., Ракітського Б., Cтаровєрова В. та інших, присвячені дослідженню змісту і ролі соціальної політики у розвитку суспільства та окремого індивіда, аналізу її структурних компонентів і механізмів реалізації.

Об’єктом дослідження широкого кола українських науковців і фахівців стало вивчення механізмів активізації соціальної політики на державному рівні, серед них особливої уваги заслуговують роботи Амоші О., Власенко Н., Власюка О., Ворони В., Гансової Е., Калачової І., Курило І., Лібанової Е., Макарової О., Мандибури В., Новикової О., Осауленка О., Палія О., Папієва М., Пирожкова С., Садової У., Скуратівського В., Шевчука П. та інших.

Значний внесок в опрацювання даної теми здійснили українські соціологи Головаха Є., Іващенко О., Паніна Н., Прибиткова І., результати наукових розвідок яких базуються на численних соціологічних дослідженнях, багаторічних моніторингах.

Сучасний стан наукової розробки даної проблематики уможливлює аналіз соціально-економічних процесів, що відбуваються в країні, однак використання діагностики соціального розвитку в системі державного управління не має під собою фундаментальної основи. Потребують наукового обґрунтування принципи вимірювання соціального розвитку з врахуванням міжнародних соціальних показників. Поза увагою дослідників залишаються і теоретико-методологічні засади соціальної діагностики.

Таким чином, наукове обґрунтування та розробка методологічних засад формування діагностики соціального розвитку є актуальною науковою проблемою. Розв’язання її сприятиме підготовці обґрунтованих та ефективних управлінських рішень, спрямованих на підвищення якості і рівня життя населення України. Саме це зумовило вибір теми дослідження, його структуру, визначило об’єкт і предмет, мету і конкретні завдання дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось в рамках науково-дослідних тем Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України “Модернізація системи професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування в контексті демократичного державного врядування” (ДР № 0107U004693), “Модернізація професійного навчання державних службовців як пріоритетний напрямок професіоналізації державної служби: регіональний аспект” (ДР № 0108U001313) та “Розвиток Південного регіону України: соціально-управлінський аспект” (ДР № 0109U002687), у межах яких автором досліджено теоретико-методологічні засади діагностики соціального розвитку регіону, запропоновано методику соціальної діагностики і розглянуто механізми впровадження науково-прикладних досліджень в систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.

Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне та науково-прикладне обґрунтування засад формування діагностики соціального розвитку регіону як складової механізму державного управління.

Досягнення поставленої мети передбачало вирішення наступних завдань:

- розробити науково-теоретичні засади діагностики соціального розвитку регіону;

- розкрити тенденції, суперечності і перспективи сучасної моделі соціальної політики, проаналізувавши організаційно-функціональний механізм державного управління в сфері соціальної політики та виявивши суперечності між правовою та фінансовою складовими механізму державного управління в сфері соціальної політики;

- обґрунтувати залежність механізму державного управління в сфері соціальної політики від структури населення;

- обґрунтувати методологічні засади організації діагностики соціального розвитку регіону з метою підтримки прийняття та коригування управлінських рішень в сфері соціальної політики;

- аргументувати можливість використання інтегрального індексу соціального розвитку для порівняльної оцінки динаміки соціальних змін в регіонах України.

Об’єктом дослідження є система державного управління в сфері соціальної політики.

Предметом дослідження є діагностика соціального розвитку регіону як складова механізму державного управління.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що впровадження діагностики соціального розвитку регіону, як складової механізму державного управління, сприятиме формуванню та реалізації адекватної соціальної політики.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослідження є праці українських і зарубіжних авторів, нормативно-правові акти й інші офіційні матеріали, що регламентують і репрезентують формування та результати реалізації соціальної політики.

Основні методи ґрунтуються на принципах дослідження, традиційних для вітчизняної науки з державного управління: узагальнення, системності та структурності.

Специфіка предмета дослідження і конкретні дослідницькі завдання зумовили використання наступних методів: контент- та конкретно-пошуковий аналіз – для уточнення основних понять та термінів; структурно-функціональний метод – дозволив проаналізувати структуру та функції державного управління в сфері соціальної політики; діалектичний метод – забезпечив виявлення сучасних тенденцій і суперечностей в соціальній сфері та обґрунтування основних напрямків удосконалення соціальної політики; системний підхід – під час аналізу проблеми відбору показників діагностики сприяв синтезу їх ієрархічної структури; абстрактно-логічний метод – з метою теоретичного узагальнення й формулювання висновків; збирання даних, прийняті у емпіричних соціологічних дослідженнях (експертне опитування, аналіз статистичної інформації); математико-статистичний та соціологічний аналіз результатів експертного опитування – дозволили визначити основні напрямки діяльності державних органів влади, які мають найбільш помітний вплив на результати соціальної політики; математико-статистичний аналіз офіційної статистичної інформації – забезпечив формування бази даних фактичного стану регіонів; порівняльний аналіз – дозволив забезпечити співставність оцінок під час характеристики соціального розвитку регіонів України.

Сукупність використаних методів, на наш погляд, надала можливість забезпечити повноту та об’єктивність висвітлення теми, реалізацію завдань дослідження.

У дисертації використовуються напрацювання теорії державного управління, окремі наукові ідеї з філософії, соціології, економіки, менеджменту та соціального управління.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розв’язанні важливої наукової проблеми – розробці теоретико-методологічних та науково-прикладних засад формування діагностики соціального розвитку регіону в системі державного управління.

Найбільш вагомі теоретичні та практичні результати, що визначають наукову новизну дослідження і виносяться на захист, такі:

вперше:

- теоретично обґрунтовано засади діагностики соціального розвитку регіону як складової механізму державного управління через уточнення сутнісних характеристик й основних положень та узагальнення міжнародного досвіду оцінювання соціального розвитку з метою його застосування під час діагностики;

- розкрито залежність механізму державного управління в сфері соціальної політики від структури населення з метою формування та реалізації перспективної, багатовекторної, багатоаспектної соціальної політики, що покликана враховувати потреби, інтереси, цінності кожної з груп в соціальному, економічному та культурному плані;

- запропоновано апробовану методику діагностики соціального розвитку регіону з метою вивчення соціального стану, існуючих проблем і тенденцій в соціальному розвитку та створення інформаційної бази для аналізу й об’єктивного оцінювання результатів регіональної соціальної політики;

удосконалено:

- шляхи реформування ідеологічно прийнятної для українського суспільства моделі соціальної політики з метою формування цілеспрямованої, послідовної концепції державного управління соціальною сферою;

- заходи державної соціальної політики відповідно до потреб українського суспільства, зокрема по відношенню до доходів громадян, щодо запобігання бідності, щодо безробіття, зайнятості, системи соціального захисту;

- сутність механізму державного управління у сфері соціальної політики, комплексно проаналізовано його правову та організаційно-функціональну складові;

- категоріальний апарат державного управління соціальною сферою, зокрема введено поняття: “діагностика соціального розвитку регіону” та термінологічно уточнено сутність наступних категорій: “структурно-організаційний механізм державного управління в сфері соціальної політики”, “структурно-функціональний механізм державного управління в сфері соціальної політики”, “критерій ефективності державного управління в сфері соціальної політики”;

дістали подальшого розвитку:

- концептуальні засади та прикладні аспекти вдосконалення системи державного управління в сфері соціальної політики.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що теоретичні положення роботи доведені до рівня конкретних пропозицій і мають форму, придатну для використання в практичній діяльності органів державного управління, зокрема розроблено методичні рекомендації щодо проведення діагностики соціального розвитку регіону.

Окремі методичні положення та практичні результати роботи було впроваджено в процес прийняття програм соціально-економічного розвитку Вінницького району Вінницької області (довідка про впровадження від 23.09.2008 р. №1725), були використані в поточній діяльності Департаменту у справах людей похилого віку та соціальних послуг Міністерства праці та соціальної політики під час роботи щодо підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів регіональних органів праці та соціального захист населення (довідка про впровадження від 11.12.2009 р. №1232/0/014/92-09).

Матеріали можуть бути використані у науково-дослідницькій та практичній діяльності зацікавлених установ, організацій, а також при підготовці лекцій, спецкурсів з питань соціальної політики.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, в якій викладено авторський підхід щодо формування діагностики соціального розвитку в системі державного управління.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідались на міжнародних та національних науково-практичних конференціях, конгресах, зокрема: “Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації” (Одеса, 24 листопада 2004 р.), “Державна служба України: сучасний стан та напрями адаптації до стандартів Європейського Союзу” (Одеса, 28 квітня 2005 р.), “Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку” (Одеса, 18 жовтня 2005 р.), “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 29-30 березня 2007 р.), “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 31 травня 2007 р.), “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 31 жовтня 2007 р.), “Розвиток демократії та демократична освіта в Україні” (Київ, 8-10 листопада 2007 р.), “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 27-28 березня 2008 р.), “Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування” (Львів, 4 квітня 2008 р.).

Публікації. Основні положення роботи викладено у дванадцятьох публікаціях, із них п’ять – у наукових фахових виданнях (обсяг 2,5 друк. арк.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації становить 228 сторінок, з них – 174 сторінки основного тексту. Список використаної літератури містить 214 найменувань, з них 5 – іноземною мовою. Наведено 3 рисунки, 24 таблиці, 7 додатків.