ДІАГНОСТИКА ТА ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ НЕПАРАЗИТАРНИХ КІСТ СЕЛЕЗІНКИ З ВИКОРИСТАННЯМ МІНІІНВАЗИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Короткий зміст

Матеріали та методи досліджень. Робота базується на проспективному та ретроспективному аналізі результатів комплексного клінічного обстеження та хірургічного лікування 76 пацієнтів з непаразитарними кістами селезінки, що знаходились на лікуванні в Національному інституті хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова АМН України за період з 1996 по 2007 рр.

Всі хворі були розподілені на дві клінічні групи: основну (першу) та контрольну (другу) групу. В першу групу включені 37 (48,7%) пацієнтів з непаразитарними кістами селезінки ліковані мініінвазивними (лапароскопічними та пункційними) методами. В другу групу увійшли 39 (51,3%) хворих, яким з приводу непаразитарних кіст селезінки були виконані оперативні втручання традиційним (відкритим) способом, у яких основним методом лікування була спленектомія (оперовані переважно в перші 6 років дослідження). Серед пацієнтів переважали жінки (співвідношення жінок та чоловіків склало 3,75:1) у віці від 13 до 78 років, причому переважна більшість з них в працездатному віці від 18 до 60 років – 59 (77,6%), що визначає соціально–економічну значимість проблеми. Тривалість захворювання коливалась від 1 місяця до 5 років, в середньому (17,8 + 3,9) міс.

У 36 (47,4%) хворих на момент госпіталізації відмічали одне чи декілька супутніх захворювань, 9 (11,8%) пацієнтам виконані симультанні оперативні втручання. Наявність супутньої патології зумовлює як важкість стану хворого, так і впливає в деяких випадках на лікувальну тактику.

В доопераційному періоді пацієнтам виконували обстеження в наступному обсязі: УЗД, комп’ютерна томографія, ангіографія, допплерфлоуметрія, прицільна пункційна черезшкірна біопсія під контролем УЗД, лабораторні, гістологічні, додаткові дослідження з приводу супутньої патології та ускладнень.

Комп’ютерну томографію та МРТ застосовували для диференційної діагностики від гидатидних ехінококових кіст селезінки, при підозрі на повне інтрапаренхіматозне розміщення кісти, на наявність додаткових кіст та пухлину селезінки.

Морфологічне дослідження видалених препаратів (селезінка з кістою, стінка кісти у випадку часткової резекції останньої) було проведено у 63 спостереженнях.     

В переважній більшості випадків вони мали характер псевдокіст – у 40 (мала місце груба фіброзна тканина з ділянками кальциноза та гіаліноза), істинні кісти – у 12, кістозна лімфангіома – у 5, кістозна гемангіома – у 4 та організований абсцес – у 2 випадках.

Основні результати досліджень. Основним клінічним проявом непаразитарних кіст селезінки являється больовий синдром, який за нашими даними спостерігався у 42 (55,3%) пацієнтів, який мав характер як постійного – тупого, ниючого чи розпираючого, що посилювався при фізичному навантаженні, так і періодичного. У 5 (6,5%) хворих до вищевказаних симптомів приєдналися ознаки інтоксикації – підвищення температури тіла, озноб, загальне нездужання та ін. Випадково кісти селезінки були виявлені у 29 (38,2%) пацієнтів під час проходження УЗД обстеження і особливих скарг у цих хворих не було.

Розміри кіст за даними УЗД та інтраопераційної ревізії коливались від 3 до 19 см: до 5 см – у 13 (17,1%) хворих; від 5 до 7 см – у 18 (23,7%); від 7 до 10 см – у 18 (23,7%); від 10 до 15 см – у 21 (27,6%); більш ніж 15 см – у 6 (7,9%). Відмічено прямопропорційну залежність між розмірами кіст та наявністю скарг. Так хворі з діаметром кіст до 5 – 7 см практично скарг не відмічали. З поступовим збільшенням розмірів у хворих спочатку з^,являвся періодичний, а пізніше – постійний біль та відчуття розпирання. Деякі пацієнти самостійно виявляли пухлиноподібний утвір в лівому підребер^’ї (при досягненні кістою розмірів більше 10 см).

Скринінговим методом діагностики непаразитарних кіст селезінки у всіх випадках було ультразвукове дослідження, при якому оцінювали розміщення, розміри, форму, контури та анатомічну будову селезінки; стан капсули та паренхіми; локалізацію та розміри об’ємних утворів, їх контури, ступінь поширеності, наявність додаткових камер; вплив оточуючих органів та структур на стан зображення селезінки.

За локалізацією у більшості 34 (44,7%) пацієнтів спостерігали кісти верхнього полюса, кісти нижнього полюсу – у 21 (27,6%), воріт селезінки та центрального сегмента – у 8 (10,5%). В 5 (6,6%) випадках паренхіма селезінки була кістозно–трансформована та у 2 випадках виявлено полікістоз (табл. 1).

З метою ранньої діагностики непаразитарних кіст селезінки нами було розроблено лікувально–діагностичний алгоритм, що забезпечує раннє виявлення хвороби в 98% випадках.