ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКІВ НА РИНКУ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі дисертації «Теоретичні засади діяльності банків на ринку лізингу» визначено теоретичні аспекти функціонування ринку лізингу, досліджено основні форми участі банківських установ у лізингових відносинах та ризики, притаманній кожній із них.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення поняття «ринок лізингу». У зв’язку з цим, на основі опрацювання і теоретичного узагальнення думок вітчизняних та зарубіжних науковців стосовно сутності термінів «ринок» і «лізинг», було сформульоване авторське трактування поняття «ринок лізингу», під яким у роботі пропонується розуміти сукупність економічних і правових відносин суб’єктів фінансового ринку та ринку реальних активів щодо формування попиту і пропозиції на лізингові послуги та створення умов для їх здійснення.  

При характеристиці основних суб’єктів ринку лізингу було встановлено, що банки відіграють провідну роль у його розвитку, здійснюючи прямий чи опосередкований вплив на обсяги лізингових операцій у країні, маючи низку конкурентних переваг над іншими суб’єктами ринку, виконуючи специфічні функції та широко взаємодіючи з іншими учасниками лізингових відносин.

Уточнено зміст економічної категорії «діяльність банків на ринку лізингу» як надання банками лізингових послуг, здійснення посередницьких операцій та участь у формуванні інфраструктури ринку лізингу. На основі цього підходу виділено дві форми участі банку в лізингових відносинах:

1)    пряма форма передбачає безпосереднє надання банком лізингових послуг клієнтам;

2)    опосередкована форма проявляється у здійсненні банком посередницьких операцій (операції кредитування, гарантійні операції) і в участі у формуванні інфраструктури ринку лізингу (у ролі власників і співвласників лізингової компанії).

На основі узагальнення та систематизації поглядів видатних економістів на форми участі банків у лізингових відносинах було виокремлено три форми опосередкованої участі: банк-власник, банк-співвласник і банк – фінансовий агент лізингової компанії (рис. 1). Запропонована в дисертації форма фінансового агента об’єднує в собі функції банку на ринку лізингу в ролі кредитора і гаранта, і дозволяє згрупувати всі фінансові послуги, які надає банк лізинговій компанії.