ДОГОВІР ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАЦІЙНОЇ ТЕХНІКИ В ДЕРЖАВНІЙ ПРИКОРДОННІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ Автореферат

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, зазначено про зв'язок роботи з науковими програмами і планами, охарактеризовано мету, завдання, об’єкт, предмет та методологію дослідження, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, їх апробацію.

Розділ 1 «Договір обслуговування авіаційної техніки в системі договірного права України» складається з двох підрозділів та присвячений постановці проблем, висвітленню методологічних засад, а також вибору основних напрямів дослідження.

У підрозділі 1.1. «Загальна характеристика договорів про надання послуг» досліджено цивільно-правову конструкцію договорів про надання послуг як одного з найпоширеніших видів договірних зобов’язань, що використовується на сучасному етапі розвитку суспільства у сфері надання послуг.

Зазначається, що, крім зобов'язань про виконання робіт (побутовий підряд, будівельний підряд тощо), цивільне законодавство регулює спеціальні зобов'язання, які мають загальну назву: зобов'язання про надання послуг. Вони розрізняються між собою тим, що в зобов'язаннях із виконання робіт на одного з контрагентів покладається обов'язок виконати роботу, яка б завершувалася досягненням певного матеріального результату, а в зобов'язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення фактичних і юридичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслідків або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками.

Послуги — це певна діяльність, що не пов'язується зі створенням речі (наприклад, її відновлення, ремонт), однак яка сама по собі породжує відповідне благо, що має споживну вартість і внаслідок цього стає об'єктом цивільних правовідносин.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Виконавець повинен надати послугу особисто, однак має право покласти виконання договору про надання послуг і на третю особу, залишаючись відповідальним перед замовником за порушення договору в повному обсязі.

За договором про оплатне надання послуг замовник повинен оплатити надану йому послугу у строк та в порядку, визначених договором. У разі неможливості виконати договір не з вини виконавця, замовник повинен виплатити виконавцеві розумну винагороду. За неможливості виконання договору з вини замовника винагорода підлягає виплаті в повному обсязі. При безоплатному наданні послуг замовник повинен відшкодувати виконавцеві всі витрати, які він фактично зазнав.

Строк договору про надання послуг визначається за угодою сторін, якщо інше не передбачено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про оплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у повному обсязі лише за наявності вини виконавця. Виконавець, який порушив договір про оплатне надання послуг при здійсненні підприємницької діяльності, несе відповідальність, якщо не доведе, що неналежне виконання стало неможливим внаслідок дії непереборної сили.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати, якщо договором не передбачено іншого розміру відповідальності виконавця.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі в односторонньому порядку, на підставах, передбачених Цивільним кодексом України, законом або згодою сторін.

У підрозділі 1.2. «Співвідношення договору обслуговування авіаційної техніки із суміжними договорами» основну увагу приділено проблемі визначення місця договору обслуговування авіаційної техніки в системі сучасних договірних зобов’язань шляхом проведення порівняльного аналізу з іншими договірними конструкціями, що визнаються чинним цивільним законодавством.

Досліджується правова природа договору обслуговування авіаційної техніки, аналізуються різні точки зору науковців з цього питання. Порівняння договору обслуговування авіаційної техніки з господарським договором дозволило автору дійти висновку про те, що за критерієм мети господарський договір відмежовується від договору обслуговування авіаційної техніки, бо
останній не обслуговує виробництво й обіг, а має тільки певну правоохоронну мету. Аналіз особливостей, характерних ознак і поняття договору обслуговування авіаційної техніки дозволяє дійти висновку про те, що цей договір є різновидом цивільно-правового договору, який підпорядковується загальним положенням цивільного законодавства, а також спеціальним нормам, що діють в авіаційній сфері держави. Цей договір, як гнучкий правовий регулятор, дає змогу враховувати специфіку окремого цивільно-правового зв’язку та узгодити його не тільки з нетипізованою моделлю організації таких зв’язків в авіаційній сфері, а й із загальнонормативним режимом правового регулювання.

У підрозділі досліджується також співвідношення договору обслуговування авіаційної техніки з цивільно-правовими договорами (доручення, комісії тощо). Внаслідок цього зазначається, що, попри деяку схожість, договори обслуговування авіаційної техніки і доручення мають різне призначення, зміст і юридичний характер. Їх не можна змішувати, і кожен із них є самостійним договірним типом у системі цивільно-договірних правочинів України.

Договір обслуговування авіаційної техніки і договір комісії контрагент виконує від власного імені, що виключає можливість виникнення представницьких відносин. Обидва вони належать до договорів із надання послуг. Але при цьому договір обслуговування авіаційної техніки не можна ототожнювати з договором комісії. Ці договори мають майже ідентичний предмет регулювання – відносини, що складаються з приводу діяльності управителя майном з ефективного здійснення правомочностей власника майна в його інтересах або в інтересах особи, яку він зазначає. Проте, маючи майже однаковий предмет регулювання і мету встановлення, ці договори оперують різними методами, правовими засобами для досягнення цієї мети, а також суттєво різняться юридичним змістом. При цьому не можна сказати, що вони є протилежними чи альтернативними.

У Розділі 2 «Загальна характеристика договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України», який складається з трьох підрозділів, визначаються поняття та сутність договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України, виокремлюються характерні риси та особливості зазначеного договору та досліджується його зміст.

У підрозділі 2.1. «Поняття та сутність договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України» приділяється увага проблемі визначення поняття та сутності договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України. Зазначається, що відсутність законодавчого закріплення поняття договору та типових зразків такого договору сприяє розгалуженню практики його застосування та неоднаковому застосуванню чинного законодавства у сфері надання послуг авіаційним частинам. Саме тому пропонується авторське визначення договору обслуговування авіаційної
техніки в Держприкордонслужбі України з урахуванням практичних аспектів застосування таких договорів.

Окрема увага приділяється проблемі співвідношення понять «послуга» та «обслуговування». Робиться висновок про те, що поняття «послуга» як економічна категорія має більш загальний характер. Поняття «обслуговування» пов’язується з безпосереднім задоволенням індивідуальних потреб як фізичних, так і юридичних осіб. В економічній літературі, виходячи з цього, поняття «послуги» трактується в широкому, а «обслуговування» у вузькому значенні. В авіаційній сфері «обслуговування» є комплексною категорією, що використовується для характеристики діяльності, спрямованої на задоволення правоохоронних потреб авіаційних частин. Здійснюючи цю діяльність, спеціалізовані організації надають послуги, виконують роботи з обслуговування авіаційної техніки. Таким чином, поняття «обслуговування» є більш широким поняттям, ніж поняття «послуга», останнє є складовою частиною першого.

Автор доходить висновку про те, що договір обслуговування авіаційної техніки є двостороннім, консенсуальним, оплатним правочином, а також непідприємницьким договором. Цей договір також можна віднести до комплексних договорів, оскільки система правових норм, яка його регулює, має комплексний характер.

У підрозділі 2.2. «Характерні риси та особливості договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України» проаналізовано основні характерні риси договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України, виокремлено і досліджено його особливості.

У сучасних умовах відносини обслуговування авіаційної техніки є загальною договірною конструкцією з надання послуг, які спеціально не врегульовані чинним цивільним законодавством і відносно яких не вироблено особливих (формалізованих) критеріїв якості. З розвитком життєдіяльності авіаційної сфери держави, переважна більшість договірних зобов’язань спрямовується на надання послуг з обслуговування авіаційної техніки. Саме тому для формування одноманітної практики застосування необхідно виділяти характерні риси та особливості таких договорів. При цьому характерні риси – це ті ознаки, що притаманні всім цивільно-правовим договорам про надання послуг. Як особливості, слід назвати ознаки, що притаманні виключно договорам обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України (зокрема, особливий суб’єктний склад, своєрідний предмет договору, нетрадиційний порядок укладання, що залежить від фінансування авіаційної частини).

Практика діяльності авіаційних частин свідчить про те, що договори обслуговування авіаційної техніки повинні становити окрему групу цивільно-правових договорів, яким притаманні не тільки характерні ознаки, а й особливості. Завдяки таким особливостям можна відрізнити даний договір від суміжних понять,
таких як обслуговування цивільної авіаційної техніки. Як окремий та особливий вид договірних цивільних зобов’язань, договір обслуговування авіаційної техніки потребує спеціального регулювання.

Ураховуючи стан фінансування та склад авіапарку військових авіаційних частин, дедалі частіше виникає потреба в «обслуговуванні» авіаційної техніки, що передбачає встановлення тривалих цивільно-правових зав’язків між замовником та виконавцем. Водночас має місце ускладнення різноманітних за своїм характером послуг, які надаються одним із контрагентів іншому, шляхом включення поряд з юридичними послугами ще й послуг фактичних.

Особливість договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України полягає в його двоякості. Це означає, що, по‑перше, він є офіційним способом вираження норм права з боку держави, а по-друге, може бути одним із варіантів діяльності суб’єктів цивільно-правових відносин із задоволення державних потреб в авіаційній сфері. Договір обслуговування авіаційної техніки є одним із візуальних джерел ознайомлення авіаційних частин не тільки Держприкордонслужби України, а й інших відомств, які використовують у своїй службовій діяльності авіаційну техніку, всіх зацікавлених осіб із загальнообов’язковими правилами поведінки з точки зору їх реалізації, а саме: виконання, використання, дотримання чи застосування.

У підрозділі 2.3. «Зміст договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України» докладно досліджуються зміст договору та його складові елементи. У результаті аналізу позицій науковців щодо класифікації умов договору доведено, що поділ умов договору на істотні, звичайні та вільні (випадкові) зберігає своє значення і для договорів обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України в умовах сьогодення.

З аналізу визначення в нормативно-правових актах істотних умов договорів зроблено висновок про різні підходи до їх встановлення, а також про недосконалість або суперечливість у способах їх регламентації. Саме тому істотні умови, залежно від способу їх визначення такими в нормативно-правових актах, можна поділити на такі, що прямо названі в зазначених нормативно-правових актах як істотні умови, і такі, що визначені опосередковано. Підтримується поділ істотних умов договору залежно від способу визначення їх сторонами на об’єктивні (предмет договору та умови, визнані такими в нормативно-правових актах) та суб’єктивні (визнані такими на вимогу одного з контрагентів та для договорів даного виду).

Унаслідок проведеного дослідження змісту укладених договорів обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України пропонується відносити до істотних умов такого договору ідентифікуючу інформацію про послугу, що буде надаватися, строк виконання договору та його ціну. Інші умови договору замовник і виконавець можуть визнавати істотними за взаємною домовленістю, окремо в кожному конкретному разі.

Розділ 3 «Укладання, зміна та припинення договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України» складається з трьох підрозділів і містить дослідження порядку укладання, зміни та припинення договору. У розділі аналізуються підстави та правові наслідки невиконання і неналежного виконання договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України.

У підрозділі 3.1. «Порядок укладання договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України» розглядаються основні питання порядку та процедури укладання договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України.

Зазначається, що при укладанні договорів обслуговування авіаційної техніки сторони керуються своїми інтересами, а саме: дії виконавця спрямовані на надання послуги та одержання плати за надану послугу, а дії замовника спрямовані на одержання належної та якісної послуги з обслуговування авіаційної техніки. Таким чином, у загальному вигляді предметом договору обслуговування авіаційної техніки виступає оплатна послуга з профілактики, діагностики та ремонту авіаційної техніки, що належить авіаційній частині Держприкордонслужби України.

Значна увага приділяється порядку надання пропозиції про укладення договору (оферти), яка, на думку дисертанта, має бути звернена до декількох різних виконавців, а не до однієї конкретно визначеної особи. Доведено, що після надання пропозиції укласти договір у оферента виникають юридичні обов’язки. Так, останній не може відкликати отриману адресатом оферту протягом строку, встановленого для відповіді, якщо інше не зазначається в пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона зроблена. Але при цьому оферта може бути відкликана до моменту або навіть у момент отримання її адресатом шляхом скасування проведення процедури закупівлі послуг за державні кошти.

Окрема увага звертається на дотримання принципу свободи договору в процесі укладання договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України. При цьому зазначається, що дія цього принципу не є безмежною. Свобода договору існує в рамках чинних нормативно-правових актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості. Значення договірної свободи зводиться до того, що учасникам договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України надається можливість вирішити питання не тільки щодо можливості укладення договору, а й щодо визначення його змісту. Разом із цим ця свобода не є абсолютною, бо, приймаючи рішення, сторони при укладенні договору повинні керуватися положеннями чинного законодавства.

У підрозділі розкриваються практичні проблеми, пов’язані з формою договору обслуговування авіаційної техніки. Закон України «Про здійснення
державних закупівель» передбачає, що договір укладається в письмовій формі відповідно до положень ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Зазначені особливості (наприклад, укладання договору шляхом оголошення і проведення тендера) аналізуються в підрозділі.

Підрозділ 3.2. «Зміна і припинення договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України» присвячений дослідженню способів внесення змін до договору, а також аналізу порядку припинення договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України.

Договір обслуговування авіаційної техніки може бути змінений або розірваний за вимогою однієї зі сторін і за рішенням суду в таких випадках:

1) при істотному порушенні умов договору однією зі сторін;

2) у зв’язку з істотною зміною обставин, з яких сторони виходили при укладанні договору;

3) в інших випадках, передбачених договором або законом.

Існують певні особливості внесення змін до договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України. Так, сторона договору обслуговування авіаційної техніки, що вважає за необхідне змінити умови договору, зобов’язана направити іншій стороні пропозиції про зміну, а інша сторона зобов’язана у визначений договором строк направити стороні, яка зробила пропозицію про зміну, один із таких документів:

- повідомлення про згоду з пропозицією;

- повідомлення про відмову від пропозиції;

- повідомлення про згоду змінити договір, але на інших умовах.

Зобов’язання за договором обслуговування авіаційної техніки можуть припинятися за волею сторін, що зумовлено юридичними, фізичними та економічними чинниками. Під фізичною неможливістю виконання договору розуміють, наприклад, погодні умови, неможливість здійснення обльоту повітряного судна та ін.; під юридичною неможливістю слід розуміти видання державним органом акта, який призводить до неможливості виконання договору (наприклад, заборона здійснення установою окремих видів дій з обслуговування авіаційної техніки); під економічною неможливістю розуміють випадки, за яких реальне виконання зобов’язання вимагає надмірних зусиль і затрат, що суперечить доцільності вчинення дій виконавцем.

Унаслідок проведеного аналізу договору пропонується внести зміни до статті 907 ЦК України та викласти її в такій редакції: «Договір про надання послуг може бути розірваний або припинений, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, відмови від забезпечення виконання договору з боку виконавця, у порядку та на підставах, установлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін, що закріплюється в тексті договору». На думку дисертанта, запропоноване формулювання статті дозволить вирішити питання про припинення договору обслуговування авіаційної техніки шляхом
проведення переговорів у досудовому порядку, якщо будуть мати місце наведені вище підстави або такі, які сторони можуть прийняти як належні.

Звертається увага на те, що договір обслуговування авіаційної техніки не може бути припинений на підставі поєднання боржника і кредитора в одній особі, бо поєднання боржника і кредитора в одній особі неможливо у зв’язку зі специфікою правоохоронного органу (авіаційної частини Держприкордонслужби України), який покликаний тільки охороняти державний кордон.

У підрозділі 3.3. «Правові наслідки невиконання і неналежного виконання договору обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України» аналізуються підстави, умови і порядок цивільно-правової договірної відповідальності сторін за порушення зобов’язання щодо надання послуг із обслуговування авіаційної техніки в Держприкордонслужбі України.

Зазначається, що в договорі обслуговування авіаційної техніки неналежне виконання зобов’язань має свою специфіку і може виражатися в порушенні строків виконання зобов’язань, наданні авіаційної техніки в неналежному стані, порушенні строків сплати за виконані роботи з обслуговування авіаційної техніки, пошкодженні авіаційної техніки, внесенні необумовлених виправлень у технічну документацію, відмові від гарантійного обслуговування тощо.

Відстоюється позиція, що вина є необхідною умовою відповідальності виконавця за порушення суб’єктивних цивільних прав замовника як споживача.

Зазначається, що необхідними умовами відповідальності в договорі обслуговування авіаційної техніки є: 1) протиправність, тобто факт недотримання стороною умов договору про надання послуг з обслуговування авіаційної техніки, вимог закону й інших правових актів, вимог, що звичайно ставляться в авіаційній сфері відносно дій з обслуговування повітряних суден, тобто вимоги, які є загальновизнаними та загальноприйнятими в авіаційній сфері, 2) наявність шкоди та 3) причинно-наслідковий зв’язок між протиправним порушенням суб’єктивного цивільного права контрагента та заподіяною йому шкодою.