ДОГОВІР СТРAХУВАННЯ КАСКО АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ Автореферат

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і завдання дослідження, його об’єкт і предмет, методи дослідження, сформульовано наукову новизну дисертації, висвітлено її теоретичне та практичне значення,
вказано про апробацію результатів дослідження, публікації та структуру дисертації.

Розділ 1. «Огляд літератури та методологічні засади дослідження договору страхування каско автотранспортних засобів» складається з трьох підрозділів, присвячених огляду літератури, методам дослідження, становленню та розвитку договору страхування каско автотранспортних засобів серед інших цивільно-правових договорів.

У підрозділі 1.1. «Огляд літератури та вибір напрямків дослідження договору страхування каско автотранспортних засобів» присвячено увагу постановці проблеми, висвітленню питань, пов’язаних із визначенням її стану та вибором основних напрямків дослідження. Здійснено аналіз наукової літератури, яка стосується предмета дисертаційного дослідження: роботи фахівців із цивільного права, зобов’язального права, страхового права, транспортного страхування та страхування майна.

Доведено, що саме відсутністю наукових розробок у сфері страхування каско автотранспортних засобів обумовлено необхідність даного дослідження та його основні напрямки.

У підрозділі 1.2. «Методологічні засади забезпечення дослідження договору страхування каско автотранспортних засобів» представлено методологічну базу, використання якої уможливило здійснення дослідження та написання роботи.

У підрозділі розглянуто психологічні аспекти поведінки сторін у договорі страхування каско автотранспортних засобів, які проявляються в тому, що при настанні страхового випадку для страхувальника на першому плані є спрямування усіх зусиль на отримання страхового відшкодування від страховика, страховик же, у свою чергу, всілякими способами намагається мінімізувати витрати, що може призвести до того, що відносини страхування перетворюються в гру та змагання сприятливих юридичних позицій.

З’ясовано, що цілком коректним є написання маленькими літерами слова каско, як слова іншомовного походження. Відзначається, що дослідження присвячене страхуванню корпусу, кістяка транспортного засобу як майна, а тому, на думку дисертанта, не потребує ні лапок, ні дужок.

У підрозділі 1.3. «Становлення та розвиток договору страхування каско автотранспортних засобів» досліджено етапи становлення та розвитку договору страхування каско автотранспортних засобів.

З’ясовано, що дослідження еволюції та етапів проведення страхування каско автотранспортних засобів слід здійснювати із застереженням про те, що перший автомобіль у світі було збудовано у 1885 році, та з урахуванням того, що даний підвид страхування був започаткований на засадах першого і найстарішого виду страхування водного та морського транспорту каско.

Виявлено, що на відміну від такого виду транспортного страхування як обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, яке було запроваджено в Україні з прийняттям Закону України «Про страхування», страхування каско автотранспортних засобів, «повне страхування», «страхування по кругу» є відомим в нашій державі ще з радянських часів.

Становлення і розвиток договору страхування каско автотранспортних засобів слід розділити на такі етапи: перший етап – з 1925 року по 1969 рік (страхування ще не набуло ознак добровільності, носить відомчий характер, стосується перевізних засобів спеціального призначення); другий етап – з 1969 року по 1985 рік (добровільне страхування засобів транспорту, що належать громадянам, починає розвиватися як самостійний вид страхування); третій етап з – 1986 по 1990 рік (введення та розвиток добровільного комбінованого страхування автотранспортних засобів, водія та багажу (авто-комбі); четвертий етап – почався з 1991 року та триває до теперішнього часу. Цей етап почався з набранням чинності новими Правилами добровільного страхування транспортних засобів та появою умов для запровадження страхування цивільної відповідальності учасників дорожнього руху.

Другий розділ «Загальна характеристика та елементи договору страхування каско автотранспортних засобів» містить три підрозділи і присвячений визначенню сутності та призначення договору страхування каско автотранспортних засобів, правового становища сторін договору страхування каско автотранспортних засобів, змісту та характеристиці договору страхування каско автотранспортних засобів.

У підрозділі 2.1. «Поняття договору страхування каско автотранспортних засобів» визначено, що договір страхування каско автотранспортних засобів є взаємним, синалагматичним (двостороннім), реальним, ризиковим (алеаторним) та строковим.

Встановлено, що договори страхування каско автотранспортних засобів, в яких використовуються стандартні правила страхування, всупереч поширеній в теорії та на практиці позиції, не є договорами приєднання. Оскільки договір приєднання передбачає повне прийняття умов такого договору в цілому, а в договорах страхування каско автотранспортних засобів містяться положення про те, що умови, не зазначені у договорі, регламентуються правилами страхування, що не дозволяє говорити про повне прийняття особою умов договору страхування каско автотранспортних засобів в цілому, тому некоректно визнавати його договором приєднання.

З огляду на те, що типові умови договорів мають бути оприлюднені у встановленому законом порядку, а в свою чергу умови договорів добровільного страхування, в тому числі умови договорів страхування каско автотранспортних засобів не оприлюднюються, то у зв’язку з цим
договори страхування каско автотранспортних засобів не можуть визнаватися договорами з типовими умовами.

У підрозділі 2.2. «Сторони та предмет договору страхування каско автотранспортних засобів» встановлено, що безпосередньо сторонами договору страхування каско автотранспортних засобів є страховик та страхувальник.

З’ясовано, що страхувальниками можуть виступати як власники автотранспортних засобів, які володіють страховим інтересом та несуть ризик їх втрати, так і орендатори, позичкоотримувачі, які у разі укладення договору страхування автотранспортних засобів не володіють страховим інтересом і укладають його на користь власника майна, який володіє заснованим на законі або договорі інтересом у збереженні майна.

З огляду на значення правового статусу сторін договору страхування каско автотранспортних засобів та на те, що права будь-якого учасника правовідносин кореспондують обов’язкам інших, розглянуто специфіку правового становища страховика, страхувальника та вигодонабувача, яка проявляється в тому, що в порівнянні із вигодонабувачем, який завжди має володіти страховим інтересом, страхувальник може ним не володіти.

Предметом договірного зобов’язання, що виникає на підставі договору страхування каско автотранспортних засобів, є вчинення конкретних дій зі сплати страхової премії та страхового відшкодування у разі настання страхового випадку, якому кореспондує право кредитора вимагати виконання боржником його обов’язку.

Сформульовано доктринальне поняття «наземних самохідних транспортних засобів», як таких, що не потребують для пересування залучення інших транспортних засобів, а тому до них можна віднести: автомобілі, у тому числі тролейбуси, мопеди, мотоцикли, велосипеди, трактори, рельсові транспортні засоби, окрім метрополітену (наприклад, трамваї). У свою чергу, до несамохідних транспортних засобів слід відносити транспортні засоби, що призначені для буксирування самохідними транспортними засобами чи іншим способом (причепи, напівпричепи, сани тощо).

У підрозділі 2.3. «Зміст договору страхування каско автотранспортних засобів» досліджено, що зміст договору страхування каско автотранспортних засобів можна розглядати у двох значеннях: по-перше, як сукупність прав та обов’язків суб’єктів, які складають зміст правовідношення зі страхування каско автотранспортних засобів, та, по-друге, як умови (пункти) договору, які складають зміст договору страхування каско автотранспортних засобів.

Доведено, що будь-яке збільшення кількості істотних умов договору страхування взагалі, у тому числі й договору страхування каско автотранспортних засобів, порівняно з тими, що передбачені ст. 982 ЦК України, негативним чином може відображатися на становищі сторони, яка сумлінно виконує свої обов’язки за договором, та не сприяє стабільності договірних зв’язків.

Поняття «страховий ризик» та «страховий випадок» слід розглядати як узагальнену та конкретизовану категорії, які мають самостійне економічне наповнення та правове значення. Відмінності цих категорій проявляються в тому, що страховий випадок є подією, яка вже настала, в той час як страховий ризик – це можливість або ймовірність настання певної події, що виключає будь-яке їх ототожнення та розуміння їх як понять, що збігаються. Ці поняття можна співвіднести за формулою: страховий випадок – реалізований страховий ризик.

Встановлено, що розмір страхового платежу (премії) та строки його сплати залежать від наступних чинників: обраного страхувальником переліку страхових ризиків, позначених у правилах страхування; типу автотранспортного засобу, строку його експлуатації та наявності причепа; умов зберігання; стажу водія (чим він більший, тим поліс дешевший); способу внесення платежу (розстрочка або одноразова виплата); відповідальності страховика (по першому або по кожному страховому випадку); розміру франшизи.

З’ясовано, що у разі включення у договір страхування каско автотранспортних засобів умови про виключення певних територій зі страхового покриття, з моменту перетину предметом відповідного кордону дія строку страхування призупиняється до того моменту, коли предмет договору знову вийде за кордони такої території.

Третій розділ «Динаміка договору страхування каско автотранспортних засобів» складається з трьох підрозділів, присвячених з’ясуванню динаміки договірного зобов’язання зі страхування каско автотранспортних засобів, яке може розглядатися на стадії укладення, виконання та порушення договору.

У підрозділі 3.1. «Порядок укладення договору страхування каско автотранспортних засобів» з’ясовано, що стадія укладення договору страхування характеризується тим, що інтереси сторін частково збігаються: клієнт має намір укласти договір страхування каско автотранспортних засобів, а страховик – укласти договір та отримати страховий платіж. Під час укладення договору страхування каско автотранспортних засобів від поведінки представника страховика залежить, чи буде укладений договір і чи отримає він страховий платіж, тому страховик певною мірою зацікавлений у залученні клієнта – майбутнього страхувальника, тому у цей період страховик прислухається до законних вимог страхувальника. З’ясовано, що на момент підписання договору страхування страхувальнику простіше отримати копії необхідних документів, як-то: поданої ним заяви про укладення
договору, копії правил страхування, порівняно з тим етапом, коли страховик зобов’язаний здійснити страхове відшкодування. У свою чергу, на стадії виконання договору страхування каско автотранспортних засобів та виплати страхового відшкодування інтереси сторін не збігаються і є протилежними: страховик намагається мінімізувати виплату, а страхувальник не бажає втрачати належне йому страхове відшкодування.

Проаналізовано правову природу правил страхування, яка виявляється в тому, що правила добровільного страхування направлені на встановлення умов та порядку здійснення страхування, врегулювання внутрішніх відносин між страхувальником та страховиком, тому пропонується їх визначення як локальних правових актів ненормативного характеру.

У підрозділі 3.2. «Виконання та зміна договору страхування каско автотранспортних засобів» визнано, що настання страхового випадку є тим юридичним фактом, що породжує цілий комплекс прав та обов’язків як у страхувальника, так i у страховика. Здійснення страхової виплати та страхового відшкодування вимагає від сторін договору страхування каско автотранспортних засобів належного виконання передбачених законом та договором обов’язків. Від страхувальника вимагається повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, від страховика – виконання дій, пов’язаних із настанням страхового випадку, оформленням всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові.

Виконання договору страхування каско автотранспортних засобів має відповідати принципам належного виконання зобов’язання, встановленим ст.ст. 525-526 ЦК України щодо належного боржника (страхувальника, страховика), належного предмета, в належний строк, належним засобом, у належному місці.

Встановлено перелік документів, необхідних для підтвердження факту настання страхового випадку, його причин, обставин та розміру заподіяних збитків, які має надати страхувальник, що залежить від застрахованого ризику та обставин події. Ці документи умовно можна поділити на документи, які надаються страхувальником, незалежно від характеру події, та документи, які надаються страхувальником в залежності від характеру події.

Аналіз підстав відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування дав можливість визначити, що досить поширеною є відмова страховика у виплаті відшкодування саме згідно з підставами, передбаченими договором та правилами страхування транспортних засобів страховика, які є невід’ємною частиною договору страхування каско автотранспортних засобів.