ДОКАЗУВАННЯ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ Автореферат

Актуальність теми дослідження в сучасний період обумовлена рядом причин. По-перше, докази завжди були й залишаються центральним правовим інститутом господарського процесу, тому в період реформування останнього зростає потреба вивчення доказів і доказування з метою вдосконалення їх правового регулювання. По-друге, переорієнтація українського господарського процесу на активність сторін на всіх стадіях господарського процесу, розвиток його змагальних начал вимагають переосмислення багатьох аспектів доказування.

Внесення змін до господарського процесуального законодавства у 2001 році є важливим кроком судово-правової реформи України. Відповідних змін зазнало й доказове право. Не дивлячись на його зовнішню консервативність, особлива увага вчених-процесуалістів до цієї проблеми обумовлена тим, що саме доказування і докази є основними джерелами отримання відомостей про обставини справи, що розглядається судом. Доказове право – це універсальна юридична конструкція, яка несе на собі основне навантаження при правозастосуванні.

Для правильного вирішення спорів, що підвідомчі господарським судам, слід проаналізувати та встановити дійсні взаємовідносини сторін по конкретній справі. З цією метою суду слід з’ясувати, чи були в дійсності допущені порушення відповідачем, які зачіпають законні інтереси позивача, і чи є у відповідача обов’язок із відновлення прав позивача. Однак, зрозуміло, що вивчення всіх обставин справи будь-якого господарського спору здійснюється судом лише шляхом вивчення доказів, які містять інформацію про факти та відомості.

У науці господарського процесуального права теорія судового доказування є мало розробленою. До цього часу немає єдиної точки зору навіть із найбільш важливих питань доказування – сутності, суб’єктів тощо. Саме цей факт і викликав необхідність комплексного дослідження дисертанткою інституту доказування в господарському процесі.

У юридичній літературі останніх років значну увагу почали приділяти проблемам судових доказів. Однак, не дивлячись на те, що з цієї проблематики були захищені дві кандидатські дисертації Степанової Т.В. “Доказування та докази в господарському процесі України” та Ніколенко Л.М. “Доказування у господарському судочинстві”, проте зберігаються певні розбіжності й нечіткість у поглядах щодо змісту поняття доказування. Більше того, необхідність подальшого дослідження обумовлена, в першу чергу, не стільки вказаними розбіжностями, скільки потребами правильного застосування правил доказування з їх категоріями: предмет доказування, суб’єкти доказування, об’єкти доказування, з урахуванням проекту нового Господарського процесуального кодексу України, який не враховувався в зазначених працях. Правильно користуватися цими категоріями без чіткого уявлення про те, що являє собою саме доказування, неможливо. Питання щодо поняття, суб’єктів, стадій доказування (видів доказової діяльності) і донині залишаються дискусійними.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Роботу виконано відповідно до академічної комплексної теми “Трансформація соціальної політики як фактор розвитку громадянського суспільства”, а також відповідно до науково-дослідних тем кафедри цивільно-правових дисциплін “Правові проблеми соціально захисту громадян в Україні” та “Цивільно-правові аспекти соціальної політики як фактор розвитку громадянського суспільства”, Головних напрямів наукових досліджень Академії праці та соціальних відносин на 2001 - 2006 рр.

Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Академії праці і соціальних відносин (Протокол № 5 від 10.02.2000 року).

Мета й задачі дослідження. Метою цього дисертаційного дослідження є з’ясування правової природи судового доказування, визначення поняття та предмету доказування в господарському процесі, поняття та правового становища суб’єктів доказування в господарському процесі та особливостей використання доказів у господарському процесі.

Відповідно до цієї мети у процесі дослідження були поставлені й вирішені наступні задачі:

· визначення правової природи, поняття та сутності інституту доказування;

· визначення і обґрунтування предмету доказування в господарському процесі;

· дослідження ролі, місця, функцій і правового становища суб’єктів доказування в господарському процесі;

· з’ясування питання розподілу обов’язків по доказуванню в господарському процесі;

· визначення ролі господарського суду в процесі доказування;

· характеристика засобів доказування у господарському процесі та проблеми їх застосування;

· визначення та дослідження принципів доказування в господарському процесі.

Об’єктом дослідження є відносини, що виникають у процесі доказування в господарському суді із застосування відповідних засобів доказування.

Предметом дослідження є особливості доказування в господарському процесі.

Методами дослідження є загальнонаукові й спеціальні методи. У процесі дослідження використовувалися наступні методи наукового пізнання: історичний, діалектичний, порівняльно-правовий, логічний, формально-логічний та метод аналізу.

Так, діалектичний та історичний методи використані в роботі для дослідження розвитку та становлення доказового права. Через призму порівняльно-правового та логічного методів аналізуються наукові позиції і погляди українських та зарубіжних учених щодо доказування, доказів у господарському процесі та регулювання відносин, пов’язаних із процесом доказування. Шляхом застосування формально-логічного методу і методу аналізу досліджений сучасний стан законодавства про доказування у господарському процесі та внесені відповідні пропозиції щодо його удосконалення.

У дисертації проведено аналіз законодавства України та практики господарських судів з вирішення спорів. У плані порівняльного дослідження здійснюється аналіз проекту нового Господарського процесуального кодексу України та чинного арбітражного процесуального законодавства Російської Федерації, інших країн.

Коло джерел дослідження складають роботи вітчизняних та зарубіжних авторів із питань загальної теорії держави та права, цивільного права та процесу, господарського права та процесу.

Теоретичну основу дисертації складають праці відомих учених: Т.Є.Абової, Д.Б.Абушенко, А.Т.Боннера, С.В.Боботова, К.В.Васьковського, А.Х.Гольмстена, А.Г.Коваленко, А.С.Козлова, С.В.Курильова, І.Г.Медведєва, М.М.Михеєнко, В.В.Молдована, В.В.Молчанова, Л.М.Ніколенко, Д.М.Притики, Л.К.Радзієвської, І.В.Решетнікової, М.В.Руденко, В.Є.Рязановського, Т.В.Степанової, В.В.Сухонос, М.К.Треушнікова, В.Д.Чернадчука, В.Шерстюка, М.Ю.Шевелева, В.С.Щербини, В.В.Яркова, К.С.Юдельсона та інших.

Наукова новизна одержаних результатів Наукова новизна дисертації обумовлена комплексним дослідженням питань доказування та доказів у сучасний період та відповідного законодавства, включаючи порівняльний та історичний аналіз норм, що регулюють доказування в господарському процесі, а також виявлення найбільш важливих із теоретичної та практичної точок зору правових проблем у цій сфері та шляхів і способів їх розв’язання.

Аналіз чинного законодавства України, спеціальної літератури з питань дослідження та діяльності господарських судів України в сучасних умовах надав можливість сформулювати положення, які містять наукову новизну, та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України. Найважливішими з них є наступні:

Вперше:

- виявлено основні елементи доказування в господарському процесі: твердження сторін, заінтересованих осіб про факти, з якими пов’язується наявність чи відсутність суб’єктивних прав; вказівка заінтересованих осіб на докази; подання та збирання доказів; дослідження і оцінка доказів;

- визначено поняття доказування в господарському процесі як логіко-практичної діяльності господарського суду та інших осіб, які беруть участь у процесі, щодо встановлення наявності чи відсутності фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи за допомогою визначених законодавством засобів;

- визначено поняття судової експертизи в господарському процесі як дослідження у встановленому законом порядку за допомогою спеціальних знань матеріальних об’єктів, процесів і явищ із метою отримання фактичних даних про наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги й заперечення сторін, а також інших обставин, які сприяють правильному вирішенню господарського спору.

- визначено основні періоди становлення та розвитку доказового права, а саме: формування доказового права в нормах звичаєвого права, доказового права змагального типу періоду монархії, доказового права слідчого типу періоду абсолютної монархії, доказового права змагального типу Російської імперії, доказового права слідчого типу радянського періоду та доказового права змагального періоду незалежної України;

Удосконалено:

- поняття предмету доказування в господарському процесі як сукупності юридичних фактів, що мають матеріально-правове значення, встановлення яких необхідне для винесення законного та обґрунтованого рішення по справі;

- визначення поняття доказування як діяльності суду та інших учасників процесу з надання і дослідження доказів як шуканих фактів, що призначена для встановлення істини і здійснюється відповідно до встановлених законодавством правил;

- визначення поняття доказів у господарському процесі як відомостей про факти, за допомогою яких підтверджується наявність чи відсутність обставин, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, що мають значення для правильного вирішення справи за допомогою передбачених законом засобів доказування;

- з’ясування поняття, значення та особливостей використання судової експертизи в господарському процесі.

Дістали подальший розвиток:

- визначення поняття засобів доказування в господарському процесі як передбачених господарським процесуальним законодавством способів отримання відомостей, що підтверджують або заперечують існування фактів, що мають суттєве значення для вирішення конкретного спору;

- визначення кола суб’єктів доказування в господарському процесі та обґрунтування необхідності більш повного та чіткого визначення їх правового становища в процесі доказування по справі;

- з’ясування правової природи обов’язків по доказуванню і правил їх розподілу, що пояснюється такими принципами господарського судочинства як змагальність та об’єктивна істина;

- визначення ролі господарського суду в процесі доказування по справі, що випливає з організаційних та розпорядчих повноважень, якими наділений господарський суд;

- виявлення особливостей використання електронних документів, як доказів у господарському процесі, та формування пропозицій щодо необхідності внесення до законодавства нового виду доказів «інформаційно-обчислювальні»;

- визначення кола та з’ясування змісту принципів доказування в господарському процесі.

На підставі цих висновків пропонуються відповідні зміни до законодавства України. Аргументація щодо необхідності запропонованих змін до законодавства, а також зміст пропозицій наводяться в дисертаційній роботі.

Практичне значення одержаних результатів Практична значимість дисертаційного дослідження полягає в тому, що теоретичні положення, сформульовані на підставі дослідження, та практичні рекомендації можуть сприяти вдосконаленню українського законодавства у сфері доказування. Результати досліджень можуть знайти свою реалізацію в подальшому розвитку чинного господарського процесуального законодавства України, а також у практиці вирішення спорів господарськими судами України.

Конкретні наукові висновки та пропозиції щодо вдосконалення законодавства можуть також використовуватися в учбовому процесі при підготовці спеціалістів у галузі господарського права та господарського процесуального права. Положення дисертації можуть бути використані при підготовці підручників та методичних посібників із курсів “Господарське процесуальне право” та “Цивільне процесуальне право” для студентів юридичних вузів, а також враховані при написанні наукових студентських робіт із даної теми. Окремі положення, сформульовані у дисертаційному дослідженні, носять дискусійний характер і можуть слугувати базою для подальшого наукового дослідження проблем доказування в господарському процесі.

Матеріали дослідження дають комплексну уяву про правове регулювання доказування та доказів у господарському процесі нормами чинного законодавства України, про практику вирішення господарськими судами спорів, а також перспективи розвитку законодавства, про діяльність у сфері доказування.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою.

Здобувачем на підставі чинного законодавства України розроблені визначення таких понять: “доказування в господарському процесі”, “предмет доказування в господарському процесі”, “засоби доказування в господарському процесі”, “судова експертиза в господарському процесі” тощо, а також на підставі існуючих у законодавстві визначень доопрацьовані поняття “докази в господарському процесі”, “письмові докази ”.

Автором проведена систематизація чинного законодавства України щодо доказування в господарському процесі, виявлені колізії та прогалини цього законодавства й запропоновані реальні способи їх подолання. Положення, що сформульовані в дисертації, мають практичне значення, оскільки підставою для них є досвід здобувача, набутий під час проведення лекційних та практичних занять з курсу «Господарське процесуальне право» в Академії праці та соціальних відносин, а також під час роботи керівником корпоративного відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «І Ел СІ Груп».

Автор формулює теоретичні положення, а також дає конкретні рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства України про доказування та докази. Деякі з них висвітлені вперше, а вирішення окремих спірних питань отримало додаткове обґрунтування.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорена на кафедрі цивільно-правових дисциплін Академії праці і соціальних відносин 29 березня 2007 року. Теоретичні й практичні положення роботи доповідалися і обговорювалися на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 175-річчю А.Андрузького «Україна – шляхами віків» (м. Київ, 2002 рік), на науково-практичній конференції «Економічні та соціально-правові аспекти розбудови громадянського суспільства» (м. Київ, 2002 рік), а також викладено у трьох публікаціях у фахових виданнях.

Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінок, з яких 15 сторінок займає список використаних джерел.