ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМБІНОВАНОГО МЕТОДУ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ВРОДЖЕНИХ КАТАРАКТ У ДІТЕЙ

Короткий зміст

 Матеріал і методи дослідження. Дані дисертаційної роботи ґрунтуються на результатах операційних втручань - 170 очей (115 дітей) у віці від 2 до 15 років з різними клінічними формами вроджених катаракт. Домінували - на 121 оці (71,2%) зонулярні катаракти. Методом факоаспірації через тонельний мікророзріз із використанням апаратів Legacy (Alcon), Millenium (Storz), дисперсного та коедгезивного віскоэластиків - Viscoat й Provisc, з первинною ендокапсулярною імплантацією гнучких моноблочних ІОЛ Acrysof SA30AL з квадратним краєм оптики прооперовано 106 дітей (161 око). На 9 очах з атиповою формою вродженої катаракти (задній лентиконус) була виконана операція за розробленою оригінальною методикою (патент України №55192А, Боброва Н.Ф., Романова Т.В.).

З метою здійснення інтраопераційної профілактики вторинної катаракти застосовувалася різна тактика хірургічного втручання відносно задньої капсули, внаслідок чого всі очі дітей, які спостерігалися, були розділені на 3 групи:

-      I група - зі збереженням прозорої задньої капсули інтактною (ЗЗК) –47 очей (27,6%); середній вік (7,2±3,7);

-      II група - з ізольованим заднім круговим капсулорексисом (ЗКР) – 60 очей (35,3%); середній вік (8,4±3,5);

-      III група - із заднім круговим капсулорексисом у поєднанні з  “сухою” передньою вітректомією (ЗКР+В) – 63 ока (37,1%); середній вік (7,1±3,7).  Достовірних розходжень за віком у групах не відзначалося (F=2,5; p=0,09).

Вибір методів операції з ізольованим заднім мануальним круговим капсулорексисом (ЗКР) та із заднім круговим капсулорексисом у поєднанні з “сухою” передньою вітректомією (ЗКР+В) мав рандомізований, проспективний характер, тоді як група зі збереженням прозорої задньої капсули (ЗЗК) була набрана пізніше для проведення порівняльного аналізу.

          Оперативні втручання тривали без ускладнень. У всіх випадках ІОЛ була імплантована в капсулярний мішок (кільце). У ранньому післяопераційному терміні на 4-х очах (2,4%) спостерігалася транзиторна гіпертензія, що мала тимчасовий характер і протягом 1-2-х діб була купірована консервативною терапією.

          Динамічні спостереження за станом псевдофакічного ока проводилися нами в терміни 12 місяців (164 ока) і 24 місяця (161 око) після первинного втручання.

          Ультраструктурно за допомогою електронної мікроскопії (ПЕМ-100) вивчено 7 субстратів видалених “хибних вторинних катаракт”, що розвинулися на очах дітей із псевдофакією.

        Результати досліджень і хірургічного лікування були занесені до електронної бази даних. Залежно від характеру аналізованих даних застосовувалися відповідні методи статистичного аналізу. За порядковою або бінарною ознакою застосовувався аналіз таблиць спряженості з розрахунком c² статистики Пірсона. Для оцінки кількісних показників гостроти зору (ГЗ) розраховували середнє арифметичне значення (М) і стандартне відхилення (SD). Для аналізу динаміки кількісних показників використали дисперсійний аналіз для повторних вимірів з наступним застосуванням критерію множинного порівняння Ньюмана-Кейлса. Статистичний аналіз проводився з використанням пакета MedCalc 9.3.9.0 (Demo).

Результати та їх обговорення.

Ефективність інтраопераційної профілактики розвитку вторинної катаракти при диференційованих втручаннях на задній капсулі кришталика після факоаспірації з первинною ендокапсулярною імплантацією гнучких гідрофобних ІОЛ у дітей з вродженими катарактами. Для систематизації, оцінки й динамічних спостережень вторинної катаракти нами був розроблений оригінальний спосіб напівкількісної оцінки ступеня розвитку вторинної катаракти. Графічно виділялася: центральна зона - відповідно зорової осі, діаметр якої дорівнює 3 мм, і периферична зона, що двома косими (кут нахилу 45° стосовно осі абсцис) взаємоперпендикулярними лініями розділялася на 4 квадранти: верхній, внутрішній, нижній, зовнішній. Помутніння центральної зони оцінювалися відповідно до їх інтенсивності: 0 балів - відсутність помутнінь, 1 бал - помутніння початкового ступеня, 2 бали - помутніння середнього ступеня інтенсивності, 3 бали - виражені помутніння. Помутніння, що розвинулося в одному з периферичних квадрантів, оцінювалося в 0,1 бала. При множинних периферичних помутніннях бали підсумовувалися, досягаючи значення 0,4 бала при помутнінні всієї периферичної зони. Таким чином, помутніння тільки периферичної зони оцінювалися нами від 0,1 до 0,4 бала; у той час як центральної зони – від 1 до 3 балів; сполучені помутніння центру й периферії варіювали від 1,1 до 3,4 балів.

Помутніння задньої капсули в наших спостереженнях завжди починалося з периферії й нами не виявлено ізольованих центральних помутнінь.

Розвиток різних за поширеністю (від 1 до 4-х квадрантів) периферичних помутнінь зі збереженням прозорості центральної 3-х мм оптичної зони зареєстрований нами частіше інших - на 102 очах через 12 місяців і на 80 очах через 24 місяця, що становить відповідно 62,2% й 49,8% оперованих дітей. Виявилося, що формування вторинної катаракти в дитячому віці, незалежно від різновиду втручання на задній капсулі завжди починалося з периферичних відділів, що, напевне, обумовлено високими регенераторними можливостями клітин екваторіальної зони кришталика в дитячому віці. Периферичні помутніння, що не впливали на досягнуті оптичні функції псевдофакічних очей, не діагностувалися нами як вторинна катаракта.