ЕФЕКТИВНІСТЬ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА РЕЦИДИВУЮЧИЙ БРОНХІТ, З ЗАСТОСУВАННЯМ РАДОНОВИХ ВАНН ТА ІНГАЛЯЦІЙ ТІОТРИАЗОЛІНУ І N-АЦЕТИЛЦИСТЕЇНУ (КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Короткий зміст

Матеріали, методи дослідження і лікування. Експериментальна частина виконана на 368 білих безпорідних щурах обох статей, масою 200-250 г.

Моделювання БЛП здійснювалось шляхом введення крізь ендотрахеальну трубку 0,1 мл скипидару (Бадінов О.В., Галаченко О.О., 2006). Тварин наркотизували 1% розчином тіопенталу-натрію внутрішньоочеревинно (70 мг/кг). Виведення з досліду здійснювали за допомогою передозування ефірного наркозу.

Відбір потенційних пневмопротекторів проведений за умов, описаної вище, моделі БЛП. Препарати вводили в очеревину в таких дозах: ТЗ - 67,9 мг/кг, пентоксифілін - 125 мг/кг, б-ліпоєва кислота - 100 мг/кг, NАС - 200 мг/кг, глутаргін - 100 мг/кг, кверцетин - 150 мг/кг, ліпін - 100 мг/кг, ТЗ+NАС – по 75/75 мг/кг (оптимальний режим дозування для комбінації розрахований методом математичного планування).

Ефективність пневмопротекторної дії ліків оцінювали за показниками виживання щурів, а також за перебігом клінічної картини БЛП в динаміці.

Дослідження впливу мінеральної радонової води Немирівського родовища, найбільш ефективної комбінації препаратів (ТЗ і NАС) та їх сполучення на одні з основних патогенетичних ланцюгів БЛП - прооксидантно-антиоксидантну рівновагу і енергетичний гомеостаз тварин здійснювалось протягом 5 діб з моменту моделювання БЛП (гострий період перебігу). В обох фрагментах експерименту тварини були розподілені на п’ять груп: I - інтактні щури; II (контрольна) - тварини з моделлю БЛП без лікування; III група (дослід 1) - тварини, що шкірно-резорбтивним шляхом отримували мінеральну радонову воду (Алексеєнко Н.О., Павлова О.С., 2002); IV (дослід 2) – щури з ураженням бронхо-легеневої системи, котрим вводили ТЗ у комбінації з NAC і V (дослід 3) – тварини, в яких лікувальна корекція складалась з радонових процедур, доповнених комбінацією ТЗ і NАС.

Антирадикальну активність досліджуємих факторів на тлі моделюємої форми БЛП оцінювали біохемілюмінісцентним (БХЛ) методом (Сидорик Е.П., 1989) з реєстрацією на люмінометрі Emіllіte-1105 (Австрія-Німеччина-Росія). Кінетику надслабкого світіння фіксували по показниках амплітуди швидкого спалаху (І₁), кінцевого значення БХЛ (І_к) і загальної світлосуми реакції (S). Про інтенсивність ліпідпереокислення міркували за концентрацією дієнових кон’югатів (ДК) та продуктів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), реагуючих з 2-тіобарбітуровою кислотою (ТБК-продукти) (Стальная И.Д., 1977). Функціонування антиоксидантної системи вивчали за активністю суперокиддисмутази (СОД) (Костюк В.В., Потапович И.И., 1990), каталази (Королюк В.А., Иванова Л.И., 1988), а також за рівнем відновленого глутатіону (Elman G.L., 1959) і сульфгідрильних груп (Sedluk J., 1968). Забезпеченість організму ендогенними антиоксидантами оцінювали за станом перекисної резистентності еритроцитів (Архіпова О.Г., 1988). Для аналізу здатності радонової води в комплексі з комбінацією ТЗ і NАС протидіяти окислювальному стресу за умов БЛП використовували фактор антиоксидантного стану (АОС) (Стефанов А.В., 2000).

Вміст АТФ, АДФ і АМФ в еритроцитах фіксували методом тонкошарової хроматографії на силуфолових пластинах фірми «Merk» виробництва Німеччини (Захарова Н.Б, 1980). На підставі отриманих даних розраховували показники, що характеризують стан енергетичного обміну: енергетичний заряд (ЕЗ), енергетичний потенціал (ЕП), порівняльний коефіцієнт (К_пор), індекс фосфорилювання (ІФ) та термодинамічний контроль дихання (ТКД) (Лук’янчук В.Д., Савченкова Л.В., 2000). Концентрацію фосфору неорганічного (Ф_н) визначали набором «Філіст Діагностика» (Україна).

Клінічна оцінка ФФК на основі радонотерапії та інгаляцій проводилась на базі клінічного санаторію „Авангард” м. Немирова Вінницької області.

Об’єктом дослідження слугували 123 дитини (віком 7-15 років), хворі на РБ, у фазі клінічної ремісії. Серед обстежених переважали діти чоловічої статі (53,7%). У віковому аспекті РБ частіше зустрічався у категорії 11-14 років – 56%. Діагноз РБ встановлювався відповідно до класифікації (Наказ МОЗ України №18, 2005).

Пацієнтів було розподілено на 4 групи спостереження: I контрольна - 30 дітей, що отримували базисне СКЛ; II - 31 дитина, яким на тлі базисного СКЛ призначали курс Рв; III - 30 дітей, базисне СКЛ доповнювалось інгаляціями комбінації ТЗ і NAC; IV – 32 дитини, в яких до базисного СКЛ долучений ФФК з Рв та інгаляцій ТЗ і NAC.

Діагностичний комплекс в хворих на РБ включав опитування, вивчення супроводжуючої медичної документації, анамнезу хвороби та життя, огляд, виявлення фізикальних змін, клініко-лабораторні (загально-клінічні і спеціальні біохімічні) методи, функціональну діагностику.

Загальноклінічний аналіз периферичної крові проводився за допомогою  аналізатора крові експрес індикатора АК-11.

Амілолітичний потенціал вимірювався за вмістом б-амілази сечі (Приказ МЗО СССР, 1974).

Функція зовнішнього дихання (ФЗД) верифікувалась за допомогою апаратно-комп’ютерного комплексу „Пульмовент-1” (Сенсор-Теком, Київ). Проведений аналіз наступних спірографічних та пневмотахографічних показників: ОФВ₁ – об’єм форсованого видиху за 1 секунду; ФЖЄЛ – форсована життєва ємкість легень; МОШ_{25, 50, 75} – максимальна об’ємна швидкість повітря на рівні видиху 25, 50, 75% ФЖЕЛ.

Вимірювання насичення гемоглобіну артеріальної крові киснем (SаO₂, %) здійснювалось модулем пульсоксиметра Heart Screen 112D (Угорщина).

Для вивчення термографічних даних застосовували термограф „Радуга МТ”.

Традиційне СКЛ проводилось згідно рекомендованих стандартів СКЛ (Київ, 2003) для дитячого контингенту.

Рв дітям готували з концентрацію радону до 7,5 кБк/дм³ (20 нКі/л) при температурі води 36-37⁰ С, процедури відпускали через день, тривалістю впливу від 6-8 до 10 хв. Курс 9-10 ванн (Колесник Е.О., Бабов К.Д., 2005).

Комбінацію розчинів ТЗ (1,12 мг/кг) та NАС 114 (мг/на інгаляцію) вводили дітям щодня протягом 10 днів, використовуючи небулайзерний інгалятор компресорного типу „Pari LL” (Німеччина).

Аналіз віддалених результатів СКЛ дітей, хворих на РБ, проводили за частотою і тривалістю загострень РБ протягом першого року після реабілітації.

Економічна ефективність лікування дітей з РБ визначалась шляхом розрахунку середньої орієнтовної базової вартості медикаментозного лікування за рік (Мальцев В.И., 2002) на підставі „Протоколу лікування рецидивуючого бронхіту у дітей” (Наказ МОЗ України №18, 2005).

Всі отримані результати оброблені методами варіаційної статистики з використанням t критерію Ст’юдента, а також непараметричного критерію – точного методу Фішера для чотирьохпільної таблиці (Гублер Е.В., 1978).

Результати досліджень та їх обговорення

З використанням запропонованої моделі БЛП виконана експериментальна оцінка потенційних пневмопротекторів. Серед препаратів, вивчених в скринінговій серії досліджень, максимальну активність (в плані запобігання загибелі щурів) виявили NАС і ТЗ. Під впливом комбінації ТЗ з NАС (75/75 мг/кг) пневмопротекторниий ефект перевершує такий за роздільного введення цих препаратів, свідченням чого є трикратне збільшення відсотку виживання тварин відносно контрольної групи (Р<0,05), відтермінування їх загибелі, а також покращення клінічного перебігу експериментальної БЛП.