ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА НАСІННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретичні та методичні основи дослідження ефективності виробництва насіння зернових культур” – розкрито народно­господарське значення галузі насінництва в зерновому господарстві держави, висвітлено теоретичні основи функціонування системи насінництва та ефективності виробництва насіннєвого зерна, визначено сутність поняття ефективності як економічної категорії, сформовано методику дослідження ефективності галузі насінництва зернових культур.

В умовах переходу України до ринкової системи господарювання товарне насіння виступає як специфічний, інноваційний товар, оскільки несе в собі потенціал росту ефективності сільськогосподарських підприємств.

Високоефективна система ведення насінництва зернових культур повинна забезпечувати попит сільськогосподарських виробників товарного зерна на високоякіс­ний посівний матеріал; прискорене впровадження у виробництво нових перспектив­них сортів зернових культур; збереження сортових властивостей сорту в процесі подальшого його розмноження, а також виробництво високоякісної та конкурентоспроможної продукції для субринків добазового, базового та сертифіко­ваного насіння зернових культур.

Після проголошення Україною незалежності система селекції та насінництва зернових культур почала проходити шлях реорганізації та реструктуризації, і сьогодні внаслідок ринкових перетворень та чітко вираженої спеціалізації та концентрації виробничих процесів вона характеризується практично повним переходом на промислово-інноваційну основу. Промислово-інноваційна система насінництва зернових об’єднує ланки з виведення (селекційно-інноваційний процес), районування нових сортів зернових (сортовипробування), їх розмноження і заготівлі сортового (кондиційного) насіння (процес насінництва зернових), здійснення контролю за сортовими (апробаційний процес) та посівними (насіннєвий контроль) якостями насіння (рис. 1).

Виходячи із “традиційної” концепції визначення ефективності виробництва, ефективність системи насінництва зернових культур як окремої організаційно-економічної галузі сільськогосподарського виробництва доцільно розглядати у двох вимірах – макро- та мікроекономічному.