ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету і завдання дисертації, визначено об’єкт і предмет наукового дослідження, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Проблеми енергозбереження та енергоефективності в діяльності підприємств житлово-комунального господарства» розглянута еволюція історичних підходів до оцінки значення енергозбереження у вітчизняній та зарубіжній енергетичній політиці; виконано аналіз нормативно-правової бази у сфері комунального енергозбереження; досліджено сучасний стан енергоспоживання в ЖКГ; визначено головні чинники затримання розвитку та впровадження економічних механізмів реального енергозбереження в ЖКГ України.

Вивчення змісту державних програм енергозбереження та дослідження їх реалізації, зокрема Комплексної державної програми енергозбереження України (КДПЕ), виявили наявність у них суттєвих методичних вад: основні положення не мали характеру прямої дії; механізм виконання заходів фактично був відсутній; не були чітко визначені суб’єкти реалізації й обґрунтовані механізми

фінансування та стимулювання енергозберігаючих заходів.

Основні причини істотного відставання у виконанні завдань КДПЕ житлово-комунальним сектором економіки України полягали у відсутності комплексності та причинно-наслідкового зв’язку між функціонально залежними процесами енергозбереження на макро-, мезо- та мікроекономічному рівнях. Існуюча схема енергоспоживання підприємствами ЖКГ у загальному вигляді може бути представлена на рис. 1.

З погляду недосконалості приведеної на рис. 1 схеми є те, що сукупні результати реалізації локальних заходів з енергозбереження не знаходять відображення у фінансовому обліку підприємства. Ці результати зазвичай поглинаються збитками, отриманими в процесі інфляції, недоліків у системах фінансування і не в останню чергу незадовільного менеджменту.

За даними Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України впродовж усього періоду проведення житлово-комунальної реформи в діяльності підприємств галузі домінувала стала тенденція – систематичне і суттєве підвищення собівартості комунальних послуг. У результаті фактична собівартість за статистичними даними щорічно в середньому на 20-30% перевищувала відповідні розміри існуючих тарифів на житлово-комунальні послуги.

Найбільш вагомим чинником, що спричиняє зростання собівартості комунальних послуг, є невиправдано висока доля вартості паливно-енергетичних ресурсів у структурі експлуатаційних витрат і досить інтенсивне їх зростання. Існуючий стан економіки галузі призвів фінанси підприємств ЖКГ до критичної межі. На думку автора, очевидний кризовий фінансовий стан галузі значною мірою зумовлений відсутністю комплексної інституціональної інтеграції організаційних, технічних та економічних механізмів енергозбереження.

Існуючі механізми формування фінансового забезпечення господарської діяльності підприємств ЖКГ є вкрай недосконалими. Загальновизнаним недоліком їх є систематичне невиправдане завищення витрат, а також можливість перекладати всі витрати, включаючи наднормативні ресурсні втрати, на споживачів, зокрема переважно на населення. Багаторічна практика підтвердила, що чинні методичні підходи до «ринкового» реформування ЖКГ не продукують належну матеріальну зацікавленість у проведенні ресурсозберігаючих заходів, не створюють необхідних економічних стимулів до залучення інвестицій.

Методична недосконалість визначення фінансових результатів операційної діяльності вітчизняних житлово-комунальних підприємств пов’язана насамперед з неналежним відображенням у фінансовому обліку суб’єктів господарювання економії паливно-енергетичних ресурсів. Таке завдання має виконувати управлінський облік. Проте державних стандартів проведення управлінського обліку на підприємствах України, що виправдали себе в закордонній практиці, не існує.