ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-КЛИНИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ ПРИМЕНЕНИЯ ЛЕЧЕБНО-ПРОФИЛАКТИЧЕСКИХ СРЕДСТВ ИЗ КОРНЕЙ ЦИКОРИЯ ПРИ ЗАБОЛЕВАНИЯХ СЛИЗИСТОЙ ОБОЛОЧКИ ПОЛОСТИ РТА

Короткий зміст

Матеріали і методи дослідження. Вирішення поставлених завдань здійсню­вали за допомогою експериментальних, клінічних і лабораторних методів дослідження.

Експериментальні дослідження виконані з метою вивчення токсико­ло­гіч­­них характеристик і специфічної ефективності зубного еліксиру «Цикорій» й таблетованого засобу «КальЦикор» згідно вимог ДержСанПіН (1999) і Держав­ного фармакологічного центру МОЗ України (1996). Експерименти проводили на білих щурах, які отримували повноцінний раціон віварію.

Специфічну дію зубного еліксиру «Цикорій» вивчали на «перекисній» моделі стоматиту (Левицький А.П. та співавт., 2005). Стоматит моделювали шляхом додавання до раціону віварію 5 % від маси переокисленої соняшник­о­вої олії, що має прооксидантні властивості.

Антистресову дію таблетованого засобу «КальЦикор» вивчали на моделі імобілізаційного стресу.

По закінченню експерименту щурів піддавали евтаназії під тіопенталовим наркозом (40 мг/кг внутрішньочеревинно), проводили забір крові, виділяли зубо-щелепні блоки, вичленяли слизову оболонку щок та язика для подальших біохімічних та морфометричних досліджень.

Оцінку карієсу зубів проводили відповідно до методичних вказівок (Терешина Т.П. та співавт., 2003).

Ступінь атрофії альвеолярного відростка щелеп експериментальних тварин оцінювали за методом А.В. Ніколаєвої (1967).

З тканин слизової оболонки порожнини рота щурів готували гомогенати шляхом розтирання наважок заморожених тканин з товченим склом і суспенду­ван­ня в 0,85%-ному розчині NaCl. Після центрифугування при 2500  об/хв. протя­гом 15  хвилин при t = +4⁰ С для дослідження активності ферментів відбирали надосадову рідину.

У біоптатах слизової оболонки щоки, язика та сироватці крові визначали вміст малонового діальдегіду (МДА) (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г., 1977); загальну протеолітичну активність (ЗПА) (Барабаш Р.Д., Левицкий А.П., 1973); актив­ність кислої (КФ) та лужної фосфатази (ЛФ) (Bessey O.A. et al., 1946 в модифікації Левицького А.П. із співавт., 1973). У сироватці крові тварин також визна­ча­ли вміст загального білку (Lowry O.H. et al., 1957); інгібітору трипсину (Левицький А.П. , 1974); активність еластази (Visser L., Blaut E.R., 1972); каталази (Каролюк М.А., Иванова Л.И., 1988); аспартаттрансамінази (АСТ) та аланінтрансамінази (АЛТ) за методом S. Reitman, S.А. Frankel (1957).

На підставі результатів біохімічних досліджень підраховували антиокси­дант­но-прооксидантний індекс (АПІ) (Левицький А.П. та співавт., 2006).

У клінічних дослідженнях взяли участь 72 особи, з них 52 – із захворю­ваннями слизової оболонки порожнини рота (30 хворих на хронічний рецидивуючий афтозний стоматит, 22 хворих з кандидозним стоматитом), які знаходилися на диспансерному обліку й амбулаторному лікуванні у відділі терапевтичної стоматології ДУ «Інститут стоматології АМН України», та 20 практично здорових людей, які склали контрольну групу. Термін захворювання складав 3-10 років.

У всіх пацієнтів проводили збір анамнезу, оцінку загального стану порож­нини рота та виявлення патологічних змін слизової оболонки порожнини рота. При візуальному огляді визначали колір слизової оболонки, її зволоженність, наявність нальоту та елементів ураження, набряклість, складчастість, оціню­ва­ли якість догляду за порожниною рота.

Після клінічного обстеження проводили збір стимульованої та нести­мульо­ваної слини для визначення швидкості салівації (мл/хв.) та подальших біохімічних досліджень.

Біохімічні дослідження ротової рідини пацієнтів включали визначення вмісту малонового діальдегіду за методом Стальної І.Д., Гарішвілі Т.Г. (1977); активності каталази за методом Каролюк М.А. із співав. (1988), вмісту загального білку (Lowry O.H. et al., 1957), загальної протеолітичної активності за казеїнолітичним методом Кунітца в модифікації Барабаша Р.Д., Левицького А.П. (1973). Вміст лізоциму визначали спектрофотометричним методом (Gorin et al., 1971) в модифікації А.П. Левицького по швидкості просвітлення суспензії Micrococcus lysodeikticus. Активність уреази визначали за гідролізом карбаміду шляхом вимірювання концентрації аміаку реактивом Несслера.

Ступінь дисбіозу порожнини рота визначали за ферментативним методом А.П. Левицького та ін. (2007), заснованому на визначенні співвідношення відносних активностей уреази та лізоциму.

Схема лікування хворих із захворюваннями слизової оболонки порожнини рота. Всім хворим з хронічним рецидивуючим афтозним стоматитом прово­ди­ли базову терапію, яка включала застосування антимікробних, знеболюючих, протизапальних засобів та тих, що прискорюють регенерацію (0,05 % розчин хлоргексидину, мазь «Мефенат», Солкосерил дентальна адгезивна паста, Аевіт Нейровітан, Кларітин). Хворим основної групи додатково призначали ротові ванночки зубним еліксиром «Цикорій», у розведенні 1:5, протягом 2 хвилин 4-5 разів на добу.

Базова терапія, яку проводили всім хворим з кандидозним стоматитом, включала застосування загальноукріплюючих (Декамевіт), гіпосенсибілізую­чих (Кларітин), етіотропних (Дифлюкан) засобів. Хворим основної групи додатково призначали «КальЦикор» - по 1 табл. 3 рази на день, сублінгвально до повного розсмоктування, протягом 20 діб.

Статистичні методи. Всі отримані результати оброблялися методами математичної статистики з використанням t-критерію Ст’юдента на персональ­ному комп’ютері IBM PC у пакетах "Statgraphic-2.3" і "Statistica-5".

Результати досліджень та їх обговорення. В зв’язку з тим, що при захво­­рюваннях слизової оболонки порожнини рота гігієна порожнини рота пацієнтами проводиться незадовільно, нами була розроблена рецептура зубного еліксиру «Цикорій», до складу якого включені біологічно активні речовини з коренів цикорію.

Проведені дослідження з вивчення нешкідливості розробленого еліксиру показали, що він не чинить жодної токсичної дії на організм тварин і може застосовуватися в клінічній практиці.