ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ ВИМІР ФЕНОМЕНА ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В нинішніх умовах зміни, що викликані глобалізаційними процесами, торкаються найрізноманітніших сторін суспільного життя: від сімейних відносин – до форм державного устрою. Міграція як явище, історично притаманне людям, також набуває нових форм і характеру. Не випадково все частіше можна почути твердження про те, що виразником суті нашої епохи є кочівник, що всі люди, незалежно від своєї культури, можуть мігрувати і що найважливішим чинником сучасності стає постійна схильність людей до переміщень.

Сьогодні міграція загалом, та її різновид трудова міграція зокрема, стала глобальним явищем, оскільки практично всі держави виявляються не тільки втягнутими в міграційні процеси, а іноді від них залежать економічний і політичний стан, культурне життя, склад і цілісність їхнього населення. Міграційні потоки разом з інформаційними та економічними потоками виконують роль зовнішніх «агентів» впливу на структуру й систему державних і світових суспільних відносин; їх існування сьогодні породжує низку питань і проблем, вирішення яких доволі часто можливе лише на міжнародному рівні.

Різні аспекти міграцій населення вивчаються багатьма науковими дисциплінами: історією, соціологією, філософією, антропологією, психологією, політологією, економікою, демографією, правом та іншими галузями знань. Вагомий внесок у процес дослідження теорії і практики міжнародної трудової міграції, удосконалення організаційних, економічних та правових важелів її регулювання зробили провідні вітчизняні вчені: О. Власюк, В. Геєць, С. Злупко, А. Кравченко, Е. Лібанова, Ю. Макогон, О. Малиновська, Н. Марченко, А. Мокій, С. Пирожков, С. Писаренко, О. Позняк, М. Романюк, А. Румянцева, Є. Савельєв, Л. Семів, А. Філіпенко.

У філософсько-правовій науці відомі теорії вивчення трудової міграції, зокрема згідно теорії людського капіталу (Д. Беккер, X. Кларк) кожна людина розглядається як результат інвестицій, тоді не лише міграційний етап, а й усе її життя, оцінюється саме в економічних термінах. Теорія «процвітання» або «технологічного розвитку» (Дж. Симон) передбачає позитивний економічний і демографічний стан розвитку приймаючої мігрантів країни. Згідно з теорією «притягування-виштовхування» (pull-push) (X. Джером, І. Лі) існують країни виїзду, де визначальними для прийняття міграційного рішення є «виштовхуючі» чинники, а також країни в’їзду, в яких, відповідно, вирішальну роль відіграють «притягувальні» чинники. При цьому рішення про міграцію може визначатися не стільки наявністю таких чинників, скільки їх суб’єктивним сприйняттям потенційним мігрантом. Прихильники теорії міграційних систем (Р. Білсборроу, М. Кріц, Д. Мессей) наполягають на існуванні певних зв’язків між країнами виїзду і країнами в’їзду, оскільки формування стійких міграційних потоків створює певний єдиний простір (міграційну систему) між цими країнами, а для розуміння його динаміки необхідно розглядати систему загалом.

У світовій практиці відомі також моделі системного втручання в процес міждержавної трудової міграції населення. Основні положення таких моделей викладені у працях Дж. Борхаса, А. Роя, К. Макконела, Я. Міксера, І. Абелли та ін.

З одного боку, поліваріантність наукових думок щодо міграції є позитивним моментом, з іншого – багато в чому зумовлює їх суперечність. Суперечливими видаються також прийняті різними країнами стратегії стосовно міграцій та їх оцінки. Багато в чому суперечливість оцінок і підходів до міграційних переміщень пов’язана з відсутністю чітко визначеного теоретичного підґрунтя для дослідження цього надзвичайного складного соціального явища.