У першому розділі «Теоретичні основи фінансового забезпечення розвитку депресивних територій» досліджено теоретичні аспекти розвитку депресивних територій, розкрито їх економічну сутність та концептуальні, організаційно-правові засади фінансового забезпечення подолання депресивності територій.
Визначено причини депресивного стану економіки територій, коли основними чинниками зростання регіональних диспропорцій є поглиблення кризових явищ у галузях матеріального виробництва, стихійне і необґрунтоване підвищення цін на продукцію різних галузей виробництва, зменшення обсягів капітальних вкладень у розвиток економіки, зростання безробіття. Встановлено, території за відсутності державного стимулювання їх розвитку та перебуваючи під впливом структурної кризи втрачають своє економічне значення і набувають ознак депресивності (при яких їх виробничо-ресурсна база переходить у фазу постійного спаду). При цьому криза окремих галузей економіки територій є основною причиною поширення депресії, визначає її глибину і тривалість. Депресивні території виникають внаслідок стагнаційних тенденцій в інвестиційній сфері, зниження основних фінансових результатів діяльності підприємств, падіння реальних доходів і купівельної спроможності населення. Водночас зазначено, що в умовах депресивності територій забезпечення фінансової стабільності (як такого стану їх економіки, за якого потреби суб’єктів господарювання у фінансових ресурсах для ефективної економічної, інвестиційної та фінансової діяльності будуть повністю задоволені) передбачає: зміцнення конкурентоспроможності економіки депресивних регіонів; вирівнювання диспропорцій соціально-економічного розвитку та посилення на цій основі інтеграційних зв’язків у межах національної економіки; створення дієвого інфраструктурного забезпечення для впровадження комплексу структурних перетворень економіки даних територій.
У процесі дослідження встановлено, що депресивна територія – це територія із недостатнім обсягом власних фінансових ресурсів для забезпечення її збалансованого соціально-економічного розвитку, яка за показниками цього розвитку залишається на низькому рівні порівняно з іншими дотаційними регіонами. Такий висновок зроблено на основі того, що недостатність власних фінансових ресурсів на рівні регіону може розглядатися як одна із ознак депресивності територій, оскільки вона є причиною не вирішення найбільш важливих економічних і соціальних проблем, внаслідок яких сповільнюється розвиток та послаблюються конкурентні позиції регіону. При цьому, депресивні регіони є завжди дотаційними із рівнем самофінансування менше ніж 60%.
Обґрунтовано доцільність класифікувати депресивні території за ознаками, що дозволяють оцінити весь спектр проблем, пов’язаних з депресивністю територій та можливостями фінансового забезпечення їх розвитку. Зазначено, що залежно від того, яким є розрив між показниками соціально-економічного розвитку депресивних територій, їх можна поділити на території з наростаючою (при зростанні розриву протягом 5 років), сталою (при незмінних значеннях розриву) і сповільненою (при зменшенні розриву) депресією. При цьому домінування певного виду проблем кризового походження дозволяє розрізняти депресивні території з кризовим характером економічних проблем і депресивні території з кризовим характером соціальних проблем. За часткою власних фінансових ресурсів у загальному обсязі фінансових ресурсів регіону депресивні території можна поділити також на високофінансовоємні (частка власних фінансових ресурсів у загальному обсязі понад 55%), середньофінансовоємні (частка від 50 до 55%) та низькофінансовоємні (частка менше ніж 50%).
Акцентовано, що регіональна депресивність є однією із стадій регіонального розвитку, оскільки останній, окрім позитивних змін може включати явища регіональної деградації та депресії. Причини виникнення регіональної депресивності зумовлюють утворення різних типів депресивних територій. Водночас наголошено, що для забезпечення умов ефективного розвитку депресивних територій важливе значення мають фінансові інструменти, до яких належать безпосередні дотації, «м’які» кредити (із зниженими або субсидованими відсотковими ставками), податкові концесії, субсидії для підприємців, опосередковані банківські гарантії, надання гарантій банкам.
За результатами дослідження концептуальних основ фінансового забезпечення подолання депресивності територій встановлено, що фінансове забезпечення подолання депресивності територій є однією із визначальних умов їх саморозвитку і залежить не тільки від розподілу й перерозподілу певного обсягу фінансових ресурсів, а й від наповнюваності місцевих бюджетів. При цьому, участь держави в процесі фінансового забезпечення подолання депресивності передбачає пряму та непряму підтримку. Пряма державна підтримка – це або безпосередня фінансова допомога економіці депресивних територій, або надання податкових пільг, що зменшують регіональні витрати. З державного бюджету також виділяються кошти на здійснення програм подолання депресивності територій. Непряма підтримка полягає у фінансуванні з державного бюджету об’єктів економіки, що знаходяться на території депресивного регіону.
У роботі на основі класифікації фінансових ресурсів депресивних територій за джерелами їх утворення констатовано низку недоліків наявних джерел, зокрема: більшість видів податків та платежів, а саме за ліцензії та сертифікати, державну реєстрацію, за торговий патент, штрафи, єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва не є стабільними джерелами надходжень, за винятком податку з доходів фізичних осіб, що викликає необхідність покриття бюджетних дефіцитів за рахунок коштів державного бюджету. Це обмежує повноваження та рівень автономності органів місцевого самоврядування у визначенні пріоритетів бюджетних видатків, позбавляє їх самостійності у вирішенні нагальних проблем розвитку депресивних територій. Недоліком у формуванні фінансових ресурсів депресивних регіонів за допомогою здійснення приватизаційних процесів є те, що з початку приватизації поза податковою системою опинився рух приватного капіталу. Це призвело до того, що депресивні території втратили значну частину фінансових ресурсів у вигляді податків з приватного капіталу, а також виникли сприятливі умови для приватизації за рахунок тіньових доходів. Інвестиції в межах депресивних територій, не можуть бути отримані в достатньому обсязі без створення розгалуженої системи гарантійно-страхових фондів, а заощадження населення як потенційне джерело нарощення фінансових ресурсів регіону в межах депресивних територій не мають інвестиційного спрямування, оскільки на регіональному рівні відсутні ефективні стимули до залучення цих ресурсів на інвестиційні цілі.
У дисертації наголошено, що організаційно-правова база фінансового забезпечення розвитку депресивних територій є неузгодженою та потребує удосконалення з метою створення ефективної системи фінансування цих територій шляхом перерозподілу повноважень, прав та обов’язків стосовно вирішення конкретних завдань розвитку цих територій між різними ієрархічними рівнями управління. У нормативних актах, присвячених розвитку депресивних регіонів, доцільно було б прописати чіткий механізм їх фінансового забезпечення, методи державної підтримки та санації депресивних територій, а також сторони і процедури контролю за використанням спрямованих у депресивні регіони державних та інших ресурсів. Це, в свою чергу, дозволить усунути суб'єктивізм при наданні державної селективної підтримки тим чи іншим регіонам, встановивши нормативну залежність між отриманням ресурсів з державного бюджету та результатами регіонального моніторингу.
У другому розділі «Стан розвитку депресивних територій та джерела його фінансового забезпечення» проаналізовано стан, особливості розвитку депресивних територій, джерела фінансових ресурсів на подолання депресивності територій, виявлено проблеми програмно-цільового фінансування цих територій та досліджено рівень фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку депресивних територій.
На основі аналізу показників соціально-економічного розвитку регіонів (що є його стимуляторами та дестимуляторами) в роботі побудовані відповідні матриці стандартизованих коефіцієнтів і здійснено інтегральний розрахунок рівня фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів, в тому числі депресивних. Встановлено, що протягом 2005–2011 років у депресивній Тернопільській області рівень фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку був низьким (0,2613≤Rj≤0,3059), у Чернівецькій – середнім (0,2851≤Rj≤0,3578) і лише Закарпатська область характеризувалася рівнем фінансового забезпечення вищим від середнього (0,3101≤Rj≤0,4154) (табл. 1). Результати дослідження дозволили констатувати, що, будучи депресивною, будь-яка територія не завжди характеризується низьким рівнем фінансового забезпечення її соціально-економічного розвитку, що вказує на нераціональність використання коштів, вкладених в економіку регіону та спрямованих на підвищення рівня соціального захисту його населення.
Моніторинг основних джерел фінансових ресурсів на подолання депресивності територій свідчить, що депресивні Закарпатська, Чернівецька та Тернопільська області (починаючи з 2006 року) виступали в ролі регіонів-отримувачів, які залучали фінансові ресурси з інших регіонів (за винятком Тернопільської області у 2011 році). Доведено, що явище вилучення фінансових ресурсівздепресивногорегіонуєнебезпечнимдляйогоекономіки,оскількиврезультатіцього
