ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ КОШТАМИ ПІДПРИЄМСТВ

Короткий зміст

основний зміст дисертації

У вступі розкрито суть і стан теми дослідження, обґрунтовано  актуальність наукової проблеми, зазначено її зв’язок з науковими  темами, сформульовано мету та завдання, розкрито предмет, об’єкт, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача; наведено дані про апробацію, публікації, структуру й обсяги роботи.

У першому розділі - «Теоретико-методичні основи функціонування фінансового механізму управління оборотними коштами підприємств» - досліджено економічну сутність понять «оборотні кошти», «оборотні активи», «поточні активи», «оборотний капітал», проаналізовано  підходи вітчизняних вчених-економістів до їх визначення; на основі аналізу галузевої специфіки функціонування виробничо-торгівельних підприємств і державного регулювання ювелірної галузі запропоновано уточнення класифікаційних ознак оборотних коштів; розроблено концепцію удосконалення фінансового механізму управління оборотними коштами в контексті нової інституціональної теорії.

На відміну від існуючих запропоновані у роботі дефініції «оборотні кошти», «оборотний капітал» з одного боку, чітко їх розмежовують - оборотні кошти – це частина активів (ресурси) підприємства, що обслуговують його операційно-інвестиційну діяльність, а оборотний капітал – це джерело фінансування таких ресурсів, який створюється у процесі фінансової діяльності підприємства; з іншого боку, ці  дві категорії треба розглядати у взаємозв’язку та взаємообумовленості – функціонування оборотного капіталу відбувається на основі кругообігу оборотних коштів підприємств.

Від правильної класифікації оборотних коштів залежить не лише порядок їх обліку взагалі чи окремого їх складника, а й ефективність управління ними. Визначення економічної сутності оборотних коштів спричинило необхідність вивчення, доповнення та групування класифікаційних ознак оборотних коштів підприємств за: рівнем організації, характером функціонування, джерелами формування та їх вартістю, рівнем ефективності управління. Проведено уточнення класифікаційних ознак, яке в повній мірі відповідає потребам управління оборотними коштами, а саме  надає можливість: здійснення контролю оборотних коштів як в рамках конкретного часового інтервалу, так і в рамках всього життєвого циклу підприємства; передбачення доходності від використання оборотних коштів певного обсягу у часі; вибору найоптимальнішого джерела формування оборотних коштів із найменшою вартістю поповнення оборотних коштів за рахунок моделювання можливих альтернативних варіантів як внутрішнього формування, так і зовнішнього залучення оборотних коштів; здійснення всебічного і цілеспрямованого впливу на показники ефективності функціонування оборотних коштів і сприяння раціональному управлінню ними в цілому.

Ринкові умови господарювання виробничо-торгівельних підприємств ювелірної галузі вимагають розробки ефективного фінансового механізму управління їх оборотними коштами, що пов’язано із їх нераціональною структурою, уповільненням оборотності та загалом неефективним використанням оборотних коштів. У роботі фінансовий механізм у сфері управління оборотними коштами підприємств розглядається як сукупність взаємопов’язаних елементів (фінансові методи, важелі, правове, нормативне та інформаційне забезпечення), застосування яких до управління оборотними коштами підприємств забезпечує синхронність формування у часі збалансованих за обсягом оборотних коштів.

Недоліки в управлінні оборотними коштами підприємств спричинили необхідність розробки концепції удосконалення фінансового механізму управління оборотними коштами в контексті інституціональної теорії (рис. 1), метою якої є раціоналізація формування і використання оборотних коштів, що спрямована на економію трансакційних витрат.

Така концепція дозволяє ураховувати особливості управління оборотними коштами виробничо-торгівельних підприємств, що обумовлюють складність та специфічність їх управління. Основними складовими  концепції удосконалення фінансового механізму управління оборотними коштами підприємств є нормування, ABC-XYZ-аналіз, стратегія фінансування оборотних активів, фінансова оптимізація. Зміст запропонованої концепції деталізовано для виробничо-торгівельних підприємств на ринку виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння за такими сегментами: формування сировинної бази; виробництво виробів; реалізація; вторинний ринок тощо. 

У другому розділі - «Оцінка діючого фінансового механізму управління оборотними коштами ювелірних підприємств» - узагальнено підходи до організації оборотних коштів підприємств; здійснено оцінку впливу розміщення оборотних коштів на ліквідність; проаналізовано ефективність управління дебіторською заборгованістю.

З метою узагальнення підходів до організації оборотних коштів в системі фінансового менеджменту було поділено за основним видом економічної діяльності згідно КВЕД підприємства за даними річної звітності на дві групи: виробничі (36.22.0 – виробництво ювелірної продукції) та торгівельні підприємства (52.48.2 – спеціалізована роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами), що разом складає двадцять підприємств у чотирнадцяти областях України.

У цілому підсумок балансу досліджених підприємств протягом 2002-2008 рр. збільшився на 494755,7 тис. грн. (248,3%), причому базисний темп росту оборотних коштів (252,5%) є більшим, ніж темп росту необоротних активів (241,6%). У 2010 р. відбулося збільшення валюти балансу досліджених підприємств на 237617,0 тис. грн. або 45,9%, у тому числі оборотні кошти збільшилися на 158207 тис. грн. (53,8%), необоротні активи – на 79410 тис. грн. (35,5%). На ефективність використання оборотних коштів впливає їхня структура (табл. 1). Протягом 2002-2010 рр. частка оборотних коштів, задіяних у сфері виробництва, скоротилась із 43% до 34,3%. Найбільш вагомим елементом оборотних коштів є готова продукція, частка якої зросла з 23,6% до 45,4%, значну питому вагу, яка скоротилася з 27,9% до 24,0%, має також незавершене виробництво.