ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і рівень наукового розроблення теми дисертаційної роботи, її звязок із науковими програмами, визначено об’єкт, предмет, методи, мету і завдання дослідження, описано наукову новизну і практичну цінність одержаних результатів, наведено дані щодо публікацій результатів дослідження та їх апробації.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи фінансово-економічного механізму регулювання економіки” – досліджено економічну сутність та структуру фінансово-економічного механізму, джерела його формування, здійснено аналіз економіко-правових засад фінансово-економічного механізму економічного регулювання.

Нами доведено, що, незалежно від основи вартісного розподілу внутрішнього валового продукту (грошові відносини або відносини власності, що опосередковують розподіл ВВП між суб’єктами привласнення новоствореної вартості (фінансово-економічні відносини)), рух вартості в її грошовій формі на стадіях розподілу й обміну опосередковується фінансовими ресурсами, що відбувається за певними закономірностями, які можна представити двома групами:

1. Рух вартості в її грошовій формі опосередковується за допомогою державних фінансів із метою формування і використання фінансових ресурсів для виконання покладених на державу функцій.

2. Рух вартості в її грошовій формі, що охоплює не лише державні фінанси, а й фінанси державних і комунальних підприємств та створених ними організацій, які у міру своєї специфіки є порівняно відособленою їх сферою і разом з іншими суб’єктами підприємницької діяльності набувають форми фінансів суб’єктів економіки (господарювання).

У дисертаційній роботі поняття “фінанси” та “фінансово-економічні відносини” трактуються автором як інструменти фінансово-економічного механізму, що розглядаються у двох площинах:

1) фінанси як суспільно-економічна категорія, що відображає фінансово-економічні відносини між людьми у процесі створення і розподілу благ на всіх етапах економічної діяльності людей;

2) фінанси як система фінансово-економічних відносин, що організуються державою і опосередковують рух вартості в її грошовій формі у сфері виробництва на рівні суб’єктів економіки всіх форм власності й організаційно-правових форм.

Виконаний автором комплексний аналіз дав змогу виокремити два різні підходи до визначення структури фінансово-економічного механізму. Перший підхід розглядає три підсистеми: фінансово-кредитне планування; фінансово-кредитні важелі; організаційні структури і правовий режим фінансово-кредитної системи. Другий – виокремлює дві підсистеми: фінансово-кредитне забезпечення і фінансово-кредитне регулювання. Аналіз взаємодії цих підсистем дозволяє визначити оптимальну структуру фінансово-економічного механізму.

У дисертації детально проаналізовано роль фінансово-кредитного планування в системі управління економікою. Показано, що фінансово-кредитне планування характерне і для адміністративного управління економікою. Саме директивні фінансові показники відігравали роль інструментів державного впливу. Однак у роботі зазначається, що реальний вплив мала директивність показника, а не сам показник. Тобто не можна погодитись із трактуванням фінансово-кредитного планування як методу фінансового впливу – це вплив директивного плану, а не фінансів.

Результати проведених досліджень дозволили узагальнити поняття фінансово-економічного механізму. Фінансово-економічний механізм – це сукупність фінансово-економічних інструментів, що впливають на розвиток фінансово-економічної діяльності суб’єктів господарювання і охоплюють систему фінансово-економічних індикаторів, які дають змогу оцінити результативність такого впливу. Він включає дві підсистеми, що відображають методи фінансового впливу – фінансове забезпечення і фінансово-економічне регулювання як систему управління, яка заснована на взаємодії фінансово-економічних індикаторів та фінансово-економічних інструментів.

Аналізуючи дії фінансово-економічних інструментів, виокремлено забезпечувальну і регулятивну функції. На нашу думку, забезпечувальна дія проявляється у встановленні джерел фінансування підприємств, проектів, робіт, заходів тощо. Досить умовно це можна охарактеризувати як пасивний вплив фінансово-економічного забезпечення, тобто покриття повсякденних потреб. Регулятивна функція розглядається у роботі як активний вплив фінансово-економічного забезпечення на вирішення конкретних завдань і проблем. За цього вплив здійснюється як через саме виділення достатніх коштів, так і через конкретну форму фінансово-економічного забезпечення.

У запропонованій нами структурі фінансово-економічного механізму виділяється чотири форми фінансово-економічного забезпечення: самофінансування, залучення акціонерного капіталу, кредитування, безповоротне фінансування. Кожна форма має свої специфічні прояви впливу. Самофінансування трактується як основа приватної власності. Воно здійснюється за рахунок власних фінансових ресурсів та сприяє ефективному господарюванню, оскільки завдання кожного суб’єкта – збереження і примноження цих ресурсів. Це основа фінансового впливу на мікроекономічному рівні у вирішенні повсякденних завдань життєдіяльності. Водночас саме самофінансування робить приватну економіку високоефективною і надійною. Оскільки постає завдання збереження і примноження власних ресурсів, то вони спрямовуються на отримання максимального прибутку.