ФІТОТЕРАПІЯ ТА ЕЛЕКТРОПУНКТУРА В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ВИСОКОПРОДУКТИВНИХ КОРІВ, ХВОРИХ ПІСЛЯРОДОВИМ МЕТРИТОМ

Короткий зміст

Робота виконувалася на кафедрі акушерства, гінекології та біотехнології відтворення тварин НАУ протягом 2002–2005 років. Дослідна частина роботи виконувалася у науково-дослідному виробничому АК “Пуща-Водиця” (СК “Совки”) Києво-Святошинського району Київської області. Досліди були проведені на коровах української чорно-рябої породи середнього віку та вгодованості з масою тіла 500–550 кг. Вихід телят на 100 корів  був 85 голів. Плановий і фактичний надій на фуражну корову становив 7000 кг молока. Післяродові ускладнення виникали у 20–30 % корів після отелення. Раціони дослідних та контрольних груп корів були збалансовані за всіма показниками відповідно до норм годівлі великої рогатої худоби.

Діагностували післяродовий метрит загальновідомими клінічними та лабораторними методами  згідно  з  “Методичними  рекомендаціями  щодо  профілактики, діагностики і лікування післяпологового метриту у корів” за В.Й. Любецьким (1998). Після проведення діагностичних і лабораторних досліджень в господарстві СК “Совки” було сформовано дослідні та контрольні групи тварин і визначено послідовність проведення експериментальних досліджень (табл. 1).

Бактеріологічні дослідження  метроаспірату проводили з метою з’ясу-вання видового та кількісного складу мікрофлори, що зумовлювала розвиток післяродового метриту у корів даного господарства. Отримані в стерильних умовах виділення з матки висівали на м’ясо-пептонний бульйон, м’ясо-пептонний агар, жовтково-сироватковий агар, вісмут-агар та середовища: Ендо, Плоскірєва, Сабуро. Водночас робили мазки та фарбували їх за Грамом (у модифікації Синьова). Біохімічні властивості мікроорганізмів визначали на м’ясо-пептонному бульйоні з 0,2 % розчином глюкози, жовтково-лужному агарі, молоці з 0,1% метиленовим синім та за кольоровим рядом Гісса. Ідентифікацію та класифікацію виділеної мікрофлори здійснювали згідно з виданням “Короткий визначник бактерій Бердже” (1980).

Чутливість виділених мікроорганізмів до антибіотичних препаратів визначали диско-дифузійним методом. Результати досліджень інтерпре-тували за методичними вказівками „Антибіотикограма: диско-дифузійний метод. Інтерпретація результатів”, (Москва, 1999), а також відповідно до рекомендацій NCCLS (1991).