ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність обраної теми; визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано завдання та методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення роботи; подано відомості про впровадження та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні засади формування готовності майбутніх учителів початкових класів до навчання іноземних мов» здійснено теоретичний аналіз шляхів формування готовності; розглянуто основні підходи до визначення сутності й компонентів готовності майбутніх учителів початкових класів до навчання іноземних мов; проаналізовано стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці.

У ході дисертаційного дослідження встановлено, що категорія «готовність до професійної діяльності» була введена в науковий обіг наприкінці XIX століття і розглядалась як здатність до діяльності, виконання професійних функцій, планування роботи та контролю за її реалізацією. З того часу розуміння змістового наповнення готовності зазнало суттєвих змін. У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях «готовність до педагогічної діяльності» розглядається в межах узагальненого поняття «готовність до діяльності» як мета професійної підготовки, початкова й основна умова реалізації можливостей кожної особистості.

Питання готовності вчителя до професійної діяльності стає предметом наукових досліджень із 70-х років минулого століття. Ретроспективний аналіз дозволив виявити наукові підходи до визначення поняття «готовність», які не виключають, а взаємодоповнюють один одного: особистісний (Л. Кадченко, Л. Кондрашова, С. Кубицький та ін.), функціональний (Н. Кузьміна, Р. Пенькова та ін.), психофізіологічний (В. Шмига та ін.), праксіологічний (А. Линенко та ін.), особистісно-функціональний (Л. Подимова, В. Сластьонін, Ю. Шаповал та ін.).

Трактуючи готовність учителя початкових класів до навчання іноземних мов у контексті особистісно-орієнтованого підходу, в дослідженні розглядаємо її як інтеґративну якість особистості, що виявляється в єдності мотивації, професійно-педагогічних знань, умінь і навичок, і є умовою реалізації професійно-педагогічної діяльності. Встановлено компоненти готовності: мотиваційно-ціннісний (мотивація до майбутньої професійної діяльності), змістовий (знання з теорії та практики організації навчання іноземних мов молодших школярів), комунікативно-діяльнісний (володіння іншомовними комунікативними уміннями та навичками, здатністю створювати індивідуальні  технології навчання іноземної мови у початковій школі).

У роботі встановлено, що поняття «готовність учителя до професійної діяльності» корелює з поняттям «професійна підготовка вчителя» (Л. Кадченко, Л. Кондрашова, В. Сластьонін та ін.), яка розглядається вченими як процес формування готовності вчителя до професійної діяльності в той час, коли готовність є її метою та результатом.

Встановлено, що професійна підготовка вчителів початкових класів у ВНЗ  здійснюється переважно за традиційною освітньою парадигмою, в межах якої вчитель є компетентним фахівцем, а його функції професійної діяльності полягають у формуванні в учнів молодшого шкільного віку елементарних знань, умінь і навичок.

Аналіз підготовки майбутніх учителів початкових класів до навчання іноземних мов у педагогічному ВНЗ дозволив виявити низку проблем, що заважають досягати ефективності у формуванні їхньої готовності. Серед таких проблем: переваги репродуктивних методів навчання (зазначили 54 % респондентів), недостатній рівень міжпредметних зв’язків (зазначили 62 % респондентів), використання підручників та посібників видавництв інших країн, у яких зазвичай не враховано специфіки вітчизняної педагогічної системи навчання іноземних мов (зазначили 47 % респондентів), недостатня кількість годин на методику викладання іноземної мови в початковій школі (зазначили 78 % респондентів).

Визначено критерії (змістовий, комунікативно-діяльнісний, мотиваційно-ціннісний), показники готовності майбутніх учителів початкових класів до навчання іноземних мов (глибина та цілісність інтеґрованого знання теоретико-методологічних і психолого-педагогічних основ розвитку, навчання та виховання молодших школярів; знання іноземної мови та технологій її викладання учням початкової школи; знання лінгвокраїнознавчих реалій; здатність до моделювання індивідуальної технології навчального процесу з іноземної мови в початковій школі; створення нестандартних лінгводидактичних ситуацій, що спонукають до вибору освітніх технологій; використання іноземної мови в навчальних ситуаціях спілкування молодших школярів; адекватного оцінювання власної професійної діяльності;  саморозвитку, самовдосконалення, формування в собі необхідних професійно-значущих якостей).

Встановлено й описано рівні готовності майбутніх учителів початкових класів до навчання іноземних мов: початковий рівень (володіє 24,38 % студентів; характерний для майбутніх учителів з низькою мотивацією до навчання іноземних мов молодших школярів, яким бракує психолого-педагогічних та лінгводидактичних знань, з низьким рівнем самоаналізу результатів професійних досягнень); достатній (виявлено у 37,065 % студентів; притаманний майбутнім учителям, яких мотивують до вивчення іноземних мов не бажання працювати у початковій школі, а зовнішні фактори; такі студенти володіють мінімумом знань, необхідних для підготовки та проведення уроку; самоаналіз професійного становлення здійснюється епізодично); середній рівень (засвідчено у 30,925 % студентів; вирізняє глибину знань і умінь майбутніх учителів початкових класів до навчання іноземних мов; усталеність їхньої мотиваційно-ціннісної сфери, спрямованість на прогнозування та об’єктивну самооцінку результатів професійного становлення); високий рівень (виявлено у 7 % студентів;  притаманний майбутнім учителям початкових класів, яких характеризує цілісність та системність психолого-педагогічних та лінгводидактичних знань, домінування внутрішніх мотивів майбутньої професійної діяльності, спроможність здійснити самооцінку та провести самокорекцію педагогічної діяльності).

У другому розділі «Наукові засади формування готовності майбутніх учителів початкових класів до навчання іноземних мов» обґрунтовано модель формування готовності майбутніх учителів початкових класів до навчання іноземних мов; виявлено дидактичні умови формування  готовності студентів, які навчаються за ОКР бакалавр за напрямом підготовки «Початкова освіта» зі спеціалізацією «Іноземна мова».

У дослідженні розроблено дидактичні умови формування готовності майбутніх учителів початкових класів до навчання іноземних мов, що передбачають реалізацію суб’єкт-суб’єктної взаємодії викладача та студентів на основі співтворчості (опору на життєвий досвід, знання, інтереси, спрямованість особистості студента, рефлексію власної діяльності викладача, її включення в контекст діяльності студента; передачу знань і емоційно-ціннісного ставлення до них; діалогізацію навчальних стосунків); опору у підготовці майбутніх учителів початкових класів до діяльності з навчання іноземних мов на проектні технології (впровадження у практику підготовки майбутніх учителів іноземної мови початкової школи проектування як виду педагогічної діяльності, що дозволяє студенту змоделювати уявлення про майбутній навчальний процес); цілісний характер підготовки, що забезпечується включенням питань формування готовності до навчання іноземних мов відповідно до основних форм організації професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів (протягом кожної з організаційних форм навчання (форм, спрямованих на теоретичну підготовку, форм, спрямованих на практичну підготовку, форм, спрямованих на контроль, самостійних позааудиторних занятть) досягаються певні рівні готовності до навчання іноземних мов: на лекціях, семінарських заняттях, під час самостійної роботи та протягом навчальної екскурсії студенти набувають знань з фаху, на практичних та лабораторних роботах у них формуються лінгводидактичні навички, у ході педагогічної практики – лінгводидактичні вміння).

Дидактичні умови формування готовності майбутніх учителів початкових класів до навчання іноземних мов спрямовані на створення позитивної мотивації до майбутньої професійної діяльності, формування та розвиток професійно-значущих якостей під час організації взаємодії викладача та студентів, подальше формування та розвиток лінгводидактичних навичок і вмінь.

Розроблено й обґрунтовано модель формування готовності майбутніх учителів початкових класів до навчання іноземних мов на основі принципів: інтеґрації змісту професійної підготовки, полісуб’єктності,  інтерактивності, прогностичності, динамічності.

Модель формування готовності майбутніх учителів початкових класів до навчання іноземних мов складається з таких блоків: цільовий, стратегічно-концептуальний, змістово-технологічний, процесуально-діяльнісний, оцінно-результативний (рис. 1).

Цільовий блок передбачає усвідомлення викладачами та студентами мети і завдань підготовки майбутніх учителів в умовах педагогічного університету. Мета та завдання визначаються на основі вимог Галузевого стандарту вищої освіти, Державного стандарту початкової загальної освіти.

Стратегічно-концептуальний блок визначає теоретичні засади та методологічні підходи до формування досліджуваної якості, принципи, що обумовлюють специфіку підготовки вчителів іноземної мови початкової школи.

Змістово-технологічний  блок моделі формування готовності майбутніх учителів початкових класів до навчання іноземних мов розкриває програми навчальних дисциплін, розроблені за структурно-логічною схемою; надає перелік навчальної та методичної літератури, нормативних документів, упорядкованих  відповідно до структурної єдності змісту навчання майбутніх учителів на всіх рівнях формування готовності, соціального замовлення, відповідності загальній структурі професійної діяльності, урахування вікових і індивідуальних особливостей студентів, урахування закономірностей поетапного засвоєння професійної діяльності, урахування єдності змістового та процесуального аспектів навчально-виховного процесу. Визначено організаційні форми (аудиторна робота, позааудиторна робота, педагогічна практика, науково-дослідницька робота), методи та засоби формування у студентів готовності (тренінг; інтеґрація психолого-педагогічних та лінгвометодичних дисциплін; педагогічна практика, зорієнтована на проектування власної технології навчання іноземних мов молодших школярів; спецпрактикум «Школа підготовки до навчання іноземних мов молодших школярів»).

Процесуально-діяльнісний блок охоплює етапи формування готовності на рівні бакалавра, з 1 по 4 курси:  професійно-актуалізаційний, навчально-пошуковий, інтеґративно-рефлексивний. На професійно-актуалізаційному етапі студенти знайомляться з організацією навчального процесу в початковій школі, віковими та психологічними особливостями молодших школярів. Майбутні учителі іноземної мови початкової школи оволодівають  стратегіями спілкування іноземною мовою; розвивають уміння й навички використовувати