ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ОСВІТІ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНОСТІ НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ТА ОСНОВНІЙ ШКОЛІ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження, наукову новизну, практичне значення, апробацію та впровадження одержаних результатів дослідження.

У першому розділі – «Забезпечення наступності навчання в молодшій та основній школі як психолого-педагогічна проблема» – проаналізовано шляхи розв’язання проблеми у вітчизняній і зарубіжній педагогіці, стан готовності вчителів початкових класів до адаптації школярів до основної школи та можливості післядипломної освіти в підготовці вчителів початкових класів до вирішення проблеми наступності.

З’ясовано, що науковці розуміють наступність як систему цілеспрямованих і різноманітних психолого-педагогічних дій, як інструмент, що дозволяє проникнути до суті дидактико-методичних проблем, досліджувати й керувати багатостороннім процесом навчання тощо. Наступність може бути досягнута завдяки відповідності змісту, форм, методів і технологій навчання віковим особливостям дітей (О. Савченко). Як дидактичний принцип навчання, наступність забезпечує збереження якості та поглиблення змісту під час переходу від одного ступеня навчання до іншого (С. Гончаренко). Наступність розглядається з врахуванням трьох її аспектів: психологічного, дидактичного і технологічного, що забезпечує поступовий перехід від попереднього вікового періоду до нового, поєднання щойно здобутого дитиною досвіду з попереднім. Тобто, утворюється простір для реалізації в педагогічному процесі єдиної, динамічної та перспективної системи виховання й навчання. Завдяки цьому перехід до нових умов шкільного навчання здійснюється з найменшими для дітей психологічними труднощами (Т. Поніманська).

На практиці спостерігається погіршення результатів навчання п’ятикласників. Для розв’язання цієї проблеми необхідно ураховувати психологічні особливості 10-11 річних школярів, рівень розвитку їх пізнавальної діяльності, проаналізувати проблеми, з якими учні стикаються в адаптаційний період, та виробити шляхи їх подолання ( Н. Атласкіна ).

Опитування вчителів-предметників, які працюють у 5-их класах, показало, що вони покладають відповідальність за підготовку дитини до навчання в основній школі саме на вчителя початкових класів. Проблему зниження успішності в навчанні учнів під час переходу з початкової в середню школу вітчизняні та зарубіжні педагоги намагаються розв’язати по-різному, але спільною є думка про необхідність здійснення наступності. Наступність трактується сьогодні як неперервний процес виховання та навчання дитини, який має загальні й специфічні цілі для кожного вікового періоду (І. Гончарова) і багато у чому залежить від готовності вчителя початкових класів до такої діяльності. Проблемою залишається підготовка вчителя до забезпечення такої наступності. Практика показала, що підготовка з цієї проблеми у вищому навчальному закладі є недостатньою, тому є необхідність і можливість забезпечити її в системі післядипломної педагогічної освіти.

Під готовністю вчителя початкових класів до здійснення наступності між початковою та середньою ланкою освіти розуміємо цілісне особистісне утворення, що складається з трьох компонентів (ціннісно-мотиваційного, теоретико-гносеологічного та діяльнісно-операційного) і мобілізує вчителя на активну діяльність щодо підготовки своїх учнів до успішної адаптації в нових умовах навчання у п’ятому класі.

Для визначення готовності вчителів початкових класів до здійснення наступності між початковою та середньою ланкою освіти було проведене анкетування у 28 школах м. Вінниці та Вінницької області. Було з’ясовано, що вчителі початкових класів максимум відповідальності перекладають на вчителів-предметників. Лише 12,5% із них розуміють, що педагог початкової школи зобов’язаний подбати про забезпечення наступності, і 14,1% готові розділити цю відповідальність з колегами з основної школи, а 87,5% вчителів початкової школи не вважають для себе важливою проблему наступності навчання між початковою та середньою школою, лише у 21% шкіл проблема наступності є предметом обговорення на педагогічних нарадах. В окремих школах є розроблені програми або хоча б рекомендації щодо успішної адаптації п’ятикласників. Проте аналіз цих програм показав, що рекомендації адресовані учням, батькам і вчителям п’ятих класів, а не початкових. Саме таке однобічне розуміння важливості проблеми наступності директорами шкіл і вчителями початкової школи є основною причиною ускладнень, що виникають у дітей у період переходу від 4-го до 5-го класу. Як показує практика, учителям-предметникам самотужки цю проблему не розв’язати. Необхідною є спеціальна підготовка вчителів початкової школи до забезпечення наступності навчання. Аналіз навчальних планів і навчальних програм, у вищих педагогічних навчальних закладах показав, що така підготовка вчителя початкових класів відсутня. Наукові дослідження в інших країнах, створюють підґрунтя для переосмислення вітчизняного досвіду професійної підготовки вчителів початкових класів, підвищення їх кваліфікації в системі післядипломної освіти, зокрема й із питань забезпечення наступності навчання.

У другому розділі – «Педагогічні умови формування готовності вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти до забезпечення наступності навчання» – обґрунтовано та описано реалізацію визначених педагогічних умов формування готовності вчителів початкових класів до забезпечення наступності навчання між початковою та основною школами в системі післядипломної освіти.

Перша педагогічна умова – вивчення та врахування вчителями початкових класів психологічних проблем адаптації учнів до навчання в основній школі та  застосування  відповідних розвивальних методик і технологій для підготовки до навчання учнів в основній школі. Науковці звертають увагу, що проблема психологічної наступності між початковою та основною школами вирішується на практиці чи не найгірше (В. Шахов). У п’ятому класі, у зв’язку із збільшенням кількості предметів, зростають вимоги до умінь узагальнювати й систематизувати знання та явища навколишнього світу. Зростання обов’язкового навантаження, збільшення обсягів і складності навчальних програм деколи призводять до сильного перевантаження, і тим самим до зростання захворювань у дітей саме в п’ятому класі. Значне погіршення результатів навчання п’ятикласників приводить до висновку про існування суперечності між необхідним і реальним рівнем підготовки випускників початкової школи до успішного навчання в п’ятому класі. Вважаємо, що психологічну підготовку випускників початкової школи до навчання в основній може здійснювати вчитель початкових класів, використовуючи у своїй роботі запропоновані нами розвивальні методики та технології.

Друга педагогічна умова – забезпечення наступності змісту навчальних предметів у 4-му і 5-му класах. Традиційно в професійній підготовці вчителів-предметників з метою забезпечення наступності між початковою та середньою ланками шкільного навчання намагаються враховувати зміст шкільних програм. Проте вважаємо, що корисним також є і для вчителя початкових класів узгодження змісту шкільних предметів початкової школи із тим, що будуть вивчатись у середній школі. Таке узгодження дозволить учням 5-го класу краще засвоювати навчальний матеріал, спираючись на здобуті раніше знання.

Третьою умовою – є узгодження форм, методів і технологій викладання навчальних предметів у 4–му і 5-му класах. Способом вирішення проблеми наступності вважаємо не лише узгодження змісту, а, насамперед, дотримання наступності в методах, формах і технологіях навчання. Оскільки на середньому етапі навчання в школі сьогодні застосовуються елементи різних  інноваційних технологій, вважаємо, що для успішної адаптації випускників початкової школи до навчання в п’ятому класі вчитель початкових класів у своїй роботі має також застосовувати елементи такої роботи. Крім того, важливо щоб форми і методи роботи вчителів-предметників у 5-му класі не відрізнялися різко від тих, які використовувалися в 4-му класі.  

Відповідно, для реалізації визначених умов організовувалася робота в інституті післядипломної педагогічної освіти. Система заходів Вінницького обласного методичного закладу щодо підготовки вчителів до забезпечення наступності між початковою та основною школою реалізовувалася за такими напрямами: організація роботи методичної ради кабінету з проблеми забезпечення наступності у навчально-виховному процесі; включення спецкурсу з питань забезпечення наступності навчання до плану роботи курсів; тренінги для вчителів на базі опорних шкіл; обговорення навчальних підручників із урахуванням вимог забезпечення наступності змісту; створення відеотеки перспективного педагогічного досвіду з проблеми наступності; вивчення управлінської діяльності в закладах освіти із забезпечення наступності між початковою та середньою ланками освіти; організація роботи творчих груп вчителів початкової і основної школи; семінари-практикуми вчителів початкових класів спільно з керівниками шкіл; спільні семінари-тренінги для класоводів початкових класів і вчителів-предметників; тренінги для заступників директорів з навчально-виховної роботи та методистів початкової школи; конференції вчителів початкових класів з обміну досвідом із проблеми забезпечення наступності в навчально-виховному процесі.

На курсах підвищення кваліфікації ознайомлювали вчителів початкових класів із розвивально-корекційною програмою формування позитивних мотивів навчання учнів (ігри-тренінги «Двадцять бажань», «Ресурси», «Мої досягнення» тощо). В експериментальних групах учителів початкових класів ознайомлювали з методикою вивчення складних тем навчальних програм, визначали причини зниження успішності учнів на етапі переходу в основну школу та шляхи їх подолання.

Поширеною формою в системі методичної роботи в експериментальних групах були лекції з проблем наступності навчання, перед проведенням яких практикувались заслуховування та обговорення доповідей учителів, що містили: аналіз ситуації щодо успішності учнів 4-их і 5-их класів; виклад матеріалу з аналізом причин зниження наступності навчання та можливих шляхів розв’язання цієї проблеми. На лекціях розглядалися питання  формування у школярів культури самоорганізації, застосування розвивальних методик (розвивальна гра «Попереду у нас п’ятий клас»), інноваційних технологій навчання (рольові ігри, акваріум, броунівський рух, мікрофон, карусель та ін. ), організації та методики проведення інтегрованих уроків (з математики та природознавства, української та англійської мов, української мови та образотворчого мистецтва, природознавства та розвитку зв’язного мовлення) тощо.

Важливу роль у підготовці вчителів до забезпечення наступності навчання відводили практичним заняттям, під час яких детально розглядалися окремі теоретичні положення (про психолого-фізіологічні особливості молодших підлітків, методи, форми, технології навчання школярів молодшого шкільного віку тощо) та формувалися вміння і навички їх практичного застосування. На заняттях із різних предметів учителям початкових класів демонстрували послідовність здійснення наступності, яка надає навчанню перспективного характеру. Теми, що потребують особливої уваги, визначались за допомогою опитування вчителів, а потім піддавалися детальному аналізу щодо можливостей забезпечення наступності при їх вивченні в початкових і середніх класах. Під час курсової підготовки організовувались спільні семінари та практичні заняття для вчителів початкових класів і вчителів-предметників, на яких знайомили педагогів із різними методами й технологіями навчання, аналізували можливості їх застосування і в початковій, і в середній школі. Для полегшення організації цієї роботи у системі післядипломної педагогічної освіти запропоновано спецкурс «Підвищення когнітивно-педагогічної компетенції вчителів початкових класів у вирішенні проблеми наступності між початковою та середньою школами» та посібник «Підготовка вчителів початкових класів до забезпечення наступності між початковою та середньою школою» для методистів інститутів післядипломної педагогічної освіти

Зміст післядипломної педагогічної освіти не обмежується лише курсами підвищення кваліфікації. Важливу роль відіграє також самоосвіта вчителя у міжкурсовий період. Саме професійний підхід до організації такої роботи районних та міських методичних кабінетів, керівників загальноосвітніх навчальних закладів має зіграти свою роль у застосуванні вчителями отриманих знань на курсах. Розроблено методичні рекомендації керівникам загальноосвітніх навчальних закладів та вчителям початкових класів щодо забезпечення наступності навчання між початковою та основною школою в міжкурсовий період, в яких описано методику організації та роботи творчої групи вчителів початкових класів та вчителів-предметників. Експериментальна робота таких творчих груп у місті Жмеринка дала позитивні результати та рекомендована для запровадження загальноосвітніми навчальними  закладами Вінницької області.

У третьому розділі – «Визначення результативності експериментально-дослідної роботи» – розглянуто етапи та результати експериментально-дослідної роботи, проведено їх аналіз та подано методичні рекомендації.

Дослідно-експериментальна робота проводилася упродовж 2005 – 2012 років на базі Вінницького обласного інституту післядипломної освіти. В експерименті брали участь 1600 учителів початкових класів, з яких 798 – в експериментальних і 802 – у контрольних групах. До експериментально-дослідної роботи були залучені також 8 викладачів. Дослідження проводилося в кількох областях України (Хмельницька, Чернівецька, Черкаська та Вінницька) впродовж 5-ти років і пройшло умовно в своєму розвитку чотири етапи. Перший етап (2004 – 2008 рр.) був пов’язаний із проведенням констатувального дослідження, яке виявило різке погіршення результатів навчання у випускників початкової школи. На цьому етапі відбувалося визначення основних чинників, що впливають на успішність навчання п’ятикласників, розробка і підбір критеріїв оцінювання результатів навчального процесу в початковій і основній школі, діагностичних методик і програм. На прикладі шкіл міста Жмеринки була доведена доцільність організації навчання в початкових класах з використанням відповідних розвивальних методик і технологій навчання, застосування яких дозволяє протягом одного навчального року поліпшити ознаки вихованості та розвитку дітей – увічливість, охайність, увагу, пам’ять, вольові якості; вивести учнів з низьким рівнем навчальних досягнень на середній рівень навчання; збільшити кількість тих, хто добре читає і досить швидко обчислює. Такі результати дозволили нам пропонувати ці методики й технології учителям інших шкіл під час їхнього навчання в системі післядипломної педагогічної освіти.

Крім того, на базі шкіл міста Жмеринка були організовані творчі групи вчителів початкових класів і вчителів-предметників, які тісно співпрацювали у формі спільних методичних семінарів і взаємовідвідувань уроків з метою ознайомлення з формами і методами роботи, навчальними програмами, вимогами до рівня знань, видами контролю. Це дозволило вчителям початкових класів узгодити зміст навчальних дисциплін, методики й технології навчання, види контролю. Вони почали краще орієнтуватись у вимогах, які пред’являють учителі-предметники до п’ятикласників, що дозволило завчасно готувати випускників початкової школи до такого складного перехідного періоду в їхньому житті.

Такі форми спільної роботи вчителів 4-их і 5-их класів дозволили забезпечити змістову, методичну й психологічну наступність між початковою та середньою ланками шкільної освіти і запропонувати досвід роботи жмеринських учителів для вивчення в системі післядипломної освіти.

На другому етапі (2009 - 2010 рр.) проводилося вивчення психологічної та педагогічної літератури вітчизняних і зарубіжних авторів з метою методолого-теоретичного осмислення обраної проблеми дослідження та аналізу ступеня її розробленості. На основі вивчення стану проблеми в теорії і практиці освіти були визначені тема, об’єкт, предмет, завдання дослідження, сформульована гіпотеза, визначена база дослідження для проведення формувального експерименту. Для забезпечення достовірності результатів експерименту спочатку визначався обсяг вибірки.

На третьому етапі (2010 – 2011 рр.) були розроблені структура, зміст формувального експерименту, визначалися педагогічні умови формування готовності учителів початкових класів до забезпечення наступності, проводилася подальша апробація діагностичних методик, навчальних програм, підбір педагогічних технологій. У дослідженні використовувалися традиційні й інноваційні педагогічні методи: анкетування, бесіди, спостереження, інтерв’ювання, вивчення продуктів діяльності слухачів, тренінги, рольові і ділові ігри тощо. На цьому ж етапі проводилися такі види робіт: науково-теоретичне забезпечення змісту педагогічного експерименту (консультації, лекції, семінари, майстер-класи, тренінги); обговорення проблем наступності на засіданні науково-методичної ради, науково-практичних конференціях, постійно діючих семінарах, в проблемних та творчих групах вчителів; проведення моніторингу процесу та результатів дослідження на всіх етапах експерименту; навчання вчителів початкових класів за спеціально розробленою програмою спецкурсу «Підвищення когнітивно-педагогічної компетенції вчителів початкових класів у вирішенні проблеми наступності між початковою та середньою школами»; розробка  рекомендацій для керівників загальноосвітніх навчальних закладів та вчителів початкових класів; підготовка методичного посібника для методистів інститутів післядипломної педагогічної освіти «Підготовка вчителів початкових класів до забезпечення наступності між початковою та середньою школою».

Четвертий етап (2011 – 2012 рр.) був присвячений обґрунтуванню достовірності висунутої гіпотези дослідження. Проводилися такі види робіт: кількісний і якісний аналізи, оцінювання результатів експерименту на основі вироблених критеріїв; вихід на остаточну модель методичної системи навчання вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти; поширення педагогічного досвіду, набутого в результаті педагогічного експерименту, через організацію та проведення семінарів, конференцій, «круглих столів» тощо; визначалися найважливіші аспекти проблеми наступності: психологічний, дидактичний і методичний, які й були покладені в основу визначення педагогічних умов підготовки вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти до забезпечення наступності навчання. Проведена математична обробка результатів експерименту за двома напрямами: виявлення ступеня впливу на кваліфікаційний рівень педагога заходів, передбачених курсовою підготовкою та міжкурсовими заходами, вимірювання якості а також ефективності діяльності вчителів та адміністраторів, залучених до процесу забезпечення наступності навчання.

Для оцінювання результативності та доцільності розробленої методики визначали ефективність кожної запропонованої педагогічної умови. Оцінювання методичних умінь учителів початкових класів щодо узгодження змісту, форм, методів і технологій викладання навчальних предметів у 4-му і 5-му класах проводилося з використанням спеціальних діагностичних методик, анкет, тестів. За результатами опитування та самооцінювання визначалися середні значення показників готовності до забезпечення наступності за трьома критеріями: ціннісно-мотиваційним, теоретико-гносеологічним і діяльнісно-операційним.

Для доведення однорідності контрольних груп (КГ) і експериментальних до експерименту (ЕГ1), а також невипадковості розходжень числових значень в експериментальних групах до (ЕГ1) і після експерименту (ЕГ2) використовували обчислення величини нормованого відхилення за формулою Стьюдента. Значення показників готовності вчителів контрольних та експериментальних груп до забезпечення наступності визначалися за результатами анкетування та оцінювання практичних робіт слухачів курсів. За цими ж результатами визначалася частка вчителів, які мають низький, середній або високий рівень готовності до забезпечення наступності. У КГ не спостерігалося достовірних змін.

Зведені експериментальні дані за всіма критеріями готовності вчителів початкових класів до забезпечення наступності навчання між початковою та середньою ланками освіти представлені в таблиці 1.