ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З АГРАРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми дослідження; показано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, визначено мету й завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито наукову новизну, практичне значення, відображено ступінь апробації та впровадження результатів роботи, наводяться дані про її структуру.

Перший розділ «Теоретичні основи формування інформаційно-комунікаційної компетентності студентів університетів» присвячено огляду вітчизняних та зарубіжних джерел з теми дослідження, визначено поняття: «компетентність», «інформаційно-комунікаційна компетентність», «формування ІК-компетентності», виявлено стан і підходи до формування ІК-компетентності студентів спеціальностей, не орієнтованих на інформаційні технології як на фах, зокрема студентів аграрних спеціальностей.

Результати ретроспективного аналізу розвитку поняття «компетентність» як педагогічної дефініції уможливлюють наступний висновок: погляди різних авторів збігаються у тому, що компетентність є діяльнісною характеристикою, тобто, проявляється у діяльності, виявляється та формується через діяльність, та залежить від досвіду особистості. У розвитку поняття «компетентність» можна виділити такі етапи: перший етап (1950-1970 рр.) – зародження педагогічної дефініції (Дж. Райлі, Р. Уайт, Н. Хомський, Д. МакКлеланд); другий етап (1970-1990 рр.) – становлення та співставлення наукових поглядів на дефініцію (Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова, В.Д._Шадріков, Р._Бояцис , Дж. Равен); третій етап (1990-2000 рр.) – формулювання поняття та його окремих компонентів; дослідники цього періоду приділяють окрему увагу формуванню компетентності педагогічних працівників (В.В. Баркасі, С.О._Демченко, М.В. Єлькін та інші), майбутніх фахівців інших спеціальностей (Л.Б._Волошко, О.С. Губарєва, Л.М._Дибкова, Л. Є. Пєтухова та інші); четвертий етап (2000_рр.) – подальше розроблення окремих компонентів дефініції; на цьому етапі компетентнісний підхід в освіті визначається деякими вченими як парадигмальний (Л.Е. Орбан-Лембрик, І.О._Зимня). Розуміння основного змісту поняття «компетентність» у більшості дослідників співпадає в основних рисах. Дослідження тривають, проте загальний зміст поняття можна вважати сформованим.

Поняття ІК-компетентності та аспекти його формування досліджують багато закордонних і вітчизняних вчених, зокрема А.М. Гуржій, М.І. Жалдак, В.Г. Кінелєв, Г.О._Козлакова, К.К. Колін, В.М. Мадзігон, В.Г. Мануйлов, Н.В. Морзе, Ю.С. Рамський, Н.В._Роберт, Т.І._Чепрасова. Зміст ІК-компетентності науковці розуміють як володіння сучасними інформаційними технологіями загального призначення, вміння користуватись інструментарієм і продуктами інформаційних технологій широкого вжитку, таким, як комп’ютерна та інша процесорна техніка, а також володіння технологіями пошуку, введення, переробки та виведення інформації.

На основі теоретичного аналізу встановлено характеристики базових понять дослідження. Інформаційно-комунікаційна компетентність означає впевнене використання комп'ютерів для збирання, зберігання, виробництва та обміну інформацією у навчанні, дослідженнях, роботі та дозвіллі. Формування інформаційно-комунікаційної компетентності означає процес систематизації, впорядкування наявних знань, умінь та навичок задля розвитку, по-перше, готовності використовувати ІКТ у навчанні та професійній діяльності, по-друге, системного погляду на методи та засоби комп’ютерних інформаційних технологій.

Проблема формування інформаційної культури (або її основ) досліджується з погляду підвищення загальноосвітнього рівня особистості, або як окремий аспект професійних знань і навичок фахівця. Ці питання розглядаються у дисертаційних дослідженнях, зокрема у роботах М.М.Близнюк, С.О._Гунько, О.С. Ільків. Особливості викладання різних дисциплін з використанням інформаційно-комунікаційних технологій розглянули науковці: Н.Д. Бєлявіна, О.Г. Глазунова, В.І. Клочко, О.А._Чайковська, М.Ф._Юсупова. Використання ІКТ у професійній діяльності випускниками вищих навчальних закладів, для яких інформаційні технології не є фаховим напрямом, розглянули у своїх дослідженнях В.В. Арестенко, О.Є. Трофимов, С. Козей. Проте, проблема формування ІК-компетентності студентів аграрних спеціальностей в університетах залишилася поза увагою вітчизняних дослідників.

Детальний аналіз навчальних планів Університету Глазго (Великобританія), Університету Східного Лондону (Великобританія), Університету Оману, Університету Сорбонна (Франція), Університету Монреалю (Канада), Університету Сан Маркос штату Каліфорнія (США), Кембріджського університету (Великобританія) та інших показав, що в них пропонуються курси такого змісту: основні поняття інформаційних технологій; використання комп'ютера і управління файлами; підготовка текстів; електронні таблиці; бази даних; представлення інформації; інформація і комунікація. Міжнародна Освітня Комісія (Commission Inte
ationale De L'eclairage) вважає, що існує багато ефективних методик набуття ІК-компетентності, серед них: консультації, дистанційне навчання, стаціонарні курси та курси на робочому місці. Таким чином, на європейському і світовому рівнях ІК-компетентність складається зі стандартного набору знань, умінь та навичок, що умсожливлюють користувачам із підтвердженим рівнем компетентності використання інформаційної техніки і технології під час вирішення професійних завдань, в особистому житті і побуті. Зміст курсів є інваріантним і не залежить від напряму професійної підготовки студентів. Використовуються різні форми проведення занять, розроблено та впроваджено систему сертифікації інформаційно-комунікаційної компетентності.

Отже, на основі огляду вітчизняних і зарубіжних джерел, дисертацій визначено основні напрями, які потребують вивчення:

- особливості формування ІК-компетентності майбутніх фахівців аграрних спеціальностей в університетах;

- створення моделі та обґрунтування системи формування ІК-компетентності, сукупність компонентів якої забезпечить готовність студентів аграрних спеціальностей до використання ІКТ у навчальній, майбутній професійній діяльності та особистому житті;

- експериментальне дослідження ефективності системи формування ІК-компетентності майбутніх фахівців з аграрних спеціальностей.

У другому розділі «Модель інформаційно-комунікаційної компетентності студентів аграрних університетів» здійснено аналіз теоретичних основ утворення системи формування ІК-компетентності майбутніх фахівців аграрних спеціальностей, визначено модель формування інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх фахівців з аграрних спеціальностей, теоретично обґрунтовано і розроблено систему та її структурні елементи: класифікацію навчальних проектів, які можна запропонувати для реалізації, систему оцінювання та особливості тематики навчальних проектів.

Первинна комп’ютерна підготовка потрібна майбутнім фахівцям аграрних спеціальностей та повинна формувати ІК-компетентність як одну з ключових у загальній культурі фахівця. З метою підтвердження цієї гіпотези було організовано констатувальний експеримент за участю студентів першого та третього курсів аграрних університетів Уманського державного аграрного та Державного агроекологічного (м. Житомир) університетів.

Результати констатувального етапу дослідження дозволили зробити такі висновки: студенти аграрних спеціальностей не готові до використання ІКТ у навчанні та майбутній професійній діяльності, стан їх підготовки не задовольняє сучасним соціальним вимогам та вимогам ринку праці. Підготовка студентів має несистемний характер, її цілі, задачі, зміст та структура є недосконалими і потребують певних змін. Непідготовленість студентів до навчального процесу з використанням ІКТ становить проблему, яка не може бути вирішеною традиційними способами, що вимагає нового підходу та нової системи викладання дисциплін інформаційно-комп’ютерної підготовки, студентам аграрних спеціальностей.

Обґрунтовано значення проектної технології для вивчення дисциплін циклу інформаційно-комп’ютерної підготовки. Проектна технологія включає сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю сутністю. Проектна технологія у контексті нашого дослідження визначається так – це така сукупність організаційних форм навчання, технічних засобів і методичних матеріалів, що дозволяє ефективно сформувати ІК-компетентність майбутніх фахівців аграрних спеціальностей, за рівнем достатню для продовження навчання у вищому навчальному закладі (університеті) та подальшого використання у професійній діяльності. За результатами аналізу проблеми та результатів констатувального експерименту сформовано модель ІК-компетентності студентів аграрних університетів, яка є основою для створення системи формування ІК-компетентності майбутніх фахівців з аграрних спеціальностей (табл. 1).

Запропоновано класифікацію навчальних проектів, конкретні критерії обрання тем навчальних проектів (приклад у табл. 2) та критерії оцінювання студентських робіт, виконаних за проектною методикою. Розглядаються дидактичні методи, зокрема, метод проектів, критерії обрання методів навчання, зміст понять педагогічної та проектної технологій. З проведеного аналізу зроблено висновок, що для інструментальної дисципліни слід обирати лише активний метод навчання, який дозволяє студентам швидко опанувати основні прийми роботи з програмним забезпеченням підчас реалізації практично-корисного завдання.