ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЖУРНАЛІСТІВ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, висвітлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення результатів дослідження; наведено дані про апробацію, публікації результатів і структуру дисертаційної роботи.

У першому розділі «Формування іншомовної професійної комунікативної компетентності майбутніх журналістів як педагогічна проблема» представлено теоретичний аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел з теми дослідження, уточнено сутність понять «іншомовна професійна комунікативна компетентність майбутнього журналіста» та «іншомовна професійна комунікація». Розроблено структурно-функціональну модель сучасного журналіста-фахівця. Особливе місце відведено аналізу вихідного стану сформованості ІПКК у студентів журналістських спеціальностей.

З’ясовано, що на розвиток журналістської освіти, зокрема на підвищення вимог до професійної діяльності фахівця в галузі журналістики вплинули такі фактори: інформаційні (інформатизація суспільства, виникнення онлайнової журналістики); політичні (активізація зовнішньої політики); економічні (процеси глобалізації); культурні (культурна інтеграція та міграція народів, розвиток єдиного європейського освітнього простору). Сучасні зміни в українському суспільстві під впливом цих факторів зумовили відведення належного місця іншомовній комунікації у структурі професійної підготовки журналістів у ВНЗ.

Під іншомовною професійною комунікацією розуміємо цілеспрямований процес взаємодії людей – представників різних лінгвокультур – під час вирішення діяльнісних професійних завдань на основі інтерактивності. Її специфіка зумовлена насамперед особливим, а саме творчим мисленням журналіста, що впливає на хід, стратегію, тактику і результат комунікації. Особливості іншомовної професійної комунікації журналіста полягають також у відповідних сферах і можливих ситуаціях іншомовної професійної комунікації.

Відповідно до загальнометодичних рекомендацій навчання професійно орієнтованої іншомовної комунікації потрібно здійснювати у професійно-трудовій та соціально-культурній сферах. Перша з них становить все, що пов’язано з професійною діяльністю журналіста: відносини в ЗМІ, громадські служби, адміністративні органи і т. п. Друга сфера охоплює все, що пов’язано із ситуаціями соціального і культурного взаємовпливу людей (дозвілля громадського характеру, масово-культурні заходи та ін.). Таким чином, майбутні журналісти повинні бути підготовленими до іншомовної професійної комунікації в цих двох сферах і всіх видах мовленнєвої діяльності, що й передбачає ІПКК.

У розділі проаналізовано інтерпретації понять «компетенція» і «компетентність», надані вітчизняними (Н. Бориско, І. Єрмаков, О. Овчарук, О. Пометун, М. Прадівлянний, О. Савченко) та зарубіжними (Т. Бахман, М. Мескон, Дж. Равен, Р.Дж. Стернберг, Н. Хомський, А. Хуторський) вченими. Ці дослідники вбачають між компетенцією та компетентністю взаємозв’язок. Якщо компетенція – це знання і досвід у певній галузі, коло обізнаності особи, то компетентність – володіння компетенцією, тобто володіння знаннями, досвідом і вміннями, а також можливість гнучкого застосування цих знань, що залежить від аналітичних, творчих і практичних навичок. Загалом компетентність є певною особистісною якістю, а компетенція – сукупністю конкретних професійних і функціональних якостей.

На основі аналізу сучасної педагогічної та спеціальної літератури з’ясовано сутність і визначено структуру іншомовної професійної комунікативної компетентності майбутнього журналіста з урахуванням вимог до особистості журналіста та особливостей журналістського фаху. Встановлено, що ІПКК майбутнього журналіста – це сукупність знань, умінь, навичок, здібностей і досвіду, які необхідні йому для здійснення іншомовної професійної діяльності (робота з іншомовною інформацією, створення усного та письмового журналістського тексту, організація професійного діалогу, пізнавальна діяльність та ін.). Цей феномен є поняттям інтегрованим і складається з чотирьох компонентів: мовного (лінгвістичного), соціокультурного, стратегічного та професійного. Мовний компонент містить знання, навички, вміння і здібності, що забезпечують можливість комуніканту сприймати й продукувати граматично правильне та лексично коректне іншомовне мовлення. Соціокультурний компонент охоплює фонові знання (сукупність відомостей про соціокультурні особливості народу, мова якого вивчається, і стандарти комунікативної поведінки – норми вербальної та невербальної поведінки, прийняті в цій культурній спільноті), мовний і мовленнєвий матеріал, необхідний для розкриття соціокультурної інформації (реалії, вільні та сталі словосполучення, формули мовленнєвого етикету, навички та вміння оперувати фоновими знаннями, мовним і мовленнєвим матеріалом соціокультурного змісту). Стратегічний компонент ІПКК майбутнього журналіста – це знання, вміння і навички використання комунікативних стратегій і тактик для здійснення ефективної комунікації. До професійного компонента належать якості, а також здібності, знання, вміння і навички журналіста, які забезпечать йому, з одного боку, знаходження та оперування іншомовною професійно значущою інформацією, знання фахової термінологічної лексики, вміння читати і визначати основне у спеціалізованих текстах, а з іншого – знання структури й особливостей організації спеціалізованого діалогу, проведення презентацій, інтерв’ю, опитувань, конференцій, оформлення ділової кореспонденції.

У процесі дослідження розроблено структурно-функціональну модель сучасного журналіста-фахівця як синтез двох компонентів – особистісного та діяльнісного. До особистісної складової належать якості, знання, уміння, навички і здібності, які необхідні журналісту для здійснення ефективної професійної діяльності. Діяльнісний компонент передбачає сукупність таких структурних складових: особливості, функції, сфери, домінуючі види та умови професійної діяльності журналіста.

Компоненти структури ІПКК майбутнього журналіста дали змогу виокремити й охарактеризувати критерії (мотивації, лексико-граматичної правильності, професійної спрямованості, соціокультурних знань, умінь і навичок, володіння комунікативними стратегіями і тактиками, комунікабельності) та показники, які комплексно відображають рівень (високий, достатній, середній, низький) сформованості ІПКК такого фахівця.

З метою діагностики рівнів сформованості ІПКК майбутнього журналіста було проведено констатувальний експеримент. Результати емпіричного дослідження свідчать, що в експериментальних групах низький рівень сформованості вказаного феномена зафіксований у 24% студентів, середній – у 33%, достатній – у 31% і високий – у 12% студентів; у контрольних групах низький рівень показали 21% студентів, середній – 34%, достатній – 34% і високий – 11% студентів. Загалом показники свідчать про низькі результати сформованості ІПКК майбутніх журналістів. Зібрані на цьому етапі факти підтвердили припущення про неповне використання можливостей іншомовної підготовки студентів на факультетах журналістики ВНЗ щодо формування в них цієї компетентності, засвідчили необхідність пошуку дидактичної технології, яка б забезпечила її результативність у формуванні ІПКК майбутніх журналістів.

У другому розділі «Модель та технологія формування іншомовної професійної комунікативної компетентності майбутнього журналіста» досліджено особливості формування цієї компетентності, обґрунтовано модель та технологію формування ІПКК майбутнього журналіста та в процесі формувального експерименту перевірено їх ефективність.

Основною особливістю формування ІПКК майбутнього журналіста визначено використання у цьому процесі засобів медіаосвіти (друкованих, аудіовізуальних, аудіальних та електронних ЗМК), враховуючи їх поліфункціональність, великий дидактичний потенціал і те, що медіа є майбутньою сферою професійної діяльності студентів факультетів (відділень) журналістики. Медіаосвіта визнається у педагогіці актуальним напрямком. Узагальнення основних підходів до дефініції цього поняття (Ж. Гоне, Л. Зазнобіна, Бр. Кокс, Г. Онкович, Б. Потятинник, О. Спічкін, О. Федоров, І. Чемерис та ін.) дало змогу визначити медіаосвіту як процес розвитку та саморозвитку особистості за допомогою медіа, формування культури комунікації, критичного мислення, творчих і комунікативних умінь, уміння усвідомлено сприймати й інтерпретувати медіатексти з метою розширення загальних і професійно значущих знань.

На підставі здійсненого дослідження виявлено дидактичний потенціал друкованих, аудіовізуальних, аудіальних та електронних ЗМК у формуванні кожного структурного компонента ІПКК майбутніх журналістів. У роботі проаналізовано специфіку жанрів, переваги та недоліки кожного виду ЗМК, які слід враховувати у формуванні ІПКК.

За результатами вивчення наукової літератури й емпіричного досвіду підготовки фахівців розроблено модель формування ІПКК майбутніх журналістів (див. рис. 1), яка відображає єдність таких основних структурних компонентів: цільового, організаційно-змістового, процесуального та оцінно-результативного. Їх взаємодія визначає структуру моделі, її цілісність та основні функції.

До цільового компонента моделі належать мета, завдання та специфічні принципи підготовки (гуманізації, інтеграції, інтерактивності, ситуативності, індивідуалізації, науковості, проблемності, актуальності та доступності). Гуманістичний принцип формування ІПКК визнається основним, оскільки його реалізація забезпечує утвердження людини як найвищої соціальної цінності, найповніше розкриття її здібностей, пріоритетність загальнолюдських цінностей. Цей принцип передбачає формування у майбутніх журналістів соціального оптимізму, чого, на думку фахівців, бракує вітчизняній журналістиці. Визначено основні напрямки гуманістичної спрямованості процесу формування ІПКК майбутніх журналістів: реалізація міжпредметних зв’язків, пріоритетність інтересів особистості, панування в освітньому процесі комфортного морально-психологічного клімату, максимальне залучення творчого потенціалу та самостійності студентів.

У моделі визначено міжпредметний, технологічний, компетентнісний та системний підходи до формування ІПКК майбутніх журналістів. Міжпредметний підхід передбачає взаємозв’язок всіх циклів навчальних дисциплін на засадах міжпредметної координації; технологічний – розробку технології з використанням засобів медіаосвіти; компетентнісний – орієнтацію на набуття студентами компетентностей як результату навчання; системний – розгляд всіх компонентів моделі в єдності, а також визначення змісту, структури, зв’язків, функцій цієї системи та її ролі серед інших систем.

Організаційно-змістовий компонент визначає інтеграцію засобів журналістики як інноваційної технології формування кожної складової ІПКК. Працюючи з матеріалами медіа, студенти мають можливість оволодівати тематичною різноманітністю лексики, тому що медіа є носієм найсучаснішого варіанта мови; її можна розглядати як багату в змістовому плані основу для комунікативної діяльності, що забезпечує можливість відбору матеріалів, які спонукають студентів до спілкування, висловлювання власних суджень, коментарів, оскільки стосуються найбільш актуальних і цікавих для студентів тем. Соціокультурний напрям забезпечує формування знань студентів про історію, державний устрій, освіту, традиції та стиль життя народу країни, мова якого вивчається. Студенти отримують важливу інформацію із матеріалів, що створені членами цього суспільства – носіями менталітету й культури – і відображають найважливіші процеси та тенденції в ньому. Відповідно забезпечується розуміння способу мислення, характерного для носіїв іноземної мови, вивчення реалій життя і побуту іноземців через знайомство з важливими подіями, висвітлення загальнолюдських цінностей, моральних й етичних пріоритетів. З професійної точки зору здійснюється ознайомлення студентів з жанрами і стилями, мовними засобами журналістики країни, мова якої вивчається; знайомство з останніми науковими досягненнями в тій чи іншій галузі в розвинутих країнах; розширення загальної ерудиції. Дослідження особливостей і дидактичного потенціалу ЗМК довело їх багатофункціональність та великий педагогічно-виховний вплив на особистість майбутнього журналіста.

У процесі дослідження встановлено, що формування ІПКК у студентів за допомогою засобів журналістики реалізується в три етапи: підготовчий, тренувальний і творчий. На першому етапі студенти знайомляться із загальними питаннями журналістики. Тренувальний етап полягає у практичній діяльності, яка передбачає безпосереднє використання ЗМК у навчальному процесі за допомогою різних методів (проблемна ситуація, рольова гра, метод проектів, критичний аналіз, аналіз конкретних ситуацій, метод гіпотез, аудіовізуальний метод, аудіометод, аналіз конфліктів, «снігова куля», «мозкова атака» та ін.), форм (індивідуальні, групові, самостійні, робота в парах, конкурси проектів) і прийомів (конструювання діалогів, «заморожування кадру», «звук і зображення», «місце і кадр», анотування та ін.) навчання. На творчому етапі забезпечується участь студентів у реальних ситуаціях іншомовного спілкування (інтерв’ювання іноземців, усна і письмова комунікація через Інтернет) та підготовка власних медіатворів (газетних, теле- та радіоматеріалів, випуск цілісної газети тощо).

Процесуальний компонент моделі передбачає власне технологію формування ІПКК майбутніх журналістів засобами журналістики, яка містить мету, етапи організації навчально-пізнавальної роботи викладачів і студентів, комплекс методів, форм та прийомів і критерії відбору медіатекстів. Особлива увага у моделі відводиться педагогічним умовам реалізації технології.

Оцінно-результативний компонент моделі містить результат, критерії та рівні сформованості ІПКК майбутнього журналіста.

У процесі дослідження розроблено й реалізовано на практиці каталог творчих завдань на основі матеріалів медіа для формування ІПКК майбутніх журналістів. В основу каталогізації покладено види медіазасобів.

З урахуванням критеріїв відбору аудіовізуальних медіа для формування ІПКК складено фільмотеку, в якій зіставлено проблематику художніх фільмів з проблематикою навчальних дисциплін фахової та спеціальної підготовки. Ця фільмотека може використовуватися в аудиторії майбутніх журналістів з метою формування ІПКК на заняттях з іноземної мови (якщо твір іноземною мовою) або на заняттях з інших дисциплін (залежно від проблематики).

Для перевірки ефективності основних компонентів моделі проведено формувальний експеримент, завданням якого було дослідити динаміку рівнів сформованості досліджуваного феномена до та після його проведення. В експерименті брали участь 123 студенти першого та другого курсів Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (філологічний факультет, спеціальність «Журналістика») і Навчально-наукового інституту української філології та соціальних комунікацій Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. Експериментальне дослідження здійснено шляхом ознайомлення студентів з медіадискурсом країни, мова якої вивчається. Студенти аналізували жанрові, тематичні, композиційні особливості продукції іноземного медіаринку, виявляли відмінності зарубіжних та вітчизняних ЗМІ, знайомилися з іншомовною журналістською термінологією, соціокультурними та соціолінгвістичними поняттями. На основі опрацьованого медійного матеріалу створювались комунікативні ситуації, під час яких студенти вирішували завдання своєї майбутньої професійної діяльності: брали інтерв’ю, організовували прес-конференцію, кастинг, рекламну кампанію. Найцікавішими завданнями для студентів було створення власної медіапродукції (написання іншомовних творів різних жанрів друкованих ЗМК, зйомка відеофрагмента, запис радіопередачі, виконання E-mail- та WWW-проектів). Ефективною була усна (Skype) та письмова (E-mail, Chart) іншомовна комунікація з представниками країни, мова якої вивчається.

Контрольний зріз експерименту здійснювався за допомогою анкетування, тестування, бесіди та спостереження і показав рівень змін за результатами формувального експерименту. Виявлено зростання усіх показників рівнів сформованості ІПКК майбутнього журналіста (див. рис. 2).