ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ СТУДЕНТІВ-ІНОЗЕМЦІВ У ДОПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження; сформульовано гіпотезу; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, подано дані про апробацію дисертації і впровадження її результатів у практику.

У першому розділі «Формування комунікативної компетентності майбутніх студентів-іноземців у допрофесійній підготовці як педагогічна проблема» викладено результати аналізу проблеми формування комунікативної компетентності майбутніх студентів-іноземців у вітчизняній та зарубіжній науці, визначено поняттєво-термінологічний апарат дослідження, розкрито сутність поняття «комунікативний підхід», «комунікативна компетентність», «комунікативна компетентність майбутніх студентів-іноземців», досліджено зміст і структуру зазначеної компетентності. Визначено критерії, показники, рівні та стан сформованості комунікативної компетентності майбутніх студентів-іноземців.

У результаті аналізу наукової літератури встановлено, що одним із основних векторів модернізації сучасної української освіти прийнято вважати компетентнісний і комунікативний підходи.

Результати вивчення основних етапів становлення компетентнісного підходу до навчання (І. Зимня, Д. Равен, Н. Хомський, А. Хуторськой та інші) засвідчили, що розробку його концепції ще не завершено. Триває дискусія навколо сутності понять «компетенція» та «компетентність». Дослідники (Д. Годлевська, Г. Данченко, З. Залібовська-Ільницька, О. Касаткіна, С. Макаренко, В. Назаренко, Н. Назаренко, З. Підручна, Є. Проворова, М. Тимофієва, В. Черевко тощо) сходяться на тому, що «компетентність» від традиційної тріади «знання-уміння-навички» відрізняється наявністю особистісної орієнтації, врахуванням мотиваційно-ціннісної парадигми особистості і є інтегрованою сполукою знань, умінь, навичок, здібностей та особистісних якостей, які людина демонструє при здійсненні певної діяльності.

Комунікативна компетентність як наукова категорія вивчалася науковцями у різних аспектах (психологічних, лінгвістичних, комунікативних тощо), проте фактично не була об’єктом окремого дослідження, яке б висвітлювало особливості її формування шляхом реалізації спеціально виокремлених і науково обґрунтованих педагогічних умов, що забезпечують ефективність формування комунікативної компетентності майбутніх студентів-іноземців у допрофесійній підготовці.

Результати аналізу існуючих тлумачень дефініції «комунікативна компетентність» дали змогу визначити комунікативну компетентність майбутніх студентів-іноземців як складну інтегративну властивість особистості, що характеризується її теоретичною, практичною та психологічною здатністю до здійснення комунікативної діяльності відповідно до суспільно-культурних норм і встановлених вимог до іноземців-випускників підготовчих відділень і факультетів вищих навчальних закладів України.

Результати налізу сучасної теорії і практики підготовки майбутніх студентів-іноземців засвідчують, що сьогодні не існує єдиного загальноприйнятого погляду на структурно-змістову та функціональну наповненість комунікативної компетентності.

Структурний склад комунікативної компетентності, зважаючи на принцип взаємопов’язаності компонентів будь-якої структури та враховуючи дані численних досліджень, подано у вигляді взаємозалежної триєдності комунікативного, мотиваційного та когнітивно-рефлексивного компонентів. Мотиваційний компонент містить мотиви, потреби та цілі в їхній сукупності, що формують пізнавальний інтерес до вивчення мови, прагнення до вдосконалення власного мовлення, бажання виділятися серед інших знанням іноземної мови, бажання продовжувати освіту іноземною мовою тощо. Комунікативний компонент складається з умінь встановлювати міжособистісні зв’язки на різних рівнях спілкування, зі здатності точно й правильно висловлювати власну думку іноземною мовою, з орієнтації в нетипових соціально детермінованих ситуаціях, з ініціативності в іншомовному спілкуванні, з готовності вирішувати нестандартні комунікативні завдання. Когнітивно-рефлексивний компонент виявляється у здатності до аналітичної роботи (аналіз, синтез, узагальнення та структурування), до розуміння сутності та особливостей мови, що вивчається. Ступінь розвитку цього компоненту визначається обсягом, повнотою, системністю, міцністю, рівнем засвоєння відповідних знань.

Змістове наповнення комунікативної компетентності визначено як сукупність мовного, мовленнєвого та соціокультурного складників. Мовний складник передбачає знання лексики та граматики, здатність розпізнавати лексичні, морфологічні, синтаксичні та фонологічні особливості мови та маніпулювати ними на рівні слів і речень. Мовленнєвий – уміння розуміти та логічно вибудовувати висловлювання, вміння сприймати та продукувати надфразову єдність, здатність використовувати лінгвістичні та екстралінгвістичні засоби для компенсації недосконалого знання правил і слів, коли не можеш згадати слово і хочеш дати зрозуміти співрозмовнику, що маєш намір продовжити бесіду, збираєшся з думками, не зрозумів якогось слова тощо. Соціокультурний складник передбачає вміння адекватно реагувати в межах соціально детермінованих ситуацій, соціокультурного контексту, бажання та готовність взаємодіяти з іншими, здатність керувати ситуацією.

Ґрунтовніше структуру комунікативної компетентності майбутніх студентів-іноземців відображають її функції: інформаційна (пов’язана зі створенням необхідного інформаційного потоку в процесі спілкування, зумовлює розвиток соціально значущих зв’язків у колективі); когнітивна (забезпечує володіння знанням граматичної структури мови); операційна (включає ініціативність у мовленні, передбачає створення умов, що сприятимуть найкращому розкриттю мовленнєвого потенціалу); коригувальна (полягає в прогнозуванні негативних явищ та їх ліквідації у мовленні).

Мотиваційний компонент реалізується через інформаційну функцію; комунікативний – виконує всі функції, хоча найяскравіше він виявляється
в операційній функції; когнітивно-рефлексивний компонент – через когнітивну та коригувальну функції.

Результативність формування комунікативної компетентності майбутніх студентів-іноземців визначається наявністю раціонального інструментарію дослідження. З огляду на структуру комунікативної компетентності нами було виділено три критерії, за якими здійснювалося оцінювання ефективності методики реалізації педагогічних умов. До кожного з критеріїв досліджуваної компетентності було запропоновано систему показників, що характеризують його якісні зміни. Гносеологічний критерій характеризується такими показниками: загальна здатність до аналітичної роботи (аналіз, синтез, узагальнення та структурування); здатність до розуміння сутності та фонетико-граматичних особливостей мови, що вивчається, доцільного використання певних мовно-комунікативних структур; обсяг та якість знань; міцність знань. Мотиваційно-ціннісний критерій: сформованість внутрішніх мотивів для вивчення іноземної мови; прагнення до удосконалення власного мовлення; наявність пізнавально-комунікативних потреб; наявність пізнавального інтересу до вивчення іноземної мови. Операційний критерій характеризується дієвістю отриманих мовних і мовленнєвих знань; дотримуванням мовцем фонетичних, лексичних, граматичних і стилістичних норм у письмовому та усному мовленні; досяганням бажаної комунікативної мети; адекватним розумінням соціально детермінованих ситуацій.

Констатувальним етапом дослідження було охоплено 223 студента-іноземця, що навчалися на підготовчих відділеннях та факультетах вищих навчальних закладів України. Для визначення стану сформованості комунікативної компетентності використовувалися такі засоби діагностики, як анкетне опитування, тестування, інтерв’ювання, бесіди з метою перевірки усного мовлення.

На підставі аналізу результатів констатувального етапу експериментальної роботи було схарактеризовано рівні сформованості комунікативної компетентності майбутніх студентів-іноземців у допрофесійній підготовці: на низькому рівні знаходиться 42,6 % студентів-іноземців, на середньому – 27 %, на вище середнього – 22,4 %, на високому – 7,6 %.

Результати констатувального етапу експерименту зумовили необхідність обґрунтування педагогічних умов формування комунікативної компетентності майбутніх студентів-іноземців.

У другому розділі «Теоретичні аспекти формування комунікативної компетентності студенів-іноземців у допрофесійній підготовці» обґрунтовано педагогічні умови формування комунікативної компетентності, розроблено структурно-функціональну модель цілеспрямованого формування досліджуваної компетентності.

З урахуванням рекомендацій учених (Н. Булгакова, В. Ніколаєнко тощо) з’ясовано, що формування комунікативної компетентності студентів-іноземців у допрофесійній підготовці повинно відбуватися відповідно до загальнодидактичних принципів (науковостi, свiдомості та активності у навчанні, систематичностi й послідовності навчання, наочності, доступності, міцності засвоєння знань, індивідуального підходу до студентів, зв’язку теорії з практикою) та специфічних (урахування фактору впливу рідної мови, міждисциплінарності) принципів навчання. Принцип урахування фактору впливу рідної мови передбачає диференційний підхід до вибору форм і засобів навчання в залежності від національності та рідної мови студентів-іноземців. Принцип міждисциплінарності має враховувати залежності та зв’язки між різними дисциплінами, що виникають у процесі навчання на підготовчому відділенні та координувати навчальний матеріал початкового та подальших етапів.

Крім того, доведено, що для ефективного формування комунікативної компетентності зазначеного прошарку студентів необхідними є відповідна організація навчального процесу та створення сприятливих педагогічних умов. Науково обґрунтовано, що такими педагогічними умовами є: 1) цілеспрямований відбір змісту навчального матеріалу відповідно до пізнавальних можливостей студентів-іноземців; 2) систематична мотивація слухачів до ґрунтовного оволодіння предметом; 3) спрямованість форм і методів навчання на поетапне оволодіння студентами-іноземцями матеріалом; 4) забезпечення спеціальної підготовки викладачів для роботи в іноземній аудиторії; 5) створення сприятливого лінгводидактичного середовища.

Ці педагогічні умови за способом впливу було згруповано на ті, що стосуються змісту навчального матеріалу (цілеспрямований відбір і структурування змісту навчального матеріалу відповідно до пізнавальних можливостей студентів), організації навчального процесу (спрямованість методів і форм навчання на поетапне оволодіння предметом; забезпечення спеціальної підготовки викладачів для роботи в іноземній аудиторії; створення комфортного лінгводидактичного середовища) та ціннісно-мотиваційних орієнтацій студентів (систематичної мотивації слухачів до ґрунтовного оволодіння предметом).

У результаті аналізу наукової літератури для кращого сприйняття і розуміння місця педагогічних умов розроблено, обґрунтовано й упроваджено в навчальний процес структурно-функціональну модель цілеспрямованого формування комунікативної компетентності майбутніх студентів-іноземців у допрофесійній підготовці (рис. 1).

Структурно-функціональна модель складається з трьох взаємопов’язаних блоків: цільового, процесуального, діагностико-коригувального, кожний з яких має чітко визначені структурні одиниці.

Складниками першого – цільового блоку – визначено мету та завдання. Процесуальний блок структурно-функціональної моделі відображає методику формування комунікативної компетентності майбутніх студентів-іноземців, що базується на методологічних підходах, загальнодидактичних і специфічних принципах та через методи, форми і засоби забезпечує реалізацію
педагогічних умов. Діагностико-коригувальний блок передбачає аналіз і корекцію отриманих результатів за трьома критеріями, виділеними з урахуванням компонентного складу комунікативної компетентності майбутніх студентів-іноземців. Очікуваним результатом реалізації елементів структурно-функціональної моделі є високі рівні сформованості комунікативної компетентності майбутніх студентів-іноземців.

З урахуванням наукових доробок учених (А. Кокарєва, Н. Муранова, Я. Цехмістер та ін.) було визначено, що питання формування комунікативної компетентності майбутніх студентів-іноземців міститься в площині досліджень проблем допрофесійної підготовки, основні завдання якої полягають у:

- вивченні мови, якою буде здійснюватись майбутнє навчання;

- проходженні соціокультурної, побутової та фізіологічної адаптації;

- систематизації й узагальненні професійних знань мовою майбутнього навчання.

Узагальнення та аналіз теорії і практики допрофесійної підготовки іноземних студентів виявили особливості психолого-педагогічного процесу формування комунікативної компетентності, зокрема: часова обмеженість навчання іноземців на підготовчих відділеннях і факультетах вищих навчальних закладів України
(10 місяців); значна відмінність між мовами та культурами слухачів у межах однієї групи; різні терміни заїзду студентів; неоднакові рівні попередньої підготовки іноземців, які навчаються в одній групі; недостатня забезпеченість навчально-методичними матеріалами.

Установлено, що сформованість комунікативної компетентності на підготовчому факультеті відіграє значну роль, суттєво впливаючи на ефективність навчально-професійної діяльності іноземних студентів у процесі їх подальшого навчання у вищих навчальних закладах України.