ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ ЮРИДИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження, охарактеризовано його методологічні засади, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, вказано застосовані методи для вирішення поставлених завдань, подано відомості про експериментальну базу, апробацію і впровадження основних результатів.

У першому розділі – "Теоретичні основи формування комунікативної культури студентів юридичних спеціальностей" – здійснено аналіз ключових наукових категорій та понять дослідження; розглянуто сутність і особливості виховання комунікативної культури студентів-юристів як педагогічної проблеми; визначено компоненти цього особистісного утворення у майбутніх правознавців.

Комунікативна культура як складова культури суспільства  в цілому та, зокрема, професійної підготовки майбутнього юриста відіграє провідну роль в фаховій діяльності сучасного спеціаліста юридичного профілю, що дає можливість визначити дане особистісне утворення як комплекс знань про норми міжособистісної взаємодії, умінь спілкуватися, емоційно-вольових якостей (властивостей) фахівця-правознавця, які створюють сприятливі умови для успішного здійснення його взаємодії з іншими людьми шляхом дотримання встановлених корпоративних норм моделі поведінки правознавців.

Недостатня фахова підготовленість студентів вищих юридичних закладів щодо специфіки майбутньої професійної діяльності, низький рівень сформованості морально-етичної сфери майбутнього фахівця-юриста як особистості та необхідність подальшого дослідження цієї проблеми визначили її актуальність для сучасної юридичної і педагогічної теорії та практики.

В результаті дослідження було визначено, що сутнісною характеристикою особистості фахівця юридичного профілю є не тільки глибокі знання з юриспруденції, але й висока комунікативна культура правознавця, яка повинна формуватися у студентів вже з перших курсів в процесі соціально-гуманітарної підготовки як ціннісно орієнтованого циклу навчальних дисциплін ВНЗ.

До основних функцій комунікативної культури, які забезпечують професійну діяльність юриста, можна віднести наступні: контактну, інформаційну, спонукально-стимулювальну, координаційну, взаєморозу­міння, емотивну, встановлення стосунків в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв'язків, здійснення впливу(зміна стану, поведінки, особистісно-змістових утворень партнера – намагань, думок, рішень, дій, потреб, активності, норм і стандартів поведінки тощо).

З метою вдосконалення професійної підготовки майбутнього юриста необхідно враховувати його особистісні якості, сформовані в процесі навчання у вищому юридичному закладі освіти, зокрема, таких елементів комунікативної культури як дотримання загальноприйнятих норм поведінки, обізнаність з психолого-педагогічними основами спілкування, етики стосунків у взаємовідносинах з клієнтами тощо.

На основі досліджень структури особистості К. Платонова, С. Рубінштейна, О. Леонтьєва, М. Когана та ін. основними компонентами комунікативної культури студентів-юристів є: компоненти комунікативної спрямованості; комунікативний досвід; типологічні риси та психологічні форми відображення. Кожен з них має свою структуру, специфічні потенційні можливості впливу на особистість молодої людини, які в комплексі забезпечують формування цілісної фахово орієнтованої комунікативної культури фахівця.

Психолого-педагогічними умовами виховання вищезазначеного особистісного утворення є такі: 1) широке використання потенційних можливостей циклу гуманітарних дисциплін як чинника формування комунікативної культури студентів-юристів, їх пізнавальної, емоційно-вольової та діяльнісної сфери особистості; 2) встановлення тісних міжпредметних зв’язків навчальних дисциплін гуманітарного блоку; 3) врахування вікових особливостей та соціального статусу студентів-юристів, їх індивідуальних якостей, нахилів та здібностей конкретної особистості щодо комунікативної діяльності, при організації навчального процесу з гуманітарних дисциплін, корегування їх поведінки у ставленні до товаришів; 4) створення належного психологічного мікроклімату у студентському колективі, опора на виховні можливості колективу групи, формальних та неформальних лідерів; 5) використання демократичного стилю спілкування зі студентами, дотримання викладачами педагогічного такту: навчання і виховання міжособистісної взаємодії необхідно проводити в формі порад та рекомендацій, опиратися при цьому на потреби студентів у самовихованні та самовдосконаленні; 6) при реалізації навчальної діяльності та виховних заходів здійснювати необхідну мотивацію з метою усвідомлення важливості комунікації для кожного студента як фахівця-юриста, зацікавлювати студентів у результатах (наслідках) своєї фахової діяльності в залежності від культури спілкування, у формуванні вмінь та навичок використання різних форми та стилів спілкування в майбутній правознавчій діяльності; 7) застосування методів стимулювання (мотивація професійної підготовки, стимулювання успішного засвоєння необхідних комунікативних знань та формування вмінь міжособистісного (групового) спілкування) для успішної організації майбутньої практичної діяльності; 8) чітке планування організації виховної діяльності, спрямованих на удосконалення комунікативних навичок спеціалістів-юристів; використання у процесі виховання комунікативної культури студентів педагогічних принципів науковості, послідовності й систематичності, міцності засвоєння знань, умінь і навичок комунікації, доступності, цілісності виховного процесу та єдності педагогічного впливу; 9) обґрунтування, вибір та застосування інтерактив­них методів навчально-виховної діяльності (підбір тематики тренінгів, використання  на заняттях активних методів навчання та виховання тощо); 10) закріплення у свідомості студентів та у практичній діяльності морально-етичних засад міжособистісної взаємодії при проведенні позааудиторних виховних заходів з дисциплін гуманітарного циклу; 11) широке використання можливостей норм чинного законодавства (пам’яток, кодексів честі), кращих традицій навчальних закладів в процесі виховання комунікативної культури студентів юридичних спеціальностей, формування поваги до норм законодавства, що регламентують відповідальність юриста за порушення честі та гідності особи.

Таким чином, використання вищезазначених психолого-педагогічних умов передбачає широкі можливості щодо виховання вказаних якостей студентів юридичних спеціальностей через поєднання теоретичного та практичного навчання, пізнавальної та практичної діяльності, особистісно-орієнтованого виховного впливу.

Розглянуті організаційно-методичні засади та педагогічні умови є підґрунтям розробки, реалізації і впровадження у практику юридичного факультету ВНЗ системи виховання комунікативної культури студентів-правознавців засобами гуманітарних дисциплін.

У другому розділі – "Процес формування комунікативної культури студентів юридичних спеціальностей при вивченні гуманітарних дисциплін" – проаналізовано педагогічні можливості професійної підготовки, зокрема циклу гуманітарних дисциплін щодо виховання зазначеного особистісного утворення.

Вивчення теорій системно-структурного аналізу особистості у професійному середовищі дає підстави вважати спрямованість, досвід, психічні процеси та типологічні властивості особистості складними інтегрованими утвореннями, що відображають комунікативні, пізнавальні, трудові якості, професійні знання та уміння, особливості мовлення, задатки та здібності людини. Соціальна природа означених структурних утворень обумовила вибір критеріїв та показників для вивчення результатів формування комунікативної культури майбутніх юристів у період отримання ними професійної освіти особистості. Конкретизацію їх змісту у студентів юридичних спеціальностей здійснено з урахуванням ієрархічних закономірностей формування структурних утворень соціальної спрямованості та життєвого досвіду особистості. Відповідно до змісту ієрархічної побудови критеріїв комунікативної культури кожний попередній показник є основою для формування наступного і може проявлятись на декількох умовно визначених рівнях розвитку.

Модель системи виховання комунікативної культури студентів-юристів передбачає наявність чіткої науково обґрунтованої мети, дотримання сприятливих психолого-педагогічних умов, взаємозв’язок цільового, змістового, процесуального блоків, блоку управління та результату (рис. 1).

Реалізація пропонованої структурно-функціональної моделі базується на загальнопедагогічних принципах (діяльнісно-особистісний підхід, активний характер навчання та мислення, комплексний вплив на виховання студента) і специфічних вихідних положеннях (неперервність, міжпредметний зв'язок, динамічність й інтегративність змісту, методів і організаційних форм взаємодії, врахування індивідуальних особливостей майбутніх юристів, створення виховного середовища).

Основними шляхами виховання комунікативної культури є:

1) лекційні, практичні та семінарські заняття дисциплін гуманітар­ного циклу, факультативу та спецкурсу комунікативної спрямованості з відповідною тематикою;

2) активна групова робота, інтерактивні вправи і завдання та комунікативні тренінги; ділові й рольові ігри, орієнтовані на активне спілкування та вирішення різноманітних соціальних міжособистісних конфліктних ситуацій у професійній діяльності правознавців;

3) удосконалення педагогічної майстерності викладачів;

4) виховний вплив на гуртківця через реалізацію міжпредметних зв’язків циклу гуманітарних дисциплін, залучення студентів до науково-дослідницької роботи з відповідної тематики.

Обґрунтування та застосування комплексу взаємодоповнюючих форм навчально-виховної діяльності – лекційних та практичних занять; використання комплексу комунікативних вправ й тренінгів, залучення студентів до НДР з проблеми формування комунікативної культури, впровадження у навчальних процес розроблених авторських програм факультативу "Комунікативна культура як складова особистості та професійної діяльності юриста" та інтегративного спецкурсу “Психолого-педагогічні технології діагностики та виховання комунікативної культури юриста" на основі міжпредметних зв’язків з іншими гуманітарними дисциплінами дозволило значно підвищити рівень готовності студентів до майбутньої професійної діяльності в цілому.