ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ)

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, викладені основні результати, ступінь їх новизни та практичне значення, особистий внесок здобувача та надано інформацію про апробацію.

У першому розділі «Теоретико-методичні основи державної інноваційної політики» досліджено теоретичні основи інноваційного розвитку, розкрито  сутність і значення державної інноваційної політики та її регіональні особливості, вивчено механізм її функціонування, визначено особливості реалізації інноваційної політики в розвинутих країнах.

У сучасних економічних умовах державна інноваційна політика є невід'ємною частиною соціально-економічної політики держави. Необхідність її формування продиктована  поширенням нової «інноваційної парадигми» розвитку національної та світової господарської системи. Формування державної інноваційної політики неодмінно здійснюється відповідно до світового соціально-економічного розвитку і має перманентний характер перетворень, що відбуваються у законодавчій, організаційно-інституціональній, фінансовій сферах з використанням результатів моніторингу й прогнозування тенденцій розвитку світової і національної економік. Як показали дослідження, розробка концептуальних основ інноваційної політики – це складний, теоретично й методологічно обґрунтований комплексний підхід, який має довгостроковий характер застосування, що формується з урахуванням управління науково-технологічним розвитком країни і створенням національної інноваційної системи.

Дослідження концепцій інноваційного розвитку має велике значення для виявлення найбільш ефективних принципів, методів управління інноваційною діяльністю з метою формування ефективної моделі інноваційного розвитку економіки. Аналіз теоретичних концепцій інноваційного розвитку класичної, неокласичної, кейнсіанської, неокейнсіанської та інших економічних теорій, дозволяє констатувати, що економічний розвиток обумовлений пришвидшенням науково-технологічного прогресу та активізацією інноваційної діяльності.

На основі наукових узагальнень доведено, що державна інноваційна політика являє собою концептуальні основи стратегії інноваційного розвитку й систему комплексних заходів державного значення, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку інноваційної діяльності в країні.

Формування державної інноваційної політики теоретично починається з визначення інноваційної моделі розвитку економіки, що передбачає розвиток економіки на сучасних наукових досягненнях при інтенсифікації пріоритетних напрямів науково-технологічного розвитку, збільшенні значимості і якості інтелектуальних і людських ресурсів, виробництва наукомісткої й високо-технологічної продукції і як наслідок – досягнення конкурентоспроможної інноваційної політики.

Проведення інноваційної політики неодмінно повинно здійснюватися на всіх рівнях управління (державному, регіональному, галузевому, виробничому), з урахуванням особливостей управління й функціонування кожного рівня, а також враховуючи особливості ринкової системи управління. Об’єктом впливу державної інноваційної політики є інноваційний процес на всіх рівнях і у всіх проявах. Регулювання інноваційного процесу, у свою чергу, вимагає використання певних інструментів і механізмів інноваційної політики.

Найголовнішими характеристиками державної інноваційної політики в умовах перманентного динамічного розвитку інноваційних процесів є безперервність, ефективність, результативність. Тому можна стверджувати, що саме від інтен-сивності й позитивної спрямованості її реалізації залежить підвищення рівня інноваційності й конкурентоспроможності національної економіки. Важливість безперервності інноваційної політики пояснюється детермінантом інноваційного розвитку й проявляється в континуальному впливі на інноваційний процес на всіх рівнях проведення.

Дослідження зарубіжного досвіду економічно розвинутих країн дозволяє констатувати, що розвиток і регулювання інноваційної діяльності однозначно перебуває в компетенції держави, яка реалізує свої функції через державну інноваційну політику. Виявлено, що основні принципи формування інноваційної політики залежать від обраної моделі інноваційного розвитку, при цьому кожна країна має власну національну модель інноваційного розвитку. Таким чином, в результаті узагальнення світового досвіду визначено роль держави  в здійсненні фінансової підтримки, впровадженні організаційних і нормативно-правових заходів, створенні інституціональних структур, які регулювали б інноваційну діяльність. В економічній літературі залежно від інтенсивності регулювання виділяють такі активні типи інноваційної політики: північноамериканський, західноєвропейський, японсько-східноазіатський.

Інноваційний шлях розвитку України передбачає створення власної національної моделі інноваційного розвитку, первинним рівнем якої є розвиток регіональної інноваційної системи. У зв’язку з чим, особливої уваги та актуальності на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки набула проблема організації ефективної системи реалізації державної інноваційної політики, досягнення якої, в сформованих економічних умовах, вимагає диверсифікацію методів, інструментів, механізмів державного регулювання інноваційним розвитком.

Головною метою державної інноваційної політики, на нашу думку, є створення інноваційної конкурентоспроможної економіки для забезпечення високого рівня соціально-економічного розвитку, сталого економічного зростання країни.