ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено об’єкт, предмет, гіпотезу, мету і завдання; охарактеризовано методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення результатів наукового пошуку, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні засади формування міжкультурної компетентності у майбутніх менеджерів зовнішньоекономічної діяльності” – розкрито теоретичні основи процесу формування міжкультурної компетентності майбутніх менеджерів зовнішньоекономічної діяльності; розглянуто сутність і структуру міжкультурної компетентності менеджерів зовнішньоекономічної діяльності; представлено критерії, показники та якісні характеристики рівнів її сформованості.

На основі теоретичного аналізу філософської, психологічної, педагогічної літератури, наукових праць з менеджменту виявлено, що досліджуваний феномен міжкультурної компетентності є багатоаспектним та пов’язаний з такими концептами, як: “культура”, “діалог культур”, “міжкультурна комунікація”, аналіз яких дав змогу з’ясувати загальну мету процесу формування міжкультурної компетентності – підготовка майбутніх фахівців до участі в інтеракційному процесі з представниками різних культурних біографій з урахуванням відмінностей на мовленнєвому, дискурсивному, змістовому, поведінковому рівнях, що суттєво впливає на результат міжкультурної взаємодії.

Встановлено, що в сучасній вітчизняній педагогіці спостерігається тенденція до інтеграції міжкультурного потенціалу зі змістом вищої професійної освіти, зокрема в процесі підготовки фахівців до міжкультурного спілкування.

З’ясовано, що пояснювальний підхід до розгляду процесу формування міжкультурної компетентності, представниками якого є Г. Богина, Г. Єлізарова, Ю. Караулов, Ф. Клакхон, Н. Маркова, Ф. Стродбек, І. Халеєва, є найбільш перспективним під кутом зору підготовки студентів до міжкультурного спілкування, оскільки він акцентує увагу на формуванні особистості як посередника між культурами, передбачає неперервний розвиток і вдосконалення навичок міжкультурної взаємодії, якості спілкування, формування позитивного ставлення до відмінностей з метою розвитку взаєморозуміння культур. Виокремлено особливості, притаманні міжкультурній компетентності менеджерів зовнішньоекономічної діяльності, а саме: зумовленість міжкультурної компетентності діяльністю менеджерів на міжнародних ринках, що потребує навичок функціонування в складному, невизначеному середовищі; уміння одержувати й інтегрувати інформацію через полікультурні фільтри; розуміння специфіки зарубіжних культур та відповідної адаптації власних рішень і власної поведінки.

На основі теоретичного аналізу моделей міжкультурної комунікації, запропонованих М. Байрамом, Ю. Бакановою, М. Беннетом, Г. Єлізаровою, О. Леонтович, В. Нароліною, І. Птициною, Б. Рубеном, А. Садохіним, Н. Сушковою, А. Фантіні, міжкультурну компетентність визначено як інтегративне новоутворення, що об’єднує знання, уміння та особистісні якості й формується та розвивається в процесі спілкування з представниками двох або більше культур з метою досягнення позитивної взаємодії, взаємозбагачення й входження до світового культурного контексту.

Враховуючи особливості підготовки менеджерів до міжкультурного спілкування, уточнено визначення поняття “міжкультурна компетентність менеджерів зовнішньоекономічної діяльності”, яку розглянуто як інтегративне новоутворення, що забезпечує позитивний результат у ситуаціях міжкультурного ділового спілкування й об’єднує культурно-специфічні знання, пов’язані з моделями аналізу бізнес-культур; поведінкові та соціолінгвістичні вміння, що дають змогу адаптуватися до різних обставин ділового спілкування; особистісні якості, що сприяють розвитку позитивного й толерантного ставлення до міжкультурної взаємодії.

Висвітлено сутність, зміст і структуру міжкультурної компетентності майбутніх менеджерів зовнішньоекономічної діяльності.

Виявлено критерії та показники сформованості міжкультурної компетентності, які збігаються зі структурними компонентами досліджуваного феномена, а саме: когнітивний критерій (характеризує усвідомлення існування культурних відмінностей, володіння знаннями про іншу країну та особливості її соціальної організації, знаннями норм і правил взаємодії в ситуаціях міжкультурного ділового спілкування, обізнаність із бізнес-етикетом); процесуальний критерій (характеризує рівень сформованості вмінь та навичок пристосовувати власну поведінку до нових умов спілкування з представниками інших культур на основі широкого поведінкового репертуару з використанням різноманітних соціолінгвістичних та метакомунікативних стратегій); афективний критерій (характеризує ставлення комуніканта до представників іншої культури, настанову на взаємодію з представниками інших культур, виявлення позитивного ставлення до міжкультурних відмінностей, відкритість до сприйняття іншої думки й поглядів, прояв толерантності та доброзичливості); особистісний критерій (передбачає сформованість навичок збору, оцінювання та використання інформації для формування особистого уявлення про “культурний образ” співрозмовника, критичність мислення, аналітичні й інтерпретаційні навички, уміння використовувати медіаінформацію в професійних цілях). Детерміновано рівні сформованості міжкультурної компетентності, які диференційовані на високий, середній та низький.

Для високого рівня сформованості міжкультурної компетентності характерне таке: наявність глибокого знання інших культур, сприйняття їх представників як цілісних індивідів; уміння розширювати міжкультурні знання шляхом самостійного дослідження та прямого запитування, вибирати відповідну поведінку із широкого репертуару згідно із ситуацією спілкування, визначати та налаштовуватися на різні комунікативні стилі, обговорювати й з’ясовувати нові правила спілкування з метою запобігання непорозумінням, тактовно вирішувати етичні проблеми, що виникають на основі культурних відмінностей, застосовувати навички децентрації для оптимізації спілкування з представниками інших культур.

Середній рівень має такі ознаки: володіння вміннями роботи з певними інформаційними джерелами з метою прогнозування ситуацій міжкультурної комунікації, уміння коригування поведінки в ході безпосереднього спілкування з представниками інших культур, зацікавленість у розширенні міжкультурного знання, недостатнє вміння змінювати свою поведінку згідно з нормами поведінки інших культур, використання обмеженого репертуару стратегій для запобігання непорозумінню при спілкуванні з носіями інших культур, наявність усвідомлення того, що інші можуть сприймати, почувати та реагувати по-різному в ситуаціях повсякденного спілкування, початковий рівень здатності сприймати ситуацію з іншої точки зору.

Характерними особливостями низького рівня є відсутність систематичних знань і самостійного вдосконалення міжкультурного спілкування, прояв захисної поведінки в ситуаціях невизначеності, дотримання особистих норм спілкування та очікування прилаштування від інших, невміння оцінити ситуацію в поняттях, крім “добре” чи “погане”, збентеженість незвичайною поведінкою інших.

З метою діагностування наявних рівнів сформованості міжкультурної компетентності у майбутніх менеджерів зовнішньоекономічної діяльності визначено кількісну характеристику показників кожного критерію на основі трибальної системи оцінювання.

Викладене вище дає підстави для визначення педагогічних умов формування міжкультурної компетентності майбутніх менеджерів зовнішньоекономічної діяльності в процесі їхньої професійної підготовки у вищих навчальних закладах освіти.

У другому розділі – “Науково-методичне забезпечення формування міжкультурної компетентності у майбутніх менеджерів зовнішньоекономічної діяльності засобами інтерактивних технологій” – теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування міжкультурної компетентності майбутніх менеджерів зовнішньоекономічної діяльності засобами інтерактивних технологій та алгоритм цього процесу.

До педагогічних умов формування міжкультурної компетентності майбутніх менеджерів зовнішньоекономічної діяльності віднесено: забезпечення розвитку медіаграмотності студентів; використання інтерактивних технологій навчання як засобу формування міжкультурної компетентності; інтеграцію в зміст підготовки майбутніх менеджерів зовнішньоекономічної діяльності знань про культури інших країн.

Розвиток медіаграмотності студентів як одна з педагогічних умов формування міжкультурної компетентності сприяє створенню медіаімунітету особистості, який уможливлює протистояння агресивному медіасередовищу; формує свідоме ставлення до споживання медіапродукції на основі ефективного орієнтування в медіапросторі та осмислення власних медіапотреб; робить особистість здатною до медіатворчості для компетентного й здорового самовираження та реалізації її життєвих завдань.

Враховуючи провідну роль інтерактивної взаємодії в забезпеченні активності майбутніх менеджерів у процесі формування їхньої міжкультурної компетентності, другою педагогічною умовою визначено використання інтерактивних технологій навчання як засобу формування міжкультурної компетентності. Серед широкого спектра методів інтерактивного навчання обрано метод створення ситуації новизни в навчанні, метод зацікавлення, метод емоційно-морального стимулювання, метод опори на життєвий досвід студентів, діалогічно-дискусійні технології (діалог, дискусія, “мозкова атака”, лекція-діалог, “буз”-група), ігрові методи (ділова гра, рольова гра, ситуаційно-рольова гра), пошуково-творчі та дослідницько-творчі методи, метод веб-квестів.

Під інтеграцією в зміст підготовки майбутніх менеджерів зовнішньоекономічної діяльності знань про культури інших країн розуміється процес встановлення міжпредметних зв’язків у межах певної системи навчання з метою формування у майбутніх менеджерів цілісної картини світу. Ця педагогічна умова реалізується шляхом внесення змін до тематичних планів і змістового наповнення таких навчальних дисциплін: міжнародний менеджмент, міжнародний маркетинг, інвестиційний менеджмент, стратегія ЗЕД, міжнародна торгівля, міжнародна економічна інтеграція, службовий етикет зовнішньоекономічної діяльності, ділова іноземна мова.

Запропоновано реалізацію визначених педагогічних умов на основі культурологічного, особистісно зорієнтованого, компетентнісного, компаративного підходів до організації навчального процесу. При цьому формування міжкультурної компетентності студентів розглядається як динамічний процес, що відбувається в спільній навчальній діяльності з використанням інтерактивних методів взаємодії між учасниками навчального процесу. У зазначеному процесі враховуються принципи поліфонічності, комунікативної взаємодії, випереджальної практики, стимулювання дослідної діяльності.

Розроблено та теоретично обґрунтовано алгоритм процесу формування міжкультурної компетентності, який визначено як систему послідовно використаних прийомів і засобів педагогічного впливу, спрямованих на розвиток компонентів міжкультурної компетентності студентів у контексті становлення суб’єкт-суб’єктних відносин між учасниками навчального процесу. Зазначений алгоритм включає орієнтаційно-діагностичний, пізнавально-експериментальний, процесуальний, оцінно-результативний етапи