ФОРМУВАННЯ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано основні завдання, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні та методичні засади конкурентоспроможності підприємства» розглянуто теоретичні засади конкуренції та конкурентоспроможності, а також методичні основи оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Виявлено, що на даний момент не існує загальноприйнятого визначення поняття “конкурентоспроможність підприємства”. Ряд учених трактує одну сутність, використовуючи різні терміни і навпаки. Нечіткість в термінології ускладнює дослідження категорії “конкурентоспроможність” і як наслідок спостерігається безліч підходів щодо оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Уточнено сутність і зміст поняття „оцінка конкурентоспроможності підприємства” як системи дій з ідентифікації стану підприємства за критеріями (показниками) конкурентоспроможності. Доведено, що оцінка конкурентоспроможності підприємства є складовою частиною стратегічного аналізу і сприяє виробленню адекватної конкурентної стратегії підприємства, підвищенню ефективності діяльності в області розвитку і результативності роботи організації.

Розглянуто існуючі методи оцінки конкурентоспроможності підприємства. Найбільше уваги звернено на інтегральні методи, так як на нашу думку ці методи охоплюють вплив усіх конкурентних переваг. Однак, при застосуванні інтегрального методу оцінки використовуються експертні оцінки,

Метод експертних оцінок передбачає отримання інформації про вагомість кожного чинника від групи експертів. Так як, думка експерта є суб’єктивною, то виникає питання про те, як ввести у науку суб’єктивізм людини. Також, експертам не легко оцінити ваги так, як «логіка міркувань людини не є звичайною чи навіть багатозначною, це логіка з розмитими(нечіткими) істинами та розмитими відношеннями». Тому їм простіше задавати силу впливу кожного чинника з допомогою розмитих(нечітких) оцінок. А тут не можна обійтися без нечітких множин. Це математична теорія, яка створена для того, щоб представити змістовні нечіткості слів людини, це унікальний метод з точки зору можливостей обробляти суб’єктивні та нечіткі дані.

Невизначеність – це неусувна властивість ринкового середовища, навіть якщо б вдалося врахувати усі істотні ринкові фактори, залишається невизначеність відносно реакції ринку на ті чи інші процеси. Одним з інструментів моделювання такої невизначеності виступає нечітко-множинний опис. Зайченко Ю.П. вважає, що фінансовий аналіз проводиться в умовах неповноти та невизначеності вихідної інформації, наявності багатьох якісних змінних та факторів. Тому застосування для цих цілей апарату нечітких множин і систем нечіткої логіки є досить перспективним.

Нечітка логіка, запропонована американським вченим Заде в 1965 р., - перша теорія, що оперує з неточними поняттями - дала схему вирішення проблем, в яких суб'єктивна думка або оцінка грають істотну роль при аналізі ситуації. Нечітка логіка, як випливає з назви, припускає неточні, приблизні, в більшості випадків суб'єктивні оцінки процесів і об'єктів, тобто оцінки, які доводиться давати в тих випадках, коли точне вимірювання неможливе.

Переваги від застосування нечітких множин:

- нечіткі множини ідеально описують суб'єктивну активність осіб, які приймають рішення. Невпевненість експерта в оцінці може моделюватися функцією приналежності, носієм якої виступає допустима множина значень аналізованого фактору. Крім того, особа, яка приймає рішення, отримує можливість кількісної інтерпретації ознак, спочатку сформульованих якісно, в термінах природної мови.

- нечіткі числа (різновид нечітких множин) ідеально підходять для планування факторів в часі, коли їх майбутня оцінка ускладнена.

У другому розділі «Оцінка параметрів конкурентоспроможності підприємства(на прикладі деревообробних підприємств Закарпатської області)» проведено характеристику сучасного стану та аналіз тенденцій розвитку деревообробної галузі Закарпатської області, а також розглянуто динаміку показників конкурентоспроможності підприємств на досліджуваному ринку.

Так як, лісові ресурси в області займають більше половини території, а за запасами деревини область посідає перше місце в державі, причому більше половини запасів – цінні породи деревини. Лісові ресурси Закарпаття, зважаючи на географічне розташування області, здатні виконувати низку важливих функцій у Карпатському регіоні: економічну, екологічну, соціальну. Деревні ресурси є сировиною для ряду галузей промисловості, таких як оброблення деревини, виробництво меблів, паперу та целюлози.

Упродовж 2005–2007рр. спостерігався приріст промислового виробництва в обробленні деревини та виробництві виробів з неї. Однак, погіршення фінансово-економічного становища в країні призвело до негативних тенденцій як в цілому у промисловості регіону, так і в зазначеній галузі.

У 2011 році спостерігалася позитивна тенденція роботи деревообробних підприємств. Зокрема, збільшення обсягів замовлень від іноземних партнерів призвело до збільшення обсягів виробництва. Внаслідок таких дій, індекс обсягу виробництва у 2011 році до 2010р. склав 126,8%.

За останнє п’ятиріччя спостерігається тенденція до збільшення кількості інноваційно активних підприємств в деревообробній промисловості: із загальної кількості обстежених великих та середніх підприємств деревообробної галузі 3,9% були інноваційно активними у 2005р., 9,8% – у 2011р. Інноваційна продукція легко адаптується та знаходить свого споживача на ринку.

За видами діяльності галузі як у2009-2010рр., так і у 2011, найбільші обсяги іноземних інвестицій спрямовувалися у лісопильне і стругальне виробництво та виробництво дерев'яних будівельних конструкцій.

На підприємствах деревообробної промисловості за підсумками 2010р., у порівнянні із попереднім, спостерігається суттєве зменшення збитковості. Сальдований фінансовий результат від звичайної діяльності підприємств до оподаткування за попередніми даними 2010р. склав
4,2 млн.грн. збитку при 54,5 млн.грн. – за 2009р. Однак, сальдований фінансовий результат від звичайної діяльності підприємств до оподаткування за 2011 рік є додатнім, тобто більшість підприємств стали прибутковими(62,3 %).

На основі теоретичних досліджень конкурентоспроможності підприємства, виконаних у першому розділі, запропонована система економічних показників, яка може бути використана для оцінки конкурентоспроможності підприємств деревообробної галузі. В конкурентоспроможності підприємства відображаються сукупні результати роботи всіх його підрозділів, стан їх матеріальної бази, надійність кадрового та фінансового забезпечення, рівень управління та здатність підприємства реагувати на зміну зовнішніх факторів впливу, здатність адекватно та оперативно реагувати на зміни у поведінці покупців, їх смаків та переваг. Тому до складу системи економічних показників увійшло 42 часткові показники, які об’єднані у п’ять груп:

Ліквідність підприємства:

- загальний коефіцієнт покриття (платоспроможності);

- коефіцієнт швидкої ліквідності;

- коефіцієнт незалежної (забезпеченої) ліквідності;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

- частка оборотних активів у загальній сумі активів;

- частка виробничих запасів в оборотних активах.

Фінансова стійкість підприємства:

- коефіцієнт автономії;

- коефіцієнт маневреності власного капіталу;

- коефіцієнт концентрації залученого капіталу;

- коефіцієнт довгострокових зобов’язань;

- коефіцієнт поточних зобов’язань;

- коефіцієнт фінансування;

- коефіцієнт фінансового левериджу.

Ділова активність підприємства:

- коефіцієнт загальної оборотності капіталу;

- коефіцієнт оборотності мобільних коштів;

- коефіцієнт оборотності коштів у розрахунках;

- коефіцієнт оборотності матеріальних коштів;

- коефіцієнт оборотності власного капіталу;

- коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

- коефіцієнт оборотності грошових коштів та їх еквівалентів;

- коефіцієнт віддачі основних засобів;

- тривалість операційного циклу;

- тривалість погашення дебіторської заборгованості;

- тривалість погашення кредиторської заборгованості;

- тривалість фінансового циклу.

Ефективність господарської діяльності:

- рентабельність основної діяльності;

- рентабельність операційної діяльності;

- рентабельність господарської діяльності;

- чиста рентабельність виручки від реалізації продукції;

- рентабельність активів;

- коефіцієнт окупності виробничих витрат;

- коефіцієнт окупності витрат операційної діяльності;

- коефіцієнт окупності адміністративних витрат;

- коефіцієнт окупності витрат на збут;

- коефіцієнт окупності активів;

- коефіцієнт окупності власного капіталу;

- загальна економічна рентабельність;

- комерційна рентабельність.

Ринкова активність:

- рентабельність статутного капіталу;

- вартість статутного капіталу;

- рентабельність власного капіталу;

- коефіцієнт оподаткування активів підприємства.

Оцінено динаміку показників конкурентоспроможності підприємства на досліджуваному ринку за 2007-2011 роки. Нами було обрано 4 підприємства: товариство з обмеженою відповідальністю «К’ЛЕН», товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива», товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВК», товариство з обмеженою відповідальністю «Роси». Даний вибір зроблений на основі географічного розташування підприємств та на основі питомої ваги реалізованої продукції у деревообробній промисловості області.

Аналіз показників ділової активності деревообробних підприємств Закарпатської області показано у таблиці 1.

Позитивним моментом є зростання коефіцієнта загальної оборотності капіталу на всіх аналізованих підприємствах за 2011 рік, після значного спаду у 2010 році.

Негативним є висока тривалість операційного циклу від 68 днів для ТОВ «ЕВК» до 201 дня для ТОВ «Роси».

Для досліджуваних підприємств значення розглянутих показників досить різні, що свідчить про відмінності у стані їх ділової активності.

У третьому розділі «Формування інтегральної оцінки конкурентоспроможності підприємства та напрямів її підвищення» представлено економіко-математичну модель оцінки конкурентоспроможності підприємства та її реалізація на досліджуваних підприємствах, а також організаційні напрями підвищення конкурентоспроможності.