ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО АРТИСТИЗМУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ГУМАНІТРАНИХ ДИСЦИПЛІН

Короткий зміст

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначені об’єкт і предмет, мета і завдання, гіпотеза, методологічні основи, методи й етапи дослідження, розкриті його новизна, теоретичне і практичне значення.

У першому розділі "Педагогічний артистизм учителя як психолого-педагогічна проблема" висвітлено результати теоретичного аналізу проблеми формування педагогічного артистизму у вітчизняній і зарубіжній літературі, зокрема, розглянуто спільні й відмінні риси в акторській та педагогічній  діяльності; історію і сучасний стан дослідження проблеми використання елементів театру в освітньому процесі; визначення поняття "педагогічний артистизм"; структуру педагогічного артистизму; специфіку педагогічного артистизму вчителів гуманітарних дисциплін.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної професійної освіти актуальним залишається питання підвищення майстерності педагога. Одним  із напрямків  реалізації цього завдання є запровадження в процес підготовки вчителя методів театральної педагогіки (елементів системи К.С. Станіславського, М.О. Чехова, Л.С. Курбаса,  драмогерменевтики, драматизації).

На основі аналізу спільних і відмінних рис у діяльності педагога й актора визначено поняття "педагогічний артистизм" як комплекс професійно-значущих, взаємопов’язаних та взаємообумовлених якостей особистості вчителя, який забезпечує досконале володіння педагогічною технікою та навичками перевтілення, виразної, естетично-привабливої передачі навчального матеріалу з метою максимальної реалізації індивідуального потенціалу вчителя.

На основі класифікацій творчих здібностей була визначена структура педагогічного артистизму вчителя гуманітарних дисциплін.

І. Мотиваційний компонент:

- потреба в самовдосконаленні й самовиразі;

- потреба в підвищенні загального рівня культури учнів засобами мистецтва;                

- потреба у вдосконаленні вербальних та невербальних засобів комунікації;

- потреба у вдосконаленні емоційної культури;

- потреба у вдосконаленні знань з фаху, театральної педагогіки, психології, фізіології,  філософії,  світової культури, моралі та етики.

ІІ. Внутрішній компонент:

- високий рівень знань з фаху, світової та національної культури;

- уміння керувати власним психофізичним станом (емоціями, настроєм), знімати зайву психічну та фізичну напругу;

- здатність до рефлексії та емпатії;

- розвинена емоційність;

- розвиненість педагогічної уваги, уяви, почуття гумору.

ІІІ. Зовнішній компонент:

- майстерність впливу на особистість і колектив (володіння технікою організації контакту, управління педагогічним спілкуванням, організація колективної творчості);

- уміння виразно проявляти емоції, передавати власну оцінку певної інформації, факту, втілювати внутрішнє переживання в тілесній природі;

- володіння засобами педагогічної режисури;

- володіння вербальними засобами комунікації: технікою мовлення (дихання, голос, дикція), логікою мовлення (логічні наголоси, паузи, інтонації, підтекст, словесна дія, "надзавдання", кінострічка уяви);

- володіння невербальними засобами комунікації: пластикою тіла, мімікою, жестикуляцією, поставою, мізансценою;

- уміння імпровізувати.

У дисертації докладно розглянуті основні складові педагогічного артистизму майбутнього вчителя гуманітарних дисциплін (вербальні та невербальні засоби комунікації, рефлексію та емпатію, увагу та уяву, уміння створювати творче самопочуття).

Оскільки для викладання шкільних дисциплін різного профілю притаманні специфічні ознаки, то в процесі дослідження було визначено такі відмінні риси педагогічного артистизму вчителів предметів гуманітарного циклу:

- переважання естетичного компонента педагогічної діяльності;

- особлива емоційно-експресивна манера педагогічного спілкування;

- художня освіченість педагога.

У другому розділі "Експериментальне дослідження формування педагогічного артистизму майбутнього вчителя гуманітарних дисциплін" здійснено аналіз основних методів формування педагогічного артистизму, представлено технологію формування педагогічного артистизму студентів гуманітарних спеціальностей, хід і результати педагогічного експерименту.

Технологія формування педагогічного артистизму студентів гуманітарних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів – це комплекс умов, методів і прийомів театральної педагогіки, драмогерменевтики та драматизації, спрямованих на розвиток і вдосконалення таких складових педагогічного артистизму, як увага, уява, вербальні і невербальні засоби комунікації, уміння керувати творчим самопочуттям, виразно проявляти емоції. 

 Мета технології – формування педагогічного артистизму майбутнього вчителя гуманітарних дисциплін у контексті актуалізації використання методів театральної педагогіки у вищій педагогічній освіті,  виведення професійно-необхідних якостей на високий (артистичний) рівень.

Технологія формування педагогічного артистизму у дослідженні ґрунтується на елементах системи К.С. Станіславського, М.О. Чехова, Л.С. Курбаса, драмогерменевтики, драматизації.

У дослідженні доведено, що система К.С. Станіславського є фундаментом оволодіння навичками керування самопочуттям, виразної поведінки, правдивого й природного життя "людського духу" майбутніх учителів гуманітарних дисциплін.

Технологія формування педагогічного артистизму вчителів гуманітарних дисциплін базується на здобутках корифеїв театру – Л.С. Курбаса (в сфері формування пластичної виразності педагога та дійової мізансцени для розкриття змісту діалогу) та М.О. Чехова (уміння створювати психологічну характерність персонажа шляхом від зовнішнього показу до внутрішнього перевтілення).

Складовою технології формування педагогічного артистизму є драмогерменевтика – сучасний метод театральної педагогіки (синтез "артистизму педагогічної праці", "соціо-ігрової педагогіки" і "герменевтики"), який передбачає тлумачення текстів, образів, символів засобами театральної дії, варіант спільного проживання заняття  всіма його учасниками.   

Структура технології формування педагогічного артистизму містить метод драматизації. У дослідженні драматизація трактується як ігрове спілкування в ситуаціях, які відповідають реаліям освітнього процесу, з метою формування у студентів стійких професійно-необхідних умінь і навичок. 

Результати дослідження підтвердили, що процес формування педагогічного артистизму найбільш ефективно відбувається  в умовах роботи студентського театрального колективу, створення якого передбачено експериментальною технологією.

З метою виявлення впливу аматорського театру на процес формування педагогічного артистизму, у дисертації  здійснено аналіз досвіду роботи студентських театрів "На Оболоні" та "Березіль" (філологічного факультету) Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка.

До структури технології формування педагогічного артистизму належить спецсемінар "Шкільний театр", метою якого є оволодіння студентами навичками акторської та режисерської творчості, уміннями організації драматичних колективів у школах, формування педагогічного артистизму, а також курс "Виразне читання" й спецкурс "Педагогічна риторика". Їх мета – навчити майбутніх учителів професійно володіти голосом (гнучкість, діапазон, тембр і сила), дикцією, логікою мовлення (інтонації, логічні та психологічні паузи, наголоси), правильно складати та емоційно-образно виголошувати промови різних видів.

Технологія реалізується при вивченні предметів педагогічного циклу (Вступ до спеціальності, Педагогіка, Основи педагогічної творчості, Інноваційні педагогічні технології, курс "Виразне читання"), спецкурсів "Педагогічна риторика", спецсемінару "Шкільний театр"; у роботі студентського театру на базі вищого педагогічного навчального закладу, у формі дискусій, семінарів, конференцій.

Реалізація технології формування педагогічного артистизму майбутнього вчителя гуманітарних дисциплін здійснювалась у дослідженні за такими етапами:

1) на першому курсі студенти експериментальних груп при вивченні дисципліни "Вступ до спеціальності" ознайомлювались з історією застосування елементів театру в освітньому процесі, основними елементами педагогічного артистизму та його значенням у педагогічній діяльності, виконували вправи на розвиток уваги, уяви, емоційної пам'яті, педагогічної техніки, проводилась діагностика артистичних здібностей;

2) на другому курсі при вивченні  педагогіки студенти ознайомлювались з окремими методиками театральної педагогіки, які спрямовані на формування творчих здібностей (елементи системи К.С. Станіславського, М.О. Чехова, Л.С. Курбаса, драмогерменевтика, драматизація), виконували пластичні та діалогічні етюди на відтворення педагогічних ситуацій, опановували найважливіший і найскладніший елемент системи К.С. Станіславського – метод фізичних дій;

3) на третьому курсі при вивченні дисциплін "Основи педагогічної творчості" та "Інноваційні педагогічні технології" на практичних заняттях здійснювався процес формування творчих здібностей – складових педагогічного артистизму (вербальних і невербальних засобів комунікації, уваги, уяви, емоційності), інсценізувались уривки із літературних творів педагогічного спрямування (байки Г.С. Сковороди, "Педагогічна поема" А.С. Макаренка, "Сто порад учителеві" В.О. Сухомлинського); проводилась повторна діагностика рівня сформованості педагогічного артистизму;

4) на четвертому і п’ятому курсах процес формування педагогічного артистизму здійснювався під час проходження педагогічної практики та у формі самостійної роботи студентів. Підсумкова діагностика складових педагогічного артистизму  здійснювалась у процесі практичної діяльності майбутніх педагогів (підготовка і проведення уроків,  виховних заходів: КВК, конкурсів, ігор).

У дисертації визначено умови, які забезпечують ефективність технології формування педагогічного артистизму: зовнішні (суспільні, професійно-освітні, діяльнісні) та внутрішні (професійна спрямованість, високий соціально-моральний та культурний рівень, певні психофізичні особливості студента).    

У межах технології запропоновано ігри, вправи, тренінги театральної педагогіки, спрямовані на розвиток основних складових педагогічного артистизму майбутніх учителів гуманітаних дисциплін, а також методичні рекомендації щодо їх застосування на заняттях педагогічного циклу.