ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ КУРСАНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ СИСТЕМИ МВС УКРАЇНИ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ.

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження; висвітлено теоретико-методологічні засади дисертаційної роботи, сформульовано її гіпотезу й наукову новизну; представлено практичне значення дисертації; подано інформацію про впровадження отриманих результатів.

У першому розділі – „Теоретичні засади формування пізнавальної самостійності курсантів ВНЗ МВС засобами інформаційних технологій” – визначено теоретичні засади формування пізнавальної самостійності курсантів ВНЗ системи МВС; розкрито сутність та структуру досліджуваного феномену; схарактеризовано потенціал інформаційних технологій як засобу формування пізнавальної самостійності майбутніх правоохоронців; представлено результати констатувального етапу експерименту.

Ретроспективний аналіз проблеми пізнавальної самостійності, що визначається як „спроможність людини до самостійного пізнання”, дозволив виокремити сукупність теоретичних положень, які залишаються актуальними й не втратили свого значення для сучасної педагогічної теорії та практики. З’ясовано, ще стародавні мислителі обґрунтували гуманістичні погляди щодо здатності будь-якої людини до самостійного пізнання (Сюнь-Цзи, Сократ, Платон, Аристотель та ін.), її ролі в житті суспільства та особистості (Квінтіліан, Плутарх та ін.). Представники дидактико-методичного напряму (Я. А. Коменський, І. Г. Песталоцці, А. Дістервег та ін.) обґрунтували вихідні засади формування пізнавальної самостійності, а саме принципи самостійної навчально-пізнавальної діяльності та її поступового ускладнення. Праці психолого-дидактичного напряму (К. Ушинський, С. Миропольський, Д. Писарев, М. Рубакін та ін.) містять і до сьогодні актуальні висновки щодо сутності та структури пізнавальної самостійності, ролі пізнавальної мотивації та мислення як передумов та чинників її формування.

Аналіз сучасної психолого-педагогічної літератури засвідчив широкий інтерес вітчизняних і зарубіжних дослідників до проблеми формування пізнавальної самостійності особистості. Сутність та особливості пізнавальної самостійності як особистісної риси розглянуто в працях П. Підкасистого, Н. Половникової, О. Савченко, Т. Шамової та ін.; проблемі активізації пізнавальної діяльності як необхідної умови розвитку пізнавальної самостійності присвячено розвідки А. Вербицького, М. Вергасова, М. Солдатенка, А. Усової та ін.; питання організації самостійної роботи як основи формування пізнавальної самостійності представлено в наукових студіях Л. Вяткіна, М. Данилова, Б. Єсипова та ін.

У наукових роботах, безпосередньо присвячених дослідженню феномену пізнавальної самостійності, визначено її структурні компоненти, склад яких формувався по мірі розвитку та ускладнення поглядів науковців на сутність цього поняття. Так, М. Данилов, М. Махмутов, розглядаючи пізнавальну самостійність як „прагнення та вміння пізнавати”, визначили мотиваційний і когнітивний складники пізнавальної самостійності. Поступово до цих складників дослідники додали емоційний компонент (І. Лернер, І. Молнар та ін.) та вольові якості особистості (Д. Вількєєв та ін.).