ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ РЕГІОНУ

Короткий зміст

У першому розділі «Теоретико-методичні основи управління інноваційними процесами в харчовій промисловості регіону» обґрунтовано сутність та напрями впровадження інноваційних процесів, узагальнено різноманітні класифікаційні підходи до змісту інноваційних процесів, систематизовано методичні підходи до управління інноваційними процесами в харчовій промисловості.

Однією з ключових проблем сучасного розвитку економіки України є вирішення завдання швидкого оновлення видів продукції і технологій, згортання виробництв, що втратили перспективу, в умовах високого конкурентного тиску і підвищеного ризику, створення, освоєння і впровадження у виробництво інноваційних продуктів.

Процес вивчення інновацій – це комплексне дослідження нововведень у всіх сферах діяльності з визначенням економічного і соціального результату від їх впровадження. При визначенні економічної сутності інновацій домінуючим є комплексно-утилітарний підхід, при цьому інновації розглядаються як результат науково-технічного прогресу. Інноваційні процеси охоплюють всю науково-технічну, виробничу, маркетингову діяльність виробників і, зрештою, орієнтовані на задоволення потреб ринку. Виділено три фактори, що визначають застосування в виробничій діяльності підприємств харчової промисловості того або іншого варіанту форми організації інноваційних процесів: стан зовнішнього середовища; стан внутрішнього середовища досліджуваної господарської системи; специфіка самого інноваційного процесу як об'єкта управління.

Інноваційну діяльність підприємств харчової промисловості стримує недостатність коштів, труднощі з матеріальними ресурсами, кризовий стан в науці, недостатня державна фінансова підтримка. Інноваційні процеси, як в розрізі окремих підприємств харчової промисловості, так і в агропродовольчому секторі в цілому, мають свою специфіку. Їх важлива відмінність полягає в різноманітності регіональних, галузевих, функціональних, технологічних і організаційних особливостей.

Інноваційна діяльність як процес і інновації як її результат, продукт, пов'язані практично зі всіма основними сферами підприємств харчової промисловості. Різноманітність процесів обумовлюється їх видами, новизною інноваційного продукту, широтою охоплення основних сфер, характером кооперації, формами їх організації і реалізації результатів. Інноваційні процеси хоча й різноманітні, однак у своїй сукупності являють собою деяку цілісність, що зовсім відрізняється від сукупних процесів інших напрямків, що становлять інші сфери діяльності промисловою підприємства.

Ефективність механізму управління інноваційною діяльністю полягає в тому, що в процесі управління система (суб'єкт управління), що управляє, ґрунтуючись на об'єктивно існуючих принципах, впливає різними методами на керовану систему (об'єкт управління - інноваційна діяльність) з тим, щоб забезпечити виконання поставленої мети. На основі аналізу основних функцій управління нами була запропонована теоретична модель механізму управління інноваційною діяльністю харчової промисловості регіону.

У другому розділі «Аналіз управління інноваційними процесами в харчовій промисловості Причорноморського регіону» здійснено комплексний аналіз сучасного стану інноваційної діяльності в харчовій промисловості, проведено ґрунтовний аналіз організаційної структури управління інноваційними процесами, досліджено ефективність інноваційних процесів в харчовій промисловості регіону.

Харчова промисловість України є однією з провідних галузей  народного господарства, яка представлена близько 20 галузями і підгалузями, де задіяно близько мільйона осіб. Харчова промисловість являє собою потужний експортний потенціал України. Серед вітчизняних експортних товарів домінують: металургія – 33,7%, харчова промисловість – 13,0%,  хімічна промисловість – 7,9%, машини та устаткування – 6,7%. В регіональному розрізі є деякі відмінності в розвитку підприємств харчової промисловості. Зокрема, ріст обсягів виробництва в 2009 році демонстрували підприємства Херсонської, Запорізької, Київської, Кіровоградської, Донецької та Львівської областей.

Для забезпечення стійкого росту економіки країни необхідно провадити трансформаційні перетворення на інноваційних засадах. Зокрема, за даними Державного комітету статистики в структурі реалізованої промислової продукції 19,8 % припадало на харчову промисловість. Хоча загальний стан галузі не демонструє тенденції до покрашення. Як показують дослідження проведені в табл. 1 в 2008-2009 роках практично по всім основним галузям харчової промисловості відбувається спад виробництва. Позитивна тенденція присутня тільки в сегменті виробництва олії та тваринних жирів.

Рівень розвитку харчової промисловості будь-якого регіону країни в значній мірі визначається результативністю функціонування аграрного виробництва. Від ефективності діяльності аграрного сектору економіки залежать обсяги сировини, що постачається, її якісні параметри, рівень собівартості та результативні показники діяльності переробних підприємств, конкурентоспроможність продовольчих товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках. За останні роки в сфері агропромислового  виробництва спостерігаються значні проблеми, які призвели до скорочення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та продукції харчової промисловості, зниження її якісних характеристик, втрати інтеграційних зв’язків між основними  ланками  АПК: виробництво сільськогосподарської сировини – її промислова переробка – реалізація продуктів харчування. Все це призводить до зниження економічної ефективності функціонування всіх учасників агропромислової інтеграції.

Оцінюючи стан харчової промислової в регіональному контексті на сучасному етапі її розвитку, можна визначити низку проблем та невирішених питань, які стримують її ефективний розвиток. Серед основних з них можна відзначити: низький рівень технологічної оснащеності; недосконалість  сучасної законодавчої та нормативно-правової бази; низький рівень конкурентоспроможності на ринку продовольства за ціновим фактором; неефективний механізм інтеграції між аграрними виробниками, переробними підприємствами та торговельними організаціями; недосконала ринкова  інфраструктура; низький рівень розвитку інноваційних процесів на підприємствах харчової  промисловості.