ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ ТА СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВА У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дисертаційного дослідження, сформульовано мету й задачі, визначено об’єкт та предмет дослідження, викладено наукову новизну та практичне значення результатів дослідження, наведено відомості про апробацію результатів дослідження та впровадження їх у практику.

У першому розділі "Теоретичні аспекти формування професійної майстерності як психолого-педагогічна проблема" проведений аналіз феномену професійної майстерності в психолого-педагогічній літературі, визначені фактори, що впливають на процес формування професійної майстерності майбутніх учителів історії.

Для уточнення поняття й структури професійної майстерності майбутнього вчителя історії були розглянуті наведені різними вченими формулювання поняття майстерності, його структури, а також історичні та сучасні підходи до розуміння характеристик вчителя загально­освітнього навчального закладу.

Аналіз теорії й практики професійної підготовки студентів педаго­гічних вищих навчальних закладів показує, що проблема професійної майстерності майбутнього вчителя розглядається в психолого-педагогічній літературі в різних аспектах. Такі дослідники, як А. Маркова, Г. Хозяїнов приділяють увагу становленню професійної майстерності вчителів, які починають працювати або вже відбулися як педагоги. В роботах О. Абдулліної, І. Зязюна, Н. Ложнікової, Б. Невзорова, А. Симонович, Н. Тарасевич визначені рекомендації, що сприяють професійному становленню майбутнього вчителя, тобто мають безпосереднє відношення до студентської молоді педагогічного навчального закладу.

У процесі дослідження встановлено, що обов’язковою умовою педагогічної майстерності вчителя є його творчість. Саме тому на сучасному етапі в основу парадигми освіти були покладені творчий підхід до педагогічної діяльності, необхідність формування креативних здібностей у майбутніх учителів історії. При цьому педагогічна творчість у контексті нашого дослідження характеризується як оригінальне та високоефективне рішення вчителем історії навчально-виховних завдань, збагачення теорії та практики виховання й навчання учнів загально­освітніх навчальних закладів.

Творчу особистість вчителя історії характеризує наявність здатності помічати й формулювати альтернативи, брати під сумнів, на перший погляд, очевидне, уникати поверхневих формулювань; вміння вникнути в проблему, побачити перспективу; відмови від орієнтації на авторитети; здатності побачити знайомий об’єкт із зовсім іншого боку, в новому контексті; відмови від категоричних суджень; готовності відійти від звичної життєвої позиції заради невизначеності та пошуку.

Види творчості майбутнього вчителя історії можна пов’язати з блоками професійної майстерності.

У педагогічній діяльності – це діагностична та методична творчість (пошук і знаходження нових способів вивчення учнів, застосування й створення нових діагностичних прийомів, нові комбінації поєднання методів навчання й виховання).

У педагогічному спілкуванні – це комунікативна творчість (пошук і знаходження нових комунікативних завдань, нових засобів мобілізації міжособистісної взаємодії учнів на занятті, створення нових форм спілкування в груповій та індивідуальній роботі).

У сфері особистості – це самореалізація вчителя історії на основі усвідомлення себе творчою індивідуальністю, визначення індивідуальних шляхів свого професійного розвитку, побудова програми самовдоско­налення.

До особистісних рис майбутніх учителів історії, що сприяють творчому мисленню, слід віднести: впевненість у своїх силах; домінування емоцій радості; схильність до ризику; відсутність страху бути для оточуючих незвичайним; відсутність конформізму; добре розвинуте почуття гумору; наявність багатої за змістом підсвідомості; любов до фантазування й побудови планів на майбутнє.

Уміле використання педагогічних умінь, формування авторських педагогічних технік незмінно призводить до новаторства – вищої стадії педагогічної творчості, майстерності, професіоналізму.

Проведений аналіз наукових праць педагогів, психологів, вивчення практики дозволили нам уточнити поняття "професійна майстерність майбутнього вчителя історії". Його ми розуміємо як комплекс властивостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності. Проведений аналіз психолого-педагогічної літератури допоміг також визначити структурні складові професійної майстерності майбутніх учителів історії: гуманістична спрямованість особистості (І. Андріаді, Т. Стефановська, Н. Тарасевич), професійні знання, уміння та навички (Ю. Азаров, Н. Кузьміна, А. Макаренко, А. Маркова, В. Сластьонін, Т. Стефановська, А. Щербаков), педагогічні здібності (С. Гончаренко, Н. Кузьміна, В. Куценко, А. Маркова, В. Моляко, Р. Нємов, Н. Тарасевич), педагогічна техніка (І. Андріаді, Н. Ложнікова, А. Маркова, І. Рудницька, С. Сисоєва), педагогічна творчість (С. Лєснікова, Н. Лосева, В. Майборода, А. Мітіна).

Дані досліджень також дозволяють стверджувати, що на процес формування професійної майстерності майбутніх учителів історії впливають такі фактори: загальні (соціально-економічні умови життя людей, духовна культура суспільства, засоби масової інформації тощо), регіональні (специфічні особливості економічного та демографічного розвитку регіону, що мають вплив на вибір професії та професійне ставлення молоді) та психолого-педагогічні (зумовлені віковими особливостями молоді, впливають на формування ціннісних орієнтацій, визначаються схильностями, здібностями, інтересами, психофізіо­логічними якостями людей, рівнем загальноосвітньої підготовки).

Проблема формування професійної майстерності майбутніх учителів історії розглядалася через створення таких умов, в яких враховуються психологічні особливості студентів, рівень їх інтелектуального розвитку, навички самостійної аудиторної та познавчальної діяльності, ціннісні орієнтації, використання в навчально-виховному процесі різноманітних педагогічних технологій.

У другому розділі "Методика формування професійної майстерності майбутніх учителів історії в процесі фахової підготовки" розроблена модель формування професійної майстерності майбутніх учителів історії в педагогічному вищому навчальному закладі та обґрунтована методика формування професійної майстерності майбутніх учителів історії в процесі фахової підготовки.

Моделювання навчально-виховного процесу передбачає побудову системи, що функціонує аналогічно процесу, який досліджується. Створення спрощеної моделі системи – це дієвий засіб перевірки істинності та повноти теоретичних уявлень.

У ході дослідження нами була розроблена модель формування професійної майстерності майбутніх учителів історії як комплекс процесів формування професійних знань, умінь і навичок, розвитку професійних здібностей, оволодіння педагогічною технікою та розвитку педагогічної творчості. При цьому враховувався сукупний вплив загальних, регіональних та психолого-педагогічних чинників.

Забезпечення реалізації моделі формування професійної майстерності майбутніх учителів історії здійснювалося на основі принципів диференціації, індивідуалізації, інтеграції; різних видів діяльності: навчальної, виховної та науково-дослідної.

Модель процесу формування професійної майстерності майбутніх учителів історії включає в себе наступні складові: педагогічні умови, компоненти системи організаційно-методичного забезпечення (мета, функції, зміст діяльності на етапах, методи, форми, засоби, критерії), підготовчий етап, етап засвоєння професії та етап професійного удосконалення (рис. 1).

Процес формування професійної майстерності починався нами з розробки програми впровадження в педагогічну професію, розробки відповідних навчальних планів, програмного забезпечення тощо (підготовчий етап).

Програма складалася з декількох напрямів: навчально-виховний процес; психологічна адаптація студентів; розробка траєкторії особистісного та професійного зростання кожного студента.

Всі проведені дослідження зі студентами першого курсу були ретельно проаналізовані й відповідно до отриманих результатів внесені корективи в плани викладання курсів (розділи "Дисципліни за вибором", "Факультативи"), робочі програми, графіки індивідуальних консультацій, у тематику годин кураторів і позанавчальних заходів.

Основним завданням цього етапу визначена необхідність роботи із самоактуалізації особистості, спрямованої на самоаналіз професійно важливих якостей, професійне самовизначення та самовдосконалення.

Результатом є формування індивідуалізованої програми-плану майбутньої професійної кар’єри, що включає в себе всі основні компоненти формування професійної майстерності.

Зазначимо, що перший етап був базовим у ході формування професійної майстерності учителів, бо специфіка більшості навчальних курсів,  крім  дисциплін професійної та практичної підготовки.