ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ІНСТИТУТУ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення в Україні економіки рин­кового типу супроводжувалося негативними наслідками у соціальній сфері, що призвело до наростання кризових явищ у функціонуванні системи обов’язкового соціального страхування та соціального забезпечення, зокрема пенсійного забезпе­чення населення країни. Це зумовило необхідність пошуку нових підходів до ство­рення концепції пенсійного забезпечення, яка б відповідала особливостям сучасного стану соціально-економічного розвитку України.

Усвідомлення необхідності реформування пенсійної системи в Україні викликало перегляд принципів, функцій, механізмів державної соціальної політики, що знайшло відображення у Концепції соціального забезпечення населення України та Стратегії розвитку пенсійної системи.

При реформуванні системи пенсійного забезпечення виникла потреба у формуванні багаторівневої пенсійної системи, яка складається з обов’язкового державного пенсійного страхування та впровадження недержавного пенсійного забезпечення шляхом застосування накопичувальних механізмів та формування недержавних пенсійних фондів.

Впровадження накопичувальних, як обов’язкових, так і добровільних механізмів пенсійної системи відображає нові моделі економічних відносин, які в процесі формування ринкової економіки є передумовою створення нових інститутів.

Це обумовлює актуальність дослідження пенсійної реформи в Україні з точки зору інституційних трансформацій, які відбуваються в економіці і суспільстві та супроводжують процес реформування.

Питання соціальної політики та пенсійного забезпечення вивчалися багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими, які досліджували проблеми соціально-економічного розвитку суб’єктів економічної діяльності. Проте інституціональним аспектам розвитку економіки та соціальної сфери уваги приділялося недостатньо.

Теоретичні положення інституційних змін в системі соціального захисту викла­дено у працях Д. Норта, Й. Шумпетера, Дж. Ходжсона, В. Роїка. Теоретико-методоло­гічні основи організації пенсійного забезпечення, прогнозування розвитку макроеко­номічних систем відображені у наукових працях відомих вітчизняних вчених, таких, як В. Геєць, Н. Борецька, Т. Кір’ян, Е. Лібанова, О. Мартякова, Б. Надточій, В. Новіков, О. Новікова, О. Палій, Л. Шаульська, В. Яценко та ін. Широке коло питань, пов’язаних з удосконаленням системи управління соціальним страхуванням, її адмініструванням, особливостями використання актуарних розрахунків та забезпеченням дієвості соціального діалогу при реформуванні пенсійної системи розглянуто В. Ішковим, І. Кравченко, Л. Логачовою, Н. Лук’янченко, О. Макаровою, І. Новак, Л. Ткаченко та ін.

Визначаючи теоретичну та практичну цінність науково-теоретичного забезпечення реформування пенсійної системи в Україні, слід відзначити, що недостат­ньо опрацьованими залишаються науково-методичні підходи до вирішення проблеми формування та функціонування недержавних пенсійних фондів.

Нетривалий досвід функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні обумовлює необхідність подальшого поглибленого їх вивчення як суб’єктів економічних відносин та важливих механізмів соціального захисту населення в ринкових умовах. Це визначає актуальність наукової проблеми та обумовлює вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики науково-дослідної роботи кафедри економіки Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського: держбюджетної теми Г601-35/2003 “Стратегія розробки і виробництва авіаційної техніки в Україні в умовах глобалізації світової економіки” (номер держреєстрації 0103U004031), в рамках якої розроблено підходи до забезпечення соціального захисту працюючих на підприємствах авіаційної промисловості; держбюджетної теми Д601-38/2006 “Мето­дичне забезпечення стратегічних рішень галузевого рівня та моделювання складних економічних систем” (номер держреєстрації 0106U001065), в рамках якої проведено дослідження проблем та перспектив формування інституційного забезпечення трирівневої пенсійної системи; розроблено науково-методичні рекомендації щодо формування пенсійних програм у корпоративних пенсійних фондах.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення теоретико-методичних засад формування соціально-економічного інституту недержавного пенсійного забезпечення та розробка науково-практичних рекомендацій щодо реалізації корпоративної пенсійної системи.

Для досягнення мети в роботі поставлено і вирішено такі задачі:

виявити причини і фактори, які в умовах трансформації економіки України обмежують можливості чинної солідарної пенсійної системи та обумовлюють необхідність інституційних змін в системі пенсійного забезпечення населення;

систематизувати концептуальні підходи до реформування пенсійних систем на засадах узагальнення міжнародного досвіду;

здійснити теоретико-методологічне обґрунтування ролі і місця інституту недержавного пенсійного забезпечення в системі соціального захисту населення на основі теоретичного аналізу сутності недержавних пенсійних фондів та принципів їх функціонування;

провести комплексний аналіз діяльності недержавних пенсійних фондів та  стану системи недержавного пенсійного забезпечення;

виявити основні тенденції і перспективи розвитку недержавних пенсійних фондів;

визначити ризики діяльності недержавних пенсійних фондів;

розробити науково-методичні рекомендації щодо формування корпоративної пенсійної системи;

розробити рекомендації щодо управління пенсійними зобов’язаннями підприємства.

Об’єктом дослідження є процес формування системи недержавного пенсійного забезпечення населення  України.

Предмет дослідження – система організаційно-правових та соціально-економічних відносин в процесі формування та функціонування  недержавних пенсійних фондів.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення економічної та інституціональної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань соціального захисту, соціального страхування і пенсійного забезпечення.

При проведенні дослідження використано загальнонаукові і спеціальні методи дослідження: діалектичний метод наукового пізнання для теоретичних узагальнень і формулювання висновків; метод системного аналізу для виявлення передумов реформування пенсійної системи; метод логічного аналізу для обґрунтування ролі інституту недержавного пенсійного забезпечення в системі соціального захисту; метод комплексного аналізу та порівняння при проведенні аналізу сучасного стану недержавного пенсійного забезпечення та діяльності недержавних пенсійних фондів; економіко-статистичні методи для оцінки вартості пенсійних зобов’язань.

Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента України, нормативно-правові акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, матеріали офіційної статистичної звітності Пенсійного фонду України, дані Держфінпослуг про результати діяльності недержавних пенсійних фондів, а також публікації у відкритому друці та мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у розробці теоретичних та науково-методичних засад формування соціально-економічного інституту недержавного пенсійного забезпечення та його функціонування у системі соціального захисту населення.

Наукові результати, що характеризують новизну проведеного дослідження, полягають у такому:

вперше:

розроблено науково-методичні підходи до створення корпоративної пенсійної системи, які полягають у комплексному визначенні усіх її складових та включають принципи формування корпоративної пенсійної системи, умови її фінансування, організаційно-адміністративну структуру, нормативну базу визначення розміру пенсії та пенсійних прав;

визначено основні елементи процесу управління пенсійними зобов’язаннями підприємства, які включають планування, організацію та контроль фінансових потоків, спрямованих на забезпечення пенсійних виплат, та розроблено науково-методичні рекомендації щодо оцінки вартості пенсійних зобов’язань у корпоративній пенсійній системі;

удосконалено:

поняття системи пенсійного забезпечення населення як сукупності організаційно-правових і фінансово-економічних інститутів, що втілюють у собі норми життя суспільства з надання матеріального забезпечення у вигляді пенсій, джерелом коштів для яких є обов’язкове державне соціальне страхування та добровільні накопичення у недержавних пенсійних фондах;

поняття корпоративних пенсійних фондів як неприбуткових організацій, які завдяки сполученню економічної та соціальної складових їх діяльності дозволяють отримати ефект на макроекономічному рівні та на рівні підприємств за рахунок нарощування обсягів внутрішніх інвестиційних ресурсів, додаткових гарантій матеріального забезпечення працівників, залучення і закріплення кваліфікованих працівників;

класифікацію ризиків діяльності недержавних пенсійних фондів шляхом виділення таких ознак, як характер наслідків та джерела виникнення, які впливають на фінансові ресурси корпоративної пенсійної системи та пенсійне забезпечення її учасників;

дістали подальшого розвитку:

визначення передумов практичної реалізації багатокомпонентної моделі пенсійного забезпечення, складовими якої є формування структури інституційної бази пенсійної системи; встановлення суб’єктів правовідносин, їх функцій, повноважень та відповідальності державних і регіональних органів влади; визначення механізмів гарантування реалізації пенсійних прав; створення фінансових механізмів кожного інституту пенсійної системи, резервних фондів; розробка програми з формування інфраструктури пенсійної системи (пенсійні фонди, актуарні центри, адміністратори пенсійних фондів тощо);

концептуальні основи реформування пенсійної системи шляхом узагальнення переваг участі працівників та роботодавців в накопичувальній пенсійній системі та конкретизації умов дотримання інтересів учасників корпоративного пенсійного фонду на кожному етапі його діяльності, що сприяє підвищенню мотивації до участі в системі недержавного пенсійного забезпечення.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання науково-методичних положень дисертації для управління пенсійними зобов’язаннями корпоративного пенсійного фонду, розробки та впровадження пенсійних програм підприємства, при визначенні перспектив та шляхів впровадження недержавного пенсійного забезпечення під час розробки регіональних стратегій соціально-економічного розвитку.

Розроблені в дисертаційній роботі пропозиції прийняті управлінням праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради (довідка №152/87-2 від 12.02.2007 р.) – пропозиції щодо методики формування корпоративної пенсійної системи; управлінням Пенсійного фонду м. Алушти (довідка №308/10.10.05 від 15.03.2007 р.) – пропозиції щодо розробки пенсійних програм працівників та управління пенсійними зобов’язаннями підприємства; ВАТ “Ясинуватський машинобудівний завод” (довідка №2548 від 12.12.2006 р.) – пропозиції щодо формування корпоративної пенсійної системи та управління пенсійними зобов’язаннями підприємства; ЗАТ “Новокраматорський машинобудівний завод” (довідка №001.1/8815 від 26.10.2006 р.) – методика управління пенсійними зобов’язаннями підприємства.

Окремі теоретичні розробки і методичні підходи використовуються у навчальному процесі в Харківському інституті бізнесу та менеджменту при викладанні дисципліни “Соціальне страхування” (довідка №0101/007-148 від 26.03.07 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійно проведеного дослідження. Викладені в дисертації наукові положення, висновки та рекомендації отримані автором одноосібно та знайшли відображення в опублікованих працях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації допо­відались та дістали схвалення на ІV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених “Людина, культура, техніка в новому тисячолітті”(м. Харків, 2003 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні інформаційні технології в економіці та управлінні підприємствами, програмами і проектами” (м. Харків, 2004 р.), Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції “Перший крок у науку” (м. Луганськ, 2006 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “Економічний та соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність і тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансові механізми сталого економічного розвитку” (м. Харків, 2007 р.).

Публікації. Основні положення, результати та висновки дослідження викладено у 16 одноосібних наукових працях загальним обсягом 5,1 д.а., у тому числі у наукових фахових виданнях опубліковано 5 робіт загальним обсягом 2,2 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 173 найменувань, додатків. Основний зміст роботи викладено на 167 сторінках друкованого тексту, включаючи 19 рисунків на 11 стор. та 17 таблиць на 7 стор.