ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ РЕГІОНУ Автореферат

У першому розділі «Теоретичні основи формування та реалізації конкурентних переваг регіону» розкрито роль і значення конкурентних переваг у соціально-економічному розвитку регіону, досліджено фактори, що їх визначають, розглянуто систему реалізації конкурентних переваг.

Систематизація й узагальнення існуючих підходів до сутності та ролі конкурентних переваг у розвитку регіону й країни в цілому дали змогу сформувати низку вихідних положень роботи. По-перше, існування конкурентних переваг регіону є результатом наявності в ньому певних порівняльних переваг: абсолютних, пов’язаних з унікальними ресурсами і можливостями в цьому регіоні, та відносних, обумовлених кращими порівняно з іншими регіонами можливостями або умовами виробництва й збуту тієї чи іншої продукції або надання послуг. По-друге, саме існування порівняльних переваг ще не забезпечує регіону конкурентну позицію лідера та не свідчить про його конкурентоспроможність: це забезпечується лише за умови ефективної реалізації наявних відмінностей. По-третє, категорії, які характеризують певні властивості регіону, – конкурентоспроможність і конкурентні переваги – є взаємопов’язаними. З одного боку, в основі розвитку конкурентоспроможності регіону як здатності забезпечити високий рівень життя населення й реалізувати наявний економічний потенціал лежить створення і підтримка конкурентних переваг – чинників, що сприяють розв’язанню вказаних завдань. Конкурентні переваги регіону, складаючи основу конкурентоспроможності, по суті й визначають рівень розвитку всієї регіональної соціально-економічної системи. З іншого боку, сама конкурентоспроможність регіону є важливою передумовою для реалізації його конкурентних переваг.

Обґрунтовано, що перспективи економічного розвитку України та підвищення на цій основі якості життя населення багато в чому залежать від ефективності розв’язання проблеми підвищення конкурентоспроможності її регіонів, яка знаходиться в тісній залежності від виявлення та забезпечення сталого розвитку регіональних умов, тобто конкурентних переваг, що визначають соціально-економічне становище регіону, рівень життя населення, екологічний стан, інвестиційний клімат, інноваційну активність тощо. Виходячи із цього, в роботі запропоновано розглядати конкурентоспроможність регіону як його здатність забезпечити протягом тривалого часу високий рівень і якість життя населення, що відповідає національним стандартам, за допомогою сучасних ринкових механізмів формування та реалізації конкурентних переваг, а конкурентні переваги – як позитивні властивості регіонів, які забезпечують економічне зростання регіону в короткостроковому та підвищення якості життя населення у довгостроковому періодах.

З метою визначення впливу окремих конкурентних переваг на соціально-економічний розвиток регіонів України здійснено систематизацію та узагальнення основних підходів до класифікації факторів їх формування, а саме: за характером впливу (об’єктивні, суб’єктивні); за ступенем впливу (основні, другорядні); за характером зростання (інтенсивні, екстенсивні); за рівнем управління конкурентоспроможністю (потенційні, реальні); за напрямом впливу (прямі, зворотні); за сферою дії (глобальні, локальні); за сферою виникнення (зовнішні, внутрішні). У роботі наголошено, що в нинішній загальній ситуації в Україні, схожій на ситуацію в інших країнах Європи та світу, брак фінансових ресурсів та стратегічних інструментів для подолання перешкод на шляху розвитку вимагає зосередження та звуження заходів щодо забезпечення розвитку, що дозволить стратегічно стабілізувати основу розвитку й забезпечити ефективний розподіл фінансових ресурсів. Запропоновано ранжування факторів формування конкурентних переваг з урахуванням сили їх впливу на соціально-економічний розвиток регіону за чотирма рівнями: І рівень – фактори, що здійснюють визначальний вплив, ІІ рівень – ті, які здійснюють помірний вплив, ІІІ рівень – ті, що здійснюють незначний вплив, ІV рівень – ті, які за певних умов справляють негативний вплив на соціально-економічний розвиток регіону, що є вагомим інструментом підвищення його конкурентних позицій та управління процесом підвищення конкурентоспроможності.

Доведено, що здатність і результативність реалізації конкурентних переваг у внутрішньому й зовнішньому середовищі та створення для цього умов визначають рівень конкурентоспроможності. Це підвищує значення організаційної системи формування й реалізації конкурентних переваг регіону та посилює роль регіональної економічної політики у формуванні конкурентоспроможної економіки, головною метою котрої є вибір тих пріоритетів розвитку, за якими територія має конкурентні переваги, підвищення ефективності використання котрих може привести до поліпшення життя населення.