ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ МОЛОДІ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Короткий зміст

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо їхнього впровадження й апробації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні аспекти формування людського капіталу молоді» розглянуто еволюцію дефініції людський капітал і сутність терміна людський капітал молоді, розкрито роль та місце молоді у процесах забезпечення сталого соціально-економічного розвитку України, проаналізовано та виділено основні чинники формування людського капіталу молоді.

Основи концепції людського капіталу закладено в роботах основоположників класичної економічної теорії Петті У., Сміта А., Рікардо Д. , які започаткували ідею важливості робочої сили, здібностей людини, її освіти для країни та населення. Проте в науці і до сьогодні немає єдиної думки щодо трактування поняття людський капітал. Ця категорія виходить з положення про те, що капітал – це запас благ, який, нагромаджуючись, приносить дохід завдяки інвестиціям. Водночас людський капітал передбачає взаємозв’язок між рівнем освіти, фізичним здоров’ям, якістю навчання, обсягом виробничого досвіду та заробітною платою. Таким чином, ключовими елементами мають бути: придбаний запас знань, умінь, навичок; розуміння доцільності використання цього запасу в певній сфері суспільної діяльності, що сприятиме зростанню продуктивності праці та виробництва; людські здібності, обдарування, знання тощо, які є невід’ємною частиною кожної людини; мотивація як необхідний елемент завершеності процесу відтворення (формування, накопичення, використання) людського капіталу.

В Україні сьогодні не сформовано загальновизнаного тлумачення поняття молодь. Існують протилежні думки щодо його сутності, в основу яких покладені різні підходи. Найоптимальнішим, на нашу думку, є використання вікових ознак як основного параметра, що характеризує молодь як певну соціально-демографічну групу. Відповідно до цього та на підставі результатів аналізу вітчизняного законодавства в дисертаційному дослідженні до молодого покоління віднесено юнаків і дівчат у віці від 14 до 35 років. На цей період припадають основні інвестиції, що забезпечують приріст людського капіталу особистості, формують соціально значущі капітали молоді: економіко-трудовий, інтелектуальний і суспільно-політичний.

Проаналізувавши теоретичні підходи до визначення понять людський капітал та молодь, визначено таку економічну категорію, як людський капітал молоді, суть котрої полягає у процесах накопичення, формування в результаті системних інвестицій у дітей, підлітків, молоді основних характеристик людського капіталу. Під людським капіталом молоді розуміють капітал, носієм якого є молодь, що зумовлює його певні особливості, а саме: високу здатність до навчання, гнучкість, адаптивність, мобільність (як соціальну, так і територіальну), підвищену сприйнятливість до інновацій, а також наявність у зв’язку з віком значних потенційних можливостей для формування та подальшої реалізації всіх умінь і навичок. Завдяки цим можливостям можна людський капітал молоді використовувати протягом максимально тривалого періоду часу. Зазначені особливості зумовлюють перспективи інноваційного розвитку економіки та дають підстави характеризувати людський капітал молоді як стратегічний ресурс досягнення сталого розвитку.

У процесі дослідження визначено та охарактеризовано основні складові людського капіталу молоді, а саме: капітал здоров’я молодого покоління, освітній, трудовий і культурний (духовно-моральний) капітали.