ФОРМУВАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ МОТИВІВ УЧІННЯ (НА МАТЕРІАЛІ ПРИРОДОЗНАВСТВА)

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження проблеми формування у молодших школярів мотивів учіння, формулюється об’єкт, предмет, мета, гіпотеза та завдання дослідження, конкретизуються наукова новизна, практичне значення отриманих результатів, а також подаються відомості про апробацію і впровадження результатів експериментального дослідження.

У першому розділі “Стан проблеми мотивів учіння та теоретичні передумови дослідження” висвітлюється зміст основних теоретичних положень та експериментальних досліджень з проблеми формування мотивів у молодших школярів. Зокрема розкрито суть вихідних психологічних категорій (“мотив”, “мотивація”, “мотиваційна сфера”, “учіння”), вікові особливості мотивів учіння у молодших школярів, подані класифікації мотивів учіння, визначено функції мотивів, закономірності їх динаміки і загальні тенденції розвитку.

Історико-психологічний аналіз літератури з проблеми дослідження засвідчив, що на сучасному етапі розвитку науки категорія “мотив” визначається як складне інтегральне психологічне утворення. Під мотивом учіння розуміють все те, що спонукає школяра до учіння.

Питання мотивів учіння широко представлені в ряді теоретичних та експериментальних досліджень (М.І.Алексєєва, Л.І.Божович, М.Т.Дригус, Н.В.Жук, І.В.Жадан, Г.С.Костюк, А.К.Маркова, М.В.Матюхіна, В.Ф.Моргун, Н.В.Пророк, О.В.Скрипченко, Л.С.Славіна, Г.І.Щукіна, Н.О.Юдіна та ін.). Традиційно вивчення мотивів учіння охоплює аналіз змісту та динаміки мотиваційної сфери, що визначає ставлення суб’єкта до цієї діяльності, а також сукупність і характер психологічних факторів, які зумовлюють розвиток мотивів.

Мотиви учіння більшість авторів (Л.І.Божович, П.Я.Гальперін, О.М.Леонтьєв, А.К.Маркова, М.В.Матюхіна) класифікують на підставі їх зумовленості та генезису. Загальновизнаним є розрізнення мотивів учіння двох основних категорій: соціальні, що виникають під впливом соціального контексту життя суб’єкта учіння, і пізнавальні мотиви – інтереси, що формуються в процесі учіння і безпосередньо пов’язані із змістом даної діяльності. Виділення пізнавальних інтересів до змісту та процесу учіння (М.В.Матюхіна) базується на розведенні пізнавальної потреби у нових враженнях і потреби в активності. Одна з ліній розвитку означених мотивів учіння полягає в прогресивній інтеграції між ними і виникненні на цій основі навчально-пізнавального мотиву як спрямованості не тільки на отримання результату, а й на опанування загальними способами дій у сфері наукових понять.

Пізнавальний інтерес до окремого навчального предмета виникає за умови виділення дитиною специфічного змісту даного предмета на відміну від іншого. Така можливість виникає в міру накопичення певної суми фактичних знань (М.Ф.Морозов). Однією з передумов виникнення стійкого пізнавального інтересу до навчального предмета є переживання успіху в учінні, яке спонукає дитину до подальшої активної пізнавальної діяльності (М.І.Алексєєва, Л.І.Божович, А.К.Маркова, М.В.Матюхіна, Г.І.Щукіна, П.М.Якобсон).

На мотиваційну сферу дитини молодшого шкільного віку активуючий вплив чинить такий зміст навчального матеріалу, що відповідає її актуальним потребам, а саме потребі в постійному тренуванні окремих психічних функцій (пам’яті, мислення, уяви). Малозмістовність навчального матеріалу обумовлює швидке зниження інтересу до учіння у дітей даного віку.

До основних зовнішніх умов, що сприяють формуванню мотивів учіння, за даними наукових досліджень (Л.І.Божович, М.В.Матюхіна, В.І.Чірков), належать: 1) організація та зміст учбової діяльності; 2) система взаємодії з оточуючими людьми. Внутрішніми детермінантами мотивації учіння є: 1) якісні зміни в психічному розвитку (новоутворення); 2) спрямованість особистості школяра; 3) активна позиція школяра в самостійному пізнанні.

На основі аналізу робіт, присвячених вивченню психологічних особливостей формування природничих та екологічних уявлень і понять в учнів молодших, середніх та старших класів (О.Г.Артемчук, М.Ф.Бабій, Л.М.Кудояр та ін.), а також проблемам діагностики і корекції суб’єктивного ставлення до природи у школярів, виховання їх екологічної свідомості (Т.М.Баранова, І.Т.Бєлавіна, С.Д.Дерябо, Н.В.Жук, В.А.Ігнатова, А.М.Льовочкіна, С.Л.Рубінштейн, А.П.Сідельковський, В.А.Ясвін), нами були виділені основні групи пізнавальних мотивів учіння на матеріалі природознавства, здійснено класифікацію за змістом цих мотивів:

1. Пізнавальні інтереси, що безпосередньо пов’язані із змістом учіння, зокрема 1) інтерес до структурної та функціональної організації об’єктивної дійсності (до предметів, явищ і властивостей середовища; їх взаємозв’язку); 2) інтерес до людини як частини природи (до власного організму, його природних даних); 3) інтерес до природи як середовища існування та об’єктів праці в природі; 4) інтерес до знань, пов’язаних з охороною та збереженням оточуючого середовища. Для пізнавального інтересу до змісту учіння характерні такі рівні розвитку: 1) недиференційований інтерес до природи; 2) інтерес до окремих фактів і явищ природи; 3) інтерес до закономірних зв’язків явищ природи; 4) інтерес до суті явищ, до їх походження.

2. Пізнавальні інтереси, пов’язані з процесом учіння, такі як 1) інтерес до опанування і застосування загально логічних пізнавальних дій; 2) інтерес до спеціальних пізнавальних дій; 3) інтерес до способів використання джерел нової інформації. Процесуальні мотиви характеризуються такими рівнями розвитку, як 1) інтерес до репродуктивно-наслідувальної діяльності; 2) інтерес до реконструктивної (пошуково-виконавчої) діяльності; 3) інтерес до творчості в учінні.

Проведений нами аналіз психологічної літератури та вивчення аспектів змісту початкового курсу природознавства дозволили виявити теоретичні підходи до експериментального дослідження мотивів учіння у молодших школярів на матеріалі природознавства з метою вивчення психологічних особливостей мотивів та рівнів їх розвитку, визначення умов і засобів продуктивного формування мотивів учіння у дітей даного віку.

У другому розділі “Структура й особливості мотивів учіння у молодших школярів” описано комплекс методик діагностування мотивів учіння на матеріалі природознавства. Констатуючий етап дослідження був спрямований на вивчення особливостей змісту, ієрархії та динаміки мотивів учіння у молодших школярів на матеріалі природознавства. З цією метою було здійснено кількісний та якісний аналіз одержаних експериментальних даних.

Констатуючий експеримент охоплював 40 учнів 2-х та 57 учнів 3-х класів трирічної (що відповідають 3-му та 4-му класам чотирирічної) початкової школи і проводився в загальноосвітній школі №2 смт. Свеса Ямпільського району Сумської області у 2000-2001 навчальному році. Ставлення до природознавства у молодших школярів, за результатами нашого дослідження, можна охарактеризувати як нейтральне або байдуже (6 рангове місце серед навчальних предметів). Результати констатуючого зрізу свідчать, що молодші школярі добре усвідомлюють як предметну спрямованість мотивації учіння (на зміст знань і процес пізнання), так і її соціально-поведінковий аспект. Ставлення до учіння у значної кількості молодших школярів характеризується негативними мотивами (неприємності, ускладнення, перешкоди, відчуття некомпетентності).

Провідне місце серед діагностованих нами мотивів учіння належить соціальним мотивам (самовдосконалення, прагнення отримати схвалення від вчителя та батьків, мотивам обов’язку та відповідальності, престижу, бажання отримати позитивну оцінку). У значного числа молодших школярів при вивченні природознавства виявлено несприятливий для учіння мотив уникнення неприємностей. Міжособистісний контакт з вчителем в процесі навчання чинить виражений мотивуючий, а в деяких випадках, демотивуючий вплив. Кількість соціальних мотивів при вивченні природознавства, за нашими даними, впродовж початкового навчання зростає.

Пізнавальні мотиви учіння обумовлені, по-перше, прагненням до активного освоєння довкілля, потребою розуміти світ природи й адекватно його відображати; по-друге, інтересом до самого процесу пізнання, переживанням позитивних інтелектуальних емоцій. Стимулом для розвитку пізнавальних мотивів є досвід безпосередньої взаємодії з предметами і явищами природи, емоційно-ціннісне ставлення до природного оточення.

В системі інтересів до змісту учіння у дітей на даному етапі онтогенезу переважають інтереси, спрямовані на усвідомлення організації об’єктивної дійсності, тобто інтереси до предметів, явищ природи, їх структурних й функціональних ознак та властивостей (близько 75% у 2-х та 70% у 3-х класах). Усвідомлення зв’язку отриманих в процесі учіння знань з життям, можливість їх практичного застосування сприяє виникненню та розвитку інтересу до природи як середовища існування та об’єктів праці в природі. Посилання на мотиви даної групи зафіксовано у 6% – 12% молодших школярів. Зазначені інтереси часто мають прагматичний характер. В кінці початкового навчання виникає пізнавальний інтерес до людини як частини природи. Пізнавальний інтерес до знань, пов’язаних з охороною природного оточення, виявляється у незначної кількості молодших школярів. В міру ускладнення матеріалу, що вивчається, пізнавальні інтереси молодших школярів поступово диференціюються і конкретизуються. Виникає спрямованість на усвідомлення природних взаємозв’язків.

Дієвість пізнавальних мотивів при вивченні природознавства впродовж початкового навчання знижується. При виборі пізнавальних завдань молодші школярі віддають перевагу репродуктивним навчальним завданням. Інтерес до проблемних і творчих завдань значно менший.

В межах нашого дослідження були умовно виділені такі рівні розвитку мотивів в учнів молодших класів при вивченні природознавства:

1) початковий рівень (емпірично-репродуктивна пізнавальна спрямованість) становить 70 – 73%. Даний рівень відзначається ситуативністю та нестійкістю мотивів. Мотиви не чисельні, в мотиваційній сфері переважають тенденції уникнення неприємностей та мотиви, що мають особистісний характер (інтерес до оцінки знань, престиж тощо). Пізнавальні інтереси недиференційовані за змістом. Учні виявляють інтерес до зовнішніх, наочних, часом випадкових ознак та властивостей природних об’єктів. Інтерес викликають насамперед утилітарні та функціональні властивості об’єктів природи. Прагнення до аналізу, співставлення фактів, виявлення причинних зв’язків відсутнє. Пізнавальні інтереси до процесу учіння виявляються у спрямованості на виконання найпростіших видів учбових дій: переписування завдань, читання тексту підручника, маніпуляції з предметами в процесі спостережень та практичних робіт. Отже, мотиви на даному рівні розвитку мають нестійкий характер, низьку дієвість. Навчальна діяльність характеризується низькою пізнавальною активністю школярів;

2) середній рівень (аналітично-реконструктивна пізнавальна спрямованість) становить 25 – 29%. Зміст мотиваційної сфери на даному рівні представлений більш широким спектром як соціальних, так і пізнавальних мотивів учіння. Серед соціальних чітко вираженими є мотиви обов’язку та відповідальності, соціальної ідентифікації з батьками та вчителем. Означені мотиви переважають над тенденцією уникнення неприємностей. Пізнавальні мотиви виявляються у спрямованості на встановлення та усвідомлення причин явищ природи, виявлення закономірних зв’язків. Під впливом учбової діяльності відбуваються поступові зміни в пізнавальних інтересах до змісту учіння. На зміну інтересу до зовнішнього боку природних явищ приходить інтерес до розуміння їх істотних ознак та властивостей. Виділення та усвідомлення школярами специфічного змісту природознавства обумовлюють виникнення пізнавального інтересу до спеціальних видів пізнавальної діяльності, якими є досліди (репродуктивного та творчого характеру), практичні роботи, спостереження за природою. Мотиваційний потенціал учіння на даному рівні розвитку відрізняється прагненням до структурування і перебудови наявних природничих знань з подальшим вдосконаленням, збільшенням ефективності процесуального аспекту учіння, інакше кажучи, інтересом до аналізу та реконструювання змісту і процесу учбової діяльності;

3) високий рівень (теоретично-продуктивна пізнавальна спрямованість) становить 3 – 4%. Мотиваційна сфера характеризується глибоким усвідомленням важливості знань з природознавства, розвиненістю мотивів відповідальності та обов’язку. Школярі наполегливі в учінні, прагнуть доводити до кінця розпочаті справи. Учбова діяльність має ознаки діяльності досягнення: спрямованість на досягнення позитивного результату; відчуття себе здатним виконати поставлене завдання; виникнення позитивних емоційних реакцій у процесі розв’язання учбової задачі та після досягнення результату. Мотиви відзначаються тривалістю дії, стійкістю. Характерною рисою є високий рівень пізнавальної активності, прагнення до самостійності в учінні, творче мислення. Пізнавальні мотиви мають розгорнуту структуру, що охоплює всі змістовні аспекти природознавства (пізнавальний, ціннісний, нормативний, діяльнісний). Характерною ознакою пізнавальних мотивів учіння є тенденція переходу від інтересу до природничого матеріалу описового характеру до знань, що розкривають закони розвитку природних систем, визначають сутність природних явищ, відображають їх в глибинних внутрішніх зв’язках. Пізнавальні мотиви характеризуються інтересом до виділення єдиної генетично вихідної основи (поняття, принципу) розмаїття природних явищ, що спостерігаються та вивчаються. Даний мотиваційний рівень відрізняє виражений інтерес як до прикладного боку спеціальних пізнавальних дій (дослідів, практичних робіт, спостереження), так і до самостійного усвідомлення їх результату, формулювання висновків. Інтерес школярів привертають нестандартні учбові задачі, що відзначаються новизною і вимагають творчого підходу до їх розв’язання.

Дані, отримані в ході констатуючого експерименту, свідчать, що мотиваційна сфера молодших школярів при вивченні природознавства потребує психолого-педагогічної корекції. Домінування у дітей даного віку низького та середнього рівня розвитку мотивів учіння та низькі показники виявлення високого рівня розвитку мотивів учіння презентують необхідність цілеспрямованого формування пізнавальних мотивів молодших школярів при вивченні природознавства. Відсутність позитивної динаміки розвитку мотивів учіння у дітей даного онтогенетичного періоду в процесі вивчення початкового курсу природознавства обумовлена, на нашу думку, недосконалістю організації навчальної діяльності, а тому як один з шляхів оптимізації навчально-виховного процесу нами була розроблена і впроваджена комплексна програма формування пізнавальних мотивів учіння молодших школярів (на матеріалі природознавства).

Третій розділ “Психологічні особливості формування мотивів учіння у молодших школярів” присвячений викладу програми формуючого експерименту та аналізу його результатів. В розділі визначено принципи психолого-педагогічної корекції мотиваційної сфери, загальні умови формування мотивів у молодших школярів на матеріалі природознавства та фактори формування мотивів учіння.

Ми вважали, що формування мотивів учіння у молодших школярів вимагає цілеспрямованих впливів комплексного характеру, які обумовлять реалізацію моделі оптимального, з точки зору формування пізнавальних мотивів, навчання. Проведений теоретичний аналіз психологічної літератури, а також отримані в процесі констатуючого експерименту фактичні дані, що відображають зміст мотиваційної сфери досліджуваних і певні аспекти її динаміки в реальному процесі учіння, обумовили виділення нами об’єктивних (зміст учіння, організація процесу учбової діяльності) і суб’єктивних (особистісне ставлення до природи, рівень пізнавальної активності дитини в самостійному пізнанні) передумов, що сприяють формуванню мотивів учіння у молодших школярів в процесі засвоєння системи природничих знань.

До структури експериментальної методики було включено такі фактори формування мотивів учіння у молодших школярів:

1) психолого-педагогічний тренінг розвитку особистісного ставлення до природи у молодших школярів, що мав на меті актуалізацію значущості природничих знань, розширення спектру пізнавальних мотивів предметної спрямованості. Формування суб’єктивного ставлення до природи відбувалося з врахуванням комплексу механізмів його розвитку (перцептивного, когнітивного, практичного). Названі вище механізми розвитку ставлення особистості до природного середовища в процесі формуючого експерименту були включені також до специфічних видів учбової діяльності таких, як спостереження за об’єктами і явищами природи на уроках, екскурсіях та в позаурочний час, досліди на природознавчому матеріалі, практичні роботи, посильна трудова й природоохоронна діяльність. Засобами реалізації даних механізмів були методи екологічної ідентифікації, екологічної емпатії та екологічної рефлексії;

2) оволодіння адекватними змісту і процесу учіння способами розумової діяльності (порівняння, класифікація), що надають можливість реалізації пізнавального ставлення до природознавства і сприяють формуванню відповідних мотивів процесуального змісту. Формування операції порівняння відбувалося на різноманітному за змістом природознавчому матеріалі. Порівняння здійснювалося за основними суттєвими ознаками подібності та відмінності об’єктів на основі алгоритму порівняння. Навчання молодших школярів здійсненню операції класифікації проводилося нами поетапно в двох таких напрямах: 1) засвоєння операції класифікації на матеріалі окремих природних об’єктів; 2) навчання застосуванню класифікації як засобу усвідомлення та засвоєння зв’язного текстового матеріалу, що містить систему природничих понять;

3) діяльнісно-проблемний підхід у засвоєнні знань про природу як цілісну систему, в ході з’ясування закономірних природних зв’язків і залежностей. Проблемне навчання реалізовувалося шляхом застосування таких методів: евристична бесіда, практична робота пошукового характеру, дослід творчого характеру, проблемний виклад знань.

Оцінка ефективності впровадженого нами експериментального навчання відбувалася шляхом порівняльного аналізу результатів діагностики мотивів в експериментальному і контрольному класах. Експериментальним був обраний 3-й клас загальноосвітньої школи I-III ступнів №2 смт. Свеса Сумської області, контрольним – 3-й клас загальноосвітньої школи I-III ступнів №3 м. Глухів Сумської області. Формуючий експеримент проводився у 2001 – 2002 навчальному році.