ФОРМУВАННЯ ЗДАТНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОЗРОСТАННЯ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Короткий зміст

Вступ  містить  обґрунтування актуальності обраної теми дослідження  та напряму дисертаційної роботи, розкриває її об’єкт  і предмет, основну мету,  завдання, методологічну та теоретичну основу та методичні підходи. Розглянуто наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подано  відомості про апробацію результатів дослідження та публікації за темою дисертації.

У першому розділі - „Здатність до професійного самозростання як психолого-педагогічна проблема” - проаналізовано стан розробленої проблеми здатності до професійного самозростання в педагогічній психології та співвідношення понять “здатність” та “здібність”, запропоновано узагальнену багаторівневу структуру здатності до певної діяльності, проаналізовано особливості та можливості впливу інноваційних технологій навчання на формування у студентів здатності до професійного самозростання.

Вирішальною умовою для саморозвитку та самореалізації людини у професійній сфері, як однієї з важливих сфер життя, є розвинена здатність до професійного самозростання. Але психолого-педагогічна наука, приділяючи багато уваги змістовому аспекту саморозвитку, самозростання та самореалізації людини, недостатньо розглядає здатнісний аспект цих явищ і, зокрема, здатність до професійного самозростання. В педагогічній психології існує проблема здатності до професійного самозростання, що полягає, зокрема, у невизначеності психологічного змісту та структури цієї здатності як психологічного утворення, відсутності інструментарію її дослідження та засобів ефективного розвитку у студентів, у низькому рівні сформованості здатності до професійного самозростання у студентів (В.О.Бодров, Л.С.Виготський, Н.Б.Гонтаровська, В.М.Донцова, О.К.Дусавицький, І.Г.Єрмакова, Е.Ф.Зеєр, О.В.Киричук, В.В.Клименко, В.А.Козаков, Л.А.Коростильова, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, В.Г.Маралов, В.О.Моляко, А.В.Петровський, О.М.Пєхота, Д.Я.Райгородський, С.Л.Рубінштейн, С.О.Сисоєва, С.Д.Смирнов, В.О.Соловієнко, Л.В.Сохань, В.В.Столін, В.Д.Чернілевський, В.О.Якунін та інш.).

Л.М.Мітіною розглянуто питання здібностей та  здатностей  до самозростання як складових конкурентоспроможної особистості та запропоновано технологічну модель розвитку конкурентоспроможної особистості, визначено етапи професійного саморозвитку людини. Поняття, структура та засоби психодіагностики здатності до самоуправління розглянуті Л.Д.Столяренком. Л.В.Долінською досліджено структуру та стадії розвитку здатності до самоуправління особистості майбутнього практичного психолога як механізм активації процесу особистісно-професійного самозростання, при цьому виявлено кореляційній зв’язок між загальною здатністю до самоуправління та рівнем самоактуалізації особистості майбутніх практичних психологів та запропоновано систему активізації процесу самоактуалізації засобами розвитку здатності до самоуправління. М.Г.Чобітько розглянуто здатність самостійно мислити і орієнтуватися в нових ситуаціях як чинник самостійності в ході самовдосконалення студентів. В.А.Козаковим розглянуто самостійну роботу студентів як чинник становлення здатності до саморозвитку особистості.

Оскільки самозростання особистості може реалізовуватися у формі самоактуалізації, то проблема здатності до професійного самозростання перетинається з проблемою самоактуалізаціїї людини. До спільних компонентів відноситься змістовий компонент професійного самозростання, коли воно здійснюється у формі та за механізмом самоактуалізації, а також детермінаційно-регуляційний компонент, коли актуалізація та спрямованість професійного самозростання визначаються внутрішніми рушійними силами та потребами самоактуалізації. При цьому смоактуалізація у спільних компонентах виступає як загальне, а професійне самозростання - як часткове.

На підставі аналізу психологічної літератури та результатів власного дослідження нами запропоновано відмінну від існуючих узагальнену багаторівневу структуру здатності до певної діяльності, що уявляється як складне психологічне багаторівневе утворення, яке складають відносно більш прості здатності та здібності людини, що у сукупності забезпечують потенційну можливість виконання елементів певної діяльності в їх єдності, тобто здійснення самої діяльності взагалі. При цьому, властивості вищого рівня складаються з декількох психологічних властивостей нижчого рівня, тобто з більш простих.

В межах даного дослідження інноваційним вважається особистісно-спрямоване розвивальне навчання, зорієнтоване на створення для студентів можливості займати активну та ініціативну позицію в усіх видах навчальної діяльності, на пізнання нового шляхом активного діалогу зі світом, на самостійну постановку питань та постійний самостійний пошук відповідей із застосуванням як традиційних, так і новітніх інформаційних засобів. Це забезпечує розвиток у студентів здатності до професійного самозростання. За цими критеріями були відібрані та проаналізовані щодо впливу на здатність студентів до професійного самозростання інноваційні технології модульного (О.М.Железнякова, Н.Н.Нікітіна, М.А.Петухов), розвивального (Г.С.Альтшуллер, П.П.Блонський, Л.С.Виготський, В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, В.К.Дьяченко, Д.Б.Ельконін, Л.В.Занков, Г.К.Селевко) та інтерактивного (А.А.Вербицький, В.В.Глухов, А.П.Панфілова, С.Д.Смірнов) навчання. Найбільші можливості серед технологій інтерактивного навчання виявлено в індивідуально-кооперативної технології (В.А.Козаков, В.С.Лозниця, М.В.Артюшина, Л.В.Музичко, К.В.Чабанівська, О.С.Бойчук, Л.А.Колісниченко, А.В.Тімакова), яка являє собою системне поєднання різних типів самостійної роботи студентів та інтерактивних методів навчання.

У другому розділі - „Дослідження здатності до професійного самозростання студентів” - здійснено постановку проблеми та запропоновано етапи її розв’язання, описано загальну методику та схарактеризовано експериментальну базу дослідження, проаналізовано особливості ставлення сучасних студентів до професійного зростання, обґрунтовано зміст та структуру професійного самозростання як виду специфічної діяльності студентів, здійснено психологічну інтерпретацію поняття „здатність студентів до професійного самозростання” як психологічного утворення особистості, розроблено методику дослідження здатності студентів до професійного самозростання, експериментально досліджено початкові (на початку другого курсу навчання) рівні сформованості здатності до професійного самозростання студентів та рівні їх самоактуалізації, а також мотиваційній профіль особистості студентів.

Аналіз стану розробки обраного напряму дослідження показав, що здатність студентів до професійного самозростання як психологічне утворення у психології вищої школи безпосередньо не розглядалася. Поняття здатності студентів до професійного самозростання не має змістового та структурного наповнення. За результатами проведеного аналізу є підстави твердити про те, що рівень сформованості у студентів здатності до професійного самозростання та можливості існуючих технологій навчання щодо розвитку цієї здатності не відповідають вимогам сучасності.

На основі контент-аналізу даних опитування експертів (наукових та науково-педагогічних працівників двох київських вищих навчальних закладів та Інституту психології ім. Г.С.Костюка) професійне самозростання студентів визначено як їхня діяльність у формі самоактуалізації, спрямовану на формування себе як фахівця, складовими якої є удосконалення та підвищення професійних знань, вмінь і навичок, розвиток професійно-важливих особистісних якостей і властивостей за відповідної мотивації під час навчання у вищому навчальному закладі. Структуру професійного самозростання студентів визначено як сукупність процесів психолого-професійного самопізнання, навчально-професійного самоусвідомлення, навчально-професійного самооцінювання та самостійного керування професійним самозростанням, а також гностичних, прогностичних, конструктивних, самоорганізаторських, комунікативних та вольових дій.

Визначено зміст та структуру здатності до професійного самозростання. Під здатністю до професійного самозростання розуміється спроможність студента до самостійного формування себе як фахівця, постійного самостійного професійного зростання, тобто спроможність самостійного набування, удосконалення та підвищення професійних знань, вмінь, навичок та розвитку професійно-важливих особистісних якостей і властивостей у процесі навчання у вищому навчальному закладі та у процесі майбутньої професійної діяльності. У структурному плані ця загальна здатність є комплексом взаємопов’язаних здатностей до психолого-професійного самопізнання, до навчально-професійного самооцінювання, до навчально-професійного самоусвідомлення, до самостійного керування професійним самозростанням (та їх відповідних складових), а також гностичних, прогностичних, конструктивних, самоорганізаторських, комунікативних та вольових здібностей індивіда, що визначають спроможність людини до успішного професійного самозростання

Враховуючи складну структуру здатності до професійного самозростання студентів, методика її дослідження розроблена на основі принципу політестової діагностики та теорії нечітких множин. При цьому використано методики, спрямовані на виявлення рівнів сформованості відповідних властивостей та характеристик, зокрема: тест самоставлення С.Р.Пантилєєва та шкалу “Сензитивности до себе” самоактуалізаційного тесту (САТ) - для діагностики здатності до саморефлексії; тест “Здатність до самоуправління” М.М.Пейсахова – для діагностики здатності до самостійного керування професійним самозростанням; методику виявлення комунікативних та організаторських здібностей (КОС-2) – для діагностики відповідних здібностей; опитувальник суб’єктивної локалізації контролю С.Р Пантилєєва, В.В.Століна – для діагностики вольових здібностей; шкалу “Пізнавальні потреби” САТ – для діагностики гностичних здібностей; шкали “Прогнозування” та “Планування” тесту “Здатність до самоуправління” – для діагностики прогностичних та конструктивних здібностей; розроблений опитувальник - для діагностики усіх інших складових здатності студентів до професійного самозростання. За оцінками рівнів сформованості складових здатності визначається інтегральна оцінка рівня сформованості здатності студентів до професійного самозростання. Аналіз здатності до професійного самозростання як психологічної змінної на множині об’єктів (групі студентів) показує, що за ознакою “здатний/нездатний” студентів можна розділити на два класи: здатних до професійного самозростання та нездатних. Крім цього є об’єктивні підстави стверджувати, що одні студенти більш здатні до професійного самозростання ніж інші, рівень сформованості здатності у одних студентів вищий за рівень інших, що дає змогу упорядкувати студентів за рівнем сформованості здатності. Все це дозволяє зробити висновок, що здатності до професійного самозростання як психологічній змінній притаманні властивості еквівалентності та порядку, що, у свою чергу, зумовлює можливість побудови шкали порядку для оцінки цієї здатності. Частіше за все рівням виразності властивості приписуються відповідні слова. Упорядкованість цих слів складає лінгвістичну шкалу, а здатність розглядається як лінгвістична змінна.