ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ НОРМ ДО МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ Автореферат

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; розкрито ступінь наукової розробки проблеми, визначено мету і завдання дослідження, його методологічну основу, об’єкт та предмет; сформульовано наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення.

Розділ 1 «Національний досвід імплементації у сфері митного регулювання» складається із трьох підрозділів, у яких досліджено основні питання здійснення митної справи, формування митної політики держави та системи митного законодавства України.

У підрозділі 1.1 «Історія формування міжнародних митних зв’язків в Україні та умови розвитку національного митного законодавства» розглянуто розвиток вітчизняної митної системи та умови формування національного митного законодавства.

Вдаючись до аналізу історії, визначено п’ять основних етапів розвитку митної справи в державі: період Київської Русі (911–1288); період Запорізької Січі та Гетьманщини (1347–1822); період Української Народної Республіки (1918–1919); період СРСР (1919–1991); сучасний період (1991 – досі). Проаналізовано ефективність діяльності митних органів України, спираючись на статистичні показники за 2009–2011 рр., для подальшого визначення впливу на діяльність митних органів міжнародної митної співпраці.

Визначено, що імплементація міжнародних норм до митного законодавства охоплює тільки ті норми міжнародного права, які не суперечать Конституції України.

Доведено, що на сучасному етапі, враховуючи недосконалість митного законодавства України, пріоритет міжнародних правових документів перед вітчизняним законодавством здатен позитивно вплинути на процес вдосконалення правового регулювання митної справи в Україні.

У підрозділі 1.2 «Напрями сучасної митної політики України» досліджено процес закріплення в нормативних актах поняття «митна політика», висвітлено вплив митної політики на вдосконалення митного законодавства.

Митну політику розглянуто як систему принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та гарантування безпеки за допомогою митно-тарифних і нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі. Аналізуючи вітчизняне законодавство, акцентовано на необхідності визначити поняття «напрями митної політики України» – сфера пріоритетного розвитку національної митної системи, яка відповідає інтересам держави та створює сприятливі умови для виконання митними органами покладених на них функцій.

Досліджено поняття «механізм формування митної політики», якого не закріплено в Митному кодексі України. Механізм формування митної політики – це порядок визначення стратегічних завдань Державної митної служби України у сфері розвитку митних відносин у державі. Під час формування митної політики її напрями мають відповідати таким критеріям актуальності, як: збереження авторитету та незалежності країни, позитивний вплив на економіку держави тощо.

У підрозділі 1.3 «Нормативно-правове забезпечення митної справи в Україні» досліджено чинне митне законодавство та нормативні акти інших органів державної влади щодо регулювання митних відносин для визначення напрямів здійснення імплементації міжнародних норм.

Аналізуючи вітчизняне митне законодавство та спираючись на результати анкетування за темою «Оцінка ефективності правового регулювання митної справи в Україні», які свідчать про недосконалість національного митного законодавства, запропоновано засоби нормативного забезпечення митної справи в Україні класифікувати за такими критеріями:

– за суб’єктом, тобто органом, який видає нормативний акт: вищі (Конституція України, Закони України); центральні (Кабінету Міністрів України, міжнародні угоди); спеціальні (Державної митної служби України, регіональних митниць);

– за ступенем впливу на митні відносини: нормативні акти, які повною мірою регламентують митні відносини (Митний кодекс України); акти, які частково регламентують митні відносини (Закони України «Про Державний кордон України», «Про державну службу»); акти, які регулюють окремі питання здійснення митної справи;

– за характером дії: а) нормативні акти, які визначають загальні поняття митної справи; б) акти, які регулюють питання організації діяльності митних органів; в) акти, які регламентують порядок та особливості проведення окремих митних процедур.

Розділ 2 «Застосування міжнародних норм у митному законодавстві України» складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню міжнародних угод держави у сфері митної справи та впливу міжнародних норм на порядок проведення митних процедур.

У підрозділі 2.1 «Поняття та механізм імплементації міжнародних норм у національне митне законодавство» досліджено поняття, роль та механізм імплементації міжнародних норм у митне законодавство України.

Проведено порівняльний аналіз понять «імплементація», «адаптація» та «впровадження». Визначено їхній зміст та правову природу. Адаптація – це напрям діяльності держави, зумовлений об’єктивною необхідністю вдосконалення законодавства. Імплементація міжнародних норм – це діяльність органів державної влади, яка має і міжнародний, і внутрішньодержавний характер та спрямована на вдосконалення митного законодавства через виконання країною своїх міжнародних зобов’язань. Впровадження – це діяльність із поширення норм міжнародного права на території держави.

Указані поняття взаємопов’язані та стосуються одного напряму діяльності держави, хоча існують принципові змістовні розбіжності між ними. Процес вдосконалення митного законодавства є складним, комплексним правовим явищем, яке передбачає обґрунтування необхідності адаптації, проведення імплементації міжнародних норм до митного законодавства та впровадження її результатів на території України. Механізм здійснення імплементації розглянуто як сукупність послідовних дій органів державної влади різного рівня, спрямованих на вдосконалення національного законодавства, через виконання державою своїх міжнародних зобов’язань.

У підрозділі 2.2 «Вплив міжнародних угод на процедуру митного контролю в Україні» досліджено порядок проведення митного контролю та визначено вплив міжнародних норм на окремі аспекти його здійснення.

З’ясовано, що міжнародні правові норми вагомо впливають на процедуру митного контролю. Вони здатні спростити її: зменшити кількість стадій проведення, якщо це передбачено спільними домовленостями. І навпаки, можуть її ускладнити, у випадках, коли між країнами сформувались неконструктивні відносини, які відображено в конкретних положеннях зовнішньої політики.

Проаналізовано недоліки окремих видів митного контролю та запропоновано створити новий вид митного контролю, який діятиме в рамках митних союзів, – міжнародного. Міжнародний митний контроль – це вид митного контролю, який діє в межах митних союзів та полягає у проведенні зазначеної процедури не тільки представниками двох держав, а за участю представників третьої країни, учасниці митного союзу.

Наголошено, що реалізація цієї пропозиції зробить процедуру митного контролю значно прозорішою та незалежною, позитивно вплине на рівень обізнаності працівників митних органів, оскільки постане потреба ознайомитись із митним законодавством інших держав.

У підрозділі 2.3 «Запровадження міжнародних норм у процедуру митного оформлення в Україні» досліджено порядок проведення процедури митного оформлення та особливості впливу на нього імплементації міжнародних норм.

Проаналізовано недоліки процедури митного оформлення в Україні, основним серед яких є відсутність електронного декларування «даних безпеки» для товарів, що ввозяться на митну територію держави. Зазначена система діє у країнах Єврозони, Росії та США. Запровадження таких систем в Україні сприятиме пришвидшенню процедури митного оформлення.

Обґрунтовано необхідність складання квартальних планів надходження гуманітарної допомоги до країни. Для цього потрібно внести зміни до Закону «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» щодо розміщення даних про відправника вантажу та пункту його призначення і до ст. 73 Митного кодексу України щодо обов’язку декларанта або його представників бути присутніми на процедурі митного оформлення, що унеможливить протиправні дії з боку посадових осіб та працівників митних органів.

Розділ 3 «Імплементація міжнародних норм як основний напрям удосконалення митного законодавства України» складається із трьох підрозділів, у яких досліджено правові форми співпраці у сфері митної справи, механізми здійснення імплементації міжнародних норм до митного законодавства та компетенції органів державної влади у зазначеній сфері.

У підрозділі 3.1 «Правові форми співробітництва України в галузі вдосконалення митного законодавства» досліджено правові форми міжнародної митної співпраці та проаналізовано перспективу їх розвитку.

На підставі аналізу визначено основні перспективні форми митної співпраці, до яких зараховують такі:

– створення єдиного інформаційно-аналітичного центру з питань митної справи, серед завдань якого буде: одержання, зберігання та обробка інформації про діяльність митних органів; аналіз та розробка тенденцій розвитку митних відносин у світі; розробка і втілення механізмів спрощення та гармонізації митних відносин між країнами; надання консультативних послуг;

– надання преференцій та привілеїв у митних відносинах між країнами, щоб підтримати економіку країни та поглибити зв’язки з іншими державами;

– створення митних союзів між країнами, що сприяє розвитку та вдосконаленню вітчизняного митного законодавства, а також поглибленню митних зв’язків між країнами світу;

– діяльність держав щодо боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, яка полягає у взаємодії й координації зусиль, а також в обміні відповідною інформацією з митними органами інших держав.

У підрозділі 3.2 «Роль органів державної влади у процесі імплементації міжнародних норм до митного законодавства України» наведено перелік органів державної влади, які беруть безпосередню участь у процесі імплементації міжнародних норм до митного законодавства України, а саме: Кабінет Міністрів України, Державна митна служба України, Верховна Рада України, Конституційний Суд України, та принципи здійснення імплементації міжнародних норм до митного законодавства:

– верховенство закону (ідеться про те, що міжнародні угоди не повинні порушувати норм національного законодавства);

– збереження суверенітету й територіальної цілісності (норми міжнародного законодавства, які імплементуються до національного законодавства країни, не повинні ставити під загрозу незалежність держави);

– захист інтересів (держава повинна вступати в міжнародні відносини та обирати стратегічних партнерів лише в інтересах країни, а отже, партнерство має сприяти розвитку країни, вдосконаленню її законодавства та підвищенню авторитету держави на світовій арені);

– відкритість та гласність процедури імплементації міжнародних норм (доступ до інформації про стан справ у сфері міжнародного митного співробітництва держави).

Висловлені пропозиції щодо передачі Президентові України функції суб’єкта ратифікації міжнародних угод в сфері митної справи.

У підрозділі 3.3 «Здійснення імплементації міжнародних норм до митного законодавства України» комплексно досліджено процедуру імплементації міжнародних норм до митного законодавства та розглянуто організаційні аспекти її здійснення.

Запропоновано створити спеціальний уповноважений орган з питань імплементації, статус якого може бути визначено як Рада з питань імплементації. Цей орган виконуватиме дві основні функції за напрямами діяльності:

– контрольну – забезпечуватиме контроль за дотриманням вимог міжнародно-правових норм органами державної виконавчої влади;

– аналітичну – систематизуватиме відомості про виконання міжнародних зобов’язань для визначення пріоритетних напрямів співпраці.

Обґрунтовано необхідність прийняття закону щодо імплементації міжнародних норм до законодавства держави у сфері митної справи, у якому було б закріплено основні категорії й поняття процедури імплементації: механізм, суб’єкти і терміни проведення, принципи здійснення, коло відповідних органів. Прийняття цього нормативного акта поліпшить практику здійснення імплементації міжнародних норм та усуне розбіжності у тлумаченні терміна «імплементація».