ІНФРАСТРУКТУРНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ ЯК ПІДҐРУНТЯ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ (НА ПРИКЛАДІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ)

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено відомості щодо їх апробації.

У першому розділі «Теоретико-методичні засади розвитку національної економіки на основі інфраструктурних перетворень» розкрито становлення сучасного наукового погляду на економіку знань, яка в подальшому дослідженні лягла в основу пропозицій з інфраструктурних перетворень. Термін «економіка знань» увійшов у вжиток наприкінці 90-х років ХХ ст., що спричинено політикою країн Європейського Союзу. За своєю сутністю цей термін позначає господарські відносини в постіндустріальному суспільства на найвищому еволюційному щаблі розвитку з урахуванням критеріїв сталого розвитку.

Виходячи з того, що Україна має, лише, ряд ознак несистемного характеру, які властиві економіці знань, необхідно розробити та впровадити заходи, спрямовані на їх поєднання в систему та досягнення вищого рівня розвитку. Найбільш придатним для досягнення такої мети є високоорганізований інформаційний простір, заснований на розгалуженій телекомунікаційній системі сучасного зразка.

У розділі розкрито становлення та еволюція теорії самоорганізації. Її методологічний апарат дозволяє найбільш повно розкривати закономірності сучасних господарських процесів. З позицій синергетики економічні об’єкти та явища розглядаються як складні  відкриті дисипативні системи. Особливістю таких структур  є процеси самоорганізації, що відбуваються в них. Ця обставина зумовлює необхідність враховувати флуктуації та спрямовувати управлінський вплив на вибір системою бажаного поля атракторів після переходу точки біфуркації.