ІННОВАЦІЙНО-ОРІЄНТОВАНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ Автореферат

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано його мету і завдання, охарактеризовано наукову новизну й практичну цінність отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні аспекти інноваційно-орієнтованого управління розвитком будівельного комплексу регіону» досліджено структуру та специфіку інноваційного розвитку будівельного комплексу регіону; розглянуто сутність інноваційно-орієнтованого управління та фактори, що впливають на його формування; виокремлено оптимізацію витрат як основний елемент інноваційно-орієнтованого управління розвитком будівельного комплексу регіону та узагальнено світовий та вітчизняний досвід управління розвитком будівельного комплексу на державному та регіональному рівні.

Узагальнення і систематизація існуючих підходів дослідження сутності та розвитку будівельного комплексу як складної динамічної системи регіону дало змогу сформулювати низку вихідних положень роботи. По-перше, будівельний комплекс може розглядатися як деяка сукупність будівельних підприємств, які за галузевою ознакою поєднані між собою в систему виробничих та соціально-економічних зв’язків. По-друге, управління будівельним комплексом можна розглядати в двох аспектах: на рівні центральних органів управління – як підсистему національної економіки та на рівні регіональних органів управління – як відносно самостійну систему. Виходячи з цього в роботі запропоновано будівельний комплекс регіону розглядати як сукупність підприємств регіону, котрі беруть участь у процесі будівництва та характеризуються тісними економічними, організаційними, технічними і технологічними зв'язками, діяльність яких спрямована на отримання кінцевого результату – забезпечення потреб населення.

Установлено, що інноваційний розвиток будівельного комплексу регіону стримується внаслідок: недосконалої системи стимулювання інноваційної та інвестиційної діяльності, збільшення податкового навантаження; значного скорочення державних капітальних вкладень; недосконалості державної інноваційно-інвестиційної політики; посиленням технологічного відставання будівельної галузі України від розвинених країн світу.

Доведено необхідність розроблення інноваційно-орієнтованого управління розвитком будівельного комплексу регіону, що в загальному розумінні передбачає тісний взаємозв’язок та взаємоузгодженість інтересів у системі «освіта – наука – інновації», спрямованих на підвищення процесів розроблення, впровадження, виробництва та комерціалізації інновацій, що активно сприятиме розвитку інноваційної, інвестиційної, соціально-економічної, політичної діяльності як окремого будівельного підприємства, так і будівельного комплексу регіону та країни в цілому.

Визначено основні групи факторів, які стримують інноваційний розвиток будівельного комплексу та впливають на формування інноваційно-орієнтованого управління, а саме: техніко-економічні (низька матеріальна та науково-технічна база, застаріла техніка та технологія, недостатність коштів для реалізації інноваційних проектів); організаційно-управлінські (висока централізація та консервативність організаційної структури, відсутність інноваційної стратегії розвитку, повільне розроблення та впровадження інновацій); інформаційно-комунікативні (недостатня інформація про інновації, відсутність захисту власності на інформаційні ресурси, замкненість і обмеженість міжгалузевих зв’язків); соціально-психологічні (стереотипи поведінки, страх, опір новому, збільшення невизначеності); правові (антимонопольне, податкове, патентно-ліцензійне та кредитне обмеження).

Встановлено, що однією з головних причин низького рівня інноваційного розвитку будівельного комплексу регіону, визначальним фактором, що впливає на ефективність функціонування практично всіх ринково орієнтованих будівельних організацій і фірм, що викликає зниження інвестиційної активності будівельних підприємств, є: недосконалий механізм кредитування, недостатній рівень результативності функціонування господарського комплексу в цілому та платоспроможності населення, що супроводжується зростанням вартості об’єктів житлового будівництва. Доведено, що вирішення даної проблеми вимагає запровадження організаційно-економічного інноваційно-орієнтованого управління розвитком будівельного комплексу регіону, вагомою складовою якого є механізм оптимізації витрат (рис.1).

Досліджено еволюцію сутності категорії «витрати», визначено їх класифікаційні ознаки, порядок формування та розподілу. Встановлено, що механізм оптимізації витрат включає стратегічні заходи з мінімізації витрат та тактичні заходи зі зниження кожного виду операційних витрат за економічними елементами (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати). Відповідно до мети та завдань інноваційного розвитку будь-якого будівельного підприємства, реалізація механізму оптимізації витрат повинна узгоджуватися із цільовими Програмами розвитку будівельного комплексу регіону з позиції надання послуг, які передбачають ефективне витрачання матеріальних ресурсів без зниження їх якісних характеристик.

На основі узагальнення світового досвіду управління розвитком будівельного комплексу зроблено висновок, що основною причиною низького рівня інноваційної діяльності в Україні є недостатній розвиток інноваційної інфраструктури: технопарків, бізнес-інкубаторів, фондів інноваційних проектів, центрів інжинірингу, венчурного підприємництва, інноваційно-технологічних центрів, офісів з трансферу технологій, які здійснюють інформаційну, технічну та консультативну підтримку новаторів, сприяють: залученню іноземних інвестицій, розширенню можливостей експорту та валютних надходжень, зростанню конкурентоспроможності різних галузей економіки; прискоренню темпів зростання наукомістких галузей економіки; підвищенню продуктивності праці, соціально-економічного розвитку регіону; нарощенню його інноваційно-інвестиційного потенціалу та залученню приватного сектора, держави, дослідницьких і наукових установ до інноваційного процесу.