ІНТЕГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ЩОДО НОВИХ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ Автореферат

Робота виконана на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор

Юрченко Сергій Васильович,

Таврійський національний університет

імені В.І. Вернадського, завідувач

кафедри політичних наук і міжнародних відносин

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор

Кононов Ілля Федорович,

Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка, завідувач

кафедри філософії та соціології

кандидат політичних наук,

старший науковий співробітник

Фесенко Микола Васильович,

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

НАН України, старший науковий співробітник

відділу трансатлантичних досліджень

Захист відбудеться «19» січня 2012 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.07 у Таврійському національному університеті імені В.І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 20, зала засідань).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, пр. Академіка Вернадського, 4).

Автореферат розіслано «15» грудня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Є.О. Горюнова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний світовий розвиток характеризується глобальними процесами, які мають інтеграційну та дезінтеграційну складові. За наявності загальних характеристик інтеграційні процеси мають і певні відмінності залежно від специфіки геополітичних, соціально-економічних і культурно-психологічних умов конкретного регіону, одним із яких виступає пострадянський простір (ПП).

Особливе місце ПП визначається важливим геостратегічним положенням, обумовленим перетином інтересів глобальних і регіональних акторів (США, РФ, ЄС, КНР, Туреччини та ін.); роллю цивілізаційного перехрестя - місця взаємодії багатьох народів, релігій і культур; розвитком нових незалежних держав (ННД); активізацією інтеграційних процесів і високим рівнем політичної структуризації; високою конфліктогенністю і наявністю «заморожених» етнополітичних конфліктів; формуванням загроз різного типу. Тут зосереджені великі запаси вуглеводнів та інших природних ресурсів; перетинаються важливі транспортні артерії; є значний промисловий і демографічний потенціал; великий ринок для міжнародної торгівлі.

Ключова роль у більшості інтеграційних інститутів на пострадянському просторі - території нових незалежних держав - належить Росії (СНД, ЄврАзЕС, ЄЕП, ОДКБ, СДРБ). У свою чергу, деякі організації (ОДЕР-ГУАМ, СДВ) були від початку призначені для послаблення російських позицій в регіоні, будучи проектом конкуруючих центрів сили (США). Інші інститути (ШОС), навпаки, виступають компромісним (між РФ і КНР), але, ймовірно, тимчасовим явищем із метою зменшення в цьому регіоні американського впливу. При цьому політика Росії характеризується колосальним впливом на інтеграційні процеси на ПП, багато в чому визначаючи їх зміст та інтенсивність, методи, принципи й форми діяльності інтеграційних структур.

Тому інтеграційна політика РФ щодо ННД є важливою самостійною проблемою міжнародно-політичних досліджень; відображає регіональний вимір глобальних процесів; представляє теоретичний і практичний інтерес для України в цілях підвищення ефективності її зовнішньої політики щодо Росії, інших центрів світової потужності, інших ННД.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у межах науково-дослідницької теми кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського «Історія формування і реалізації регіональних та міжнародних стратегій розвитку в контексті глобальних викликів XXI століття» (номер державної реєстрації 0106U003073).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в здійсненні комплексного аналізу інтеграційної політики Російської Федерації щодо нових незалежних держав на теоретично-концептуальному, офіційно-доктринальному та практично-політичному рівнях.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

1. У межах основних парадигм міжнародно-політичних досліджень виявити базові теоретичні підходи і тенденції в історіографії інтеграційної політики РФ щодо ННД й уточнити деякі поняття;

2. Визначити параметри, що характеризують зміст і міру інтеграційної активності Росії на пострадянському просторі.

3. На основі вивчення історичного досвіду російської інтеграційної політики виявити закономірності взаємодії процесів інтеграції і модернізації.

4. Показати еволюцію концептуальних і доктринальних засад інтеграційної політики РФ щодо ННД і здійснити типологізацію російських моделей інтеграції пострадянського простору.

5. Розглянути зміст, особливості здійснення, механізми, засоби і методи інтеграційної політики РФ і на цій підставі уточнити її періодизацію.

6. Охарактеризувати вплив інтеграційної політики Росії на національні інтереси та політику України.

Об'єктом дослідження є зовнішня політика Росії.

Предметом дослідження виступає інтеграційна політика Російської Федерації щодо нових незалежних держав.

Хронологічні рамки роботи пов'язані з політичними процесами 1991-2011 років, і нижній хронологічний рубіж обумовлений дезінтеграцією СРСР, утворенням ПП і початком формування інтеграційної політики РФ щодо ННД. Верхній рубіж визначається посиленням міжнародної конкуренції на ПП, впливом глобальної фінансово-економічної кризи, формуванням і реалізацією нових підходів в інтеграційній політиці РФ. При цьому для характеристики історичних засад російської інтеграційної політики використовується історична ретроспектива.

Географічні рамки дослідження включають територію колишніх союзних республік – у теперішній час визнаних міжнародним співтовариством ННД. Слід зазначити, що в силу причин, розглянутих в спеціальному розділі роботи, інтеграційна політика Росії вивчається як стосовно країн СНД, так і держав Балтії і Грузії, які відносяться до ПП.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є системний підхід, що дозволяє зв'язати різноспрямовані тенденції в загальну картину трансформації політичного положення на ПП. У межах цього підходу міжнародно-політична реальність характеризується взаємодією багатьох персональних, інституціональних і соціальних політичних суб'єктів, виступає як частина цілісного, складноорганізованого та саморегульованого організму, який постійно взаємодіє з довкіллям через «входи і виходи системи», й комплексне дослідження російської інтеграційної політики має на увазі урахування різних вимірів взаємодіючих сторін.

Системний підхід обумовив застосування наступних методів дослідження. Історичний метод сприяв вивченню подій в послідовному тимчасовому розвитку і виявленню зв'язків між різними етапами російської інтеграційної політики. За допомогою соціально-психологічного методу визначені загальні та особливі характеристики політичної еліти РФ в сприйнятті інтеграційної політики та їх вплив на процес ухвалення рішень. Використання інституціонального методу дає можливість побачити роль інститутів російського суспільства у формуванні і реалізації інтеграційної політики. Виявлення загального та особливого, повторень і змін у концепціях, доктринальних документах і практичних підходах інтеграційної політики РФ проводилося за допомогою порівняльного методу. Застосування кількісних методів дозволило вичленувати певні показники, які характеризують практичний зміст і підсумки російської політики. Нормативно-ціннісний метод використовувався для визначення впливу конкретних чинників на процес формування міжнародно-політичних концепцій, доктринальних документів і практичних кроків. Використання геополітичного методу допомогло виявити особливості зовнішньополітичного курсу РФ відносно просторової взаємодії соціальних організмів на ПП. Визначення залежності між різними сферами громадського життя, державними і наддержавними інститутами здійснювалося за допомогою функціонального методу. Для виділення сучасних моделей інтеграції Росії і ННД був використаний метод моделювання. З метою розкриття загального та особливого в моделях інтеграції застосовувалися методи систематизації і типологізації. Аналіз документів і наукових публікацій дозволив визначити концептуальні основи офіційних актів. Дані соціологічних опитувань представили диференціацію зовнішньополітичних спрямувань населення України стосовно сприйняття різних аспектів українсько-російських стосунків та інтеграційної політики РФ.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що

вперше:

- у вітчизняній політичній науці системно досліджено концептуальну базу, доктринальні засади та практичну реалізацію інтеграційної політики РФ щодо ННД;

- розроблена і застосована методика визначення параметрів інтеграційної активності Росії на ПП на основі співвідношення кількісних показників у сфері зовнішньополітичних контактів між офіційними представниками держав з даними, що відображають зовнішньоторговий обіг, - обсяг експорту та імпорту - РФ і ННД;

удосконалено:

- трактування понять «інтеграція», «пострадянський простір», «нові незалежні держави», «ближнє зарубіжжя»;

- розуміння російського історичного досвіду взаємодії процесів інтеграції та модернізації;

- принципи вивчення інтеграційного напряму у зовнішній політиці РФ;

- характеристика доктринальних засад інтеграційної політики Росії;

- уявлення про періодизацію російської інтеграційної політики, її зміст, особливості реалізації, механізми, засоби і методи;

набуло подальшого розвитку:

- дослідження специфіки переходу концепцій в доктринальні засади та практичну площину інтеграційної політики РФ;

- положення про основні виклики та можливості для національних інтересів України в контексті російської інтеграційної політики.

Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання положень і висновків дисертації в діяльності зовнішньополітичних відомств України по забезпеченню національних інтересів в контексті українсько-російських відносин. Концептуальні положення дослідження можуть бути використані для створення узагальнюючих праць з історії та сучасної зовнішньої політики Росії і ННД, інтеграційних процесів на ПП і забезпечення учбового процесу за напрямами «Політологія», «Історія», «Міжнародні відносини».

Особистий внесок здобувача. Основні положення, результати дисертаційного дослідження, тексти опублікованих статей розроблені автором самостійно.

Апробація результатів дослідження здійснювалася в доповідях на 16 вітчизняних і міжнародних наукових конференціях: XXXVIII – XL наукових конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів ТНУ імені В.І.Вернадського (Сімферополь, 2009-2011 рр.); міжнародній науковій конференції «Черноморская безопасность: крымское измерение международных тенденций» (Ялта, 16 вересня 2008 р.); науковому семінарі «Ялта 1945 года и далее: государства и народы Черноморского региона в мировой политике» (Ялта, 10 лютого 2009 р.); науковій конференції «Ломоносовские чтения» та міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Ломоносов» (Севастополь, 4-5 травня 2009 р., 22-23 квітня 2010 р., 26-28 квітня 2011 р.); міжнародній науковій конференції «Черноморская безопасность в условиях мирового кризиса: крымское измерение» (Ялта, 12 травня 2009 р.); міжнародній науковій конференції «Лазаревские чтения» «Причерноморье. История. Политика. Культура» (Севастополь, 7-8 жовтня 2009 р., 6-7 жовтня 2010 р., 12-13 жовтня 2011 р.); всеукраїнській конференції молодих учених «Новітні тенденції в зовнішній політиці великих держав» (Київ, 2 грудня 2009 р.); міжнародній науковій конференції «Ялтинская система» и современный мировой порядок: проблемы глобальной и региональной безопасности» (Ялта, 17-21 лютого 2010 р.); III міжнародній науково-теоретичній конференції «Социально-политические и культурные проблемы современности» (Сімферополь, 26 березня 2010 р.); всеукраїнській науковій конференції «Кордони у суспільствах Другого модерну» (Луганськ, 16-17 червня 2011 р.).

Публікації. Результати дисертаційної роботи викладені в 15 статтях, 4 з них опубліковані у фахових наукових виданнях України та відображають основні результати дисертації, 4 праці апробаційного характеру, 7 статей додатково відображають результати дослідження.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи складає 272 сторінки, з яких: 200 стор. - основний текст; на 61 стор. розміщується список використаних джерел з 572 найменувань; додатки - 9 таблиць і 4 карти - займають 11 стор.