ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ МОЛОКОПЕРЕРОБНОЇ ГАЛУЗІ Автореферат

У вступі визначено та аргументовано актуальність теми дисертаційної роботи; встановлено її зв’язок з науковими темами, сформульовано мету і поставлено завдання дослідження; конкретизовано об’єкт та предмет дослідження; визначено методи дослідження; наведено наукову новизну та практичну значущість результатів.

У першому розділі «Теоретико-методичні основи формування та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії галузі» теоретично обґрунтовано базові поняття та запропоновано авторське визначення інвестиційно-інноваційної стратегії; удосконалено науково-методичний підхід до формування та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії молокопереробної галузі; виявлено проблеми реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії.

Систематизовано взаємозв’язок базових процесів інвестицій і можливих варіантів мети інвестицій, які ієрархічно структуровано відповідно до очікуваного ефекту (соціального та/або економічного). Згідно з виявленими узагальненими процесами та цілями інвестицій розвинуто поняття інвестицій як процесу вкладення капіталу на визначений термін, який передбачає реалізацію проекту, спрямованого на одержання певного ефекту економічного та/або соціального, який є варіативним залежно від загальних цілей суб’єкта інвестування (держава, галузь, підприємство).

Визначено структурно-цільову схему взаємозв’язків процесів, мети та результату інновацій. Інновації з точки зору системної та комплексної діяльності мають містити процеси, мету, результат і наслідки, які відзначаються певною різноманітністю, а отже, і матимуть різні наслідки. Відповідно до цього узагальнено процеси (створення, застосування, поширення), конкретизовано мету (зміна об’єкта або одержання ефекту), виявлено можливі результати та наслідки впровадження інновацій. Обґрунтовано, що інноваціями є комплекс системних процесів, які мають на меті зміну об’єкта та/або одержання ефекту у вигляді конкретного результату, що призводить до зміни або вдосконалення системи в цілому чи окремих її частин.

Доведено, що конкретизація цілей є основою для створення відповідних науково-методичних підходів до формування та реалізації стратегії, у зв’язку з чим набуло подальшого розвитку поняття стратегії як системи механізмів, інструментів та науково-методичних підходів, конкретизованих у межах стратегічного спрямування діяльності, застосування яких здійснюється відповідно до ресурсів і можливостей підприємства та визначає досягнення конкретизованих довгострокових цілей.

У результаті дослідження структурно-логічних зв’язків процесів і цілей формування та реалізації інноваційної стратегії доведено, що інноваційна стратегія підприємства галузі – це реалізація комплексу процесів упровадження та поширення інновацій на підприємствах галузі, яка передбачає набуття конкурентних переваг, що сприяють посиленню потенціалу підприємств, формують нову якість виробництва та управління і приводять до загального розвитку підприємства.

На основі побудови структурно-логічної схеми взаємозв’язків процесів і цілей інвестиційної стратегії розвинуто поняття інвестиційної стратегії як комплексної реалізації процесів вибору об’єкта інвестування за певними принципами і правилами та формування комплексу фінансових заходів з метою одержання прибутку у коротко- або довгостроковій перспективі.

Визначено, що ІнІС – це формування принципів і правил вибору інновації з метою їх інвестування, а також реалізація комплексу заходів щодо їх розробки/впровадження та поширення, що призводить до створення конкурентних переваг і сприяє досягненню цілей стратегічного розвитку підприємства галузі.

Виявлено, що зміст інноваційно-інвестиційної та інвестиційно-інноваційної стратегій не є ідентичним, тому їх доцільно розглядати відповідно до етапів життєвого циклу підприємств галузі. Доведено, що інноваційно-інвестиційна стратегія передбачає, що виникнення необхідності в інноваціях (або створення власних інновації) є первинним, а пошук фінансового забезпечення впровадження інновацій або їх поширення - вторинним. Тоді як інвестиційно-інноваційна стратегія орієнтована на пошук інновацій, в які доцільно інвестувати вже існуючи вільні фінансові ресурси. Згідно з цим відбувається зміна інвестиційно-інноваційних пріоритетів.

На основі встановлення етапів розробки ІнІС (комплексний та ситуаційний аналіз маркетингового середовища, конкретизація типу поведінки об’єкта при впровадженні та реалізації стратегії, аналіз ефективності реалізації) удосконалено модель формування та реалізації ІнІС (рис.1).

Запропонована модель формування та реалізації ІнІС молокопереробної галузі дозволяє обрати відповідний тип ІнІС на основі аналізу маркетингового середовища та визначити найбільш доцільний тип поведінки підприємства у процесі реалізації ІнІС. При цьому постає питання вибору та взаємозв’язку типу ІнІС та типу поведінки підприємства. У зв’язку з цим за для узгодження типу ІнІС та типу поведінки підприємства на ринку запропоновано матрицю «стратегія – поведінка», спрямовану на виявлення типів поведінки суб’єктів ринку (віоленти, патієнти, експлеренти, комутанти) при використанні певного типу ІнІС (ліцензійна стратегія, стратегія паралельної розробки, дослідницького лідерства, випереджаючої наукомісткості, дотримання життєвого циклу, підтримки продуктового ряду, ретронововведень, збереження технологічних позицій, продуктової імітації, процесної імітації, технологічної зв’язаності, технологічного трансферту, слідування за ринком, вертикального запозичення, радикального випередження, стратегія очікування лідера), що сприяє виявленню пріоритетів державного регулювання.