ІСТИТУЦІЙНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

Короткий зміст

Актуальність теми дослідження. Глобалізація як ключова детермінанта сучасного етапу розвитку світогосподарської системи визначає основні вектори трансформації відкритих економік та всієї системи міжнародних економічних відносин. Попри значні позитивні наслідки цього об’єктивного процесу, серед яких швидке економічне зростання багатьох країн, масштабна інтернаціо­налізація господарської діяльності, розповсюдження новітніх технологій, створення нових робочих місць та інше, глобалізація спричинила загострення проблем та протиріч цивілізаційного розвитку.

Специфіка еволюції світогосподарської системи протягом останніх десятиліть засвідчила, що сформовані національні регулятивні системи та інститути державного управління економікою в нових умовах глобалізації виявилися неспроможними ефективно протистояти її викликам і деструктивним впливам. У той самий час, практика діяльності існуючих наднаціональних інститутів, утворених з метою впорядкування окремих сфер міжнародних економічних відносин і сегментів глобальної економіки (ООН, СОТ, МВФ тощо), засвідчує низьку ефективність їхніх регулятивних принципів та інструментів. На сьогодні для людства об'єктивною необхідністю стало формування глобальної наднаціональної системи інституційного регулювання, здатної забезпечити сталість і збалансованість економічного розвитку в  загальносвітовому вимірі та створити цим передумови для соціального піднесення у країнах глобальної периферії. З огляду на зазначене, проблематика інституційного регулювання глобальних економічних процесів є актуальною і значущою як у теоретико-методологічному, так і в прикладному її аспекті.

Важливість наведеної вище проблеми обумовила досить інтенсивний творчий пошук науковців у даному напрямку. У вітчизняній та зарубіжній літературі існує досить широкий спектр досліджень, присвячених проблемам загальносвітового соціально-економічного розвитку та його регулювання. Серед іноземних учених цю проблему розглядали Дж.Гелбрейт, А.Печеї, Д.Ме­доуз, М.Кастельс, І.Валерстайн З.Бжезінський, Дж.Сорос, А.Мель­цер, Дж.Сакс, Р.Маккіннон, Б.Ейхенгрін, Т.Іто, П.Кенен, Дж.Вілльямсон, Дж.Френкель, Р.Дорнбуш, П.Кругман, Дж.Тобін, О.Лафонтен, Г.-П.Мартін і Х.Шуманн, Г.Семпсон, М.Ауербек, Дж.-Ю.Стіглиц, Дж.Бхагваті, Е.Гідденс, А.Етціоні. Серед науковців на пострадянському просторі, що здійснили творчий доробок у зазначену проблему, окремо можна виділити таких дослідників, як А.Б.Вебер, А.І. Неклесса, В.А.Медведєв, Є.А.Азроянц, Ф.Д.Боб­ков, В.Л.Іноземцев, М.Г.Делягін, О.Н.Баранов, А.В.Куряєв, О.Г.Білорус, Ю.М.Пахомов та інші.

Разом з тим, незважаючи на значний перелік поважних авторів та дослід­ників названої проблеми, в науковій літературі все ще бракує досліджень, в яких би достатньо цілісно розкривалися особливості регулювання глобальних економічних процесів у контексті усування диспропорцій глобального розвитку. Саме недостатня теоретична розробленість цієї проблеми в поєднанні з її над­звичайно високою практичною значимістю обумовила вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності до планової тематики дослідження відділу глобальних систем сучасної цивілізації Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, зокрема в контексті підготовки НДР за темою «Динаміка цивілізаційних зрушень в сучасному світі» (2005–2007 рр.; державний реєстраційний № 0105U002586), в межах якої автором особисто визначено особливості процесів глобального регулювання та розроблено рекомендації щодо його оптимізації.

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження стало виявлення механізмів підвищення ефективності глобальних регулюючих інститутів наднаціонального рівня в контексті компенсації дисфункцій світової економічної системи. Реалізація даної мети здійснювалася шляхом розв'язання низки наступних завдань теоретико-методологічного і прикладного характеру:

–   дослідити на основі статистичних і аналітичних даних особливості поляризації та диспаритетності розвитку національних економік на сучасному етапі розвитку світогосподарської системи;

–   виявити основні чинники системної незбалансованості розвитку глобальної економіки;

–   обґрунтувати провідну роль глобальних регулюючих інститутів у вирішенні проблеми дисфункцій економічного розвитку світу;

–   оцінити ступінь ефективності функціонування глобальних регулятивних інститутів наднаціонального рівня в контексті подолання диспропорцій розвитку світогосподарської системи;

–   виявити внутрішні та зовнішні проблеми функціонування органів наднаціонального регулювання, що перешкоджають їх ефективній роботі, а також визначити шляхи покращення їх функціонування;

–   визначити низку фундаментальних передумов викорінення диспропорцій розвитку національних господарських систем, виражених у розриві в рівні доходів та умов життя між країнами Півночі та Півдня;

–   оцінити найбільш реалістичні методи контролю та регулювання розвитку сфери світових фінансів, транснаціональних ринків з позиції їх імплементації у світову практику глобального управління;

–   проаналізувати існуючі наукові підходи до глобального управління, а також виділити з них найбільш життєздатні й ефективні з позиції реалістичності імплементації в середньо- і довгостроковому періодах, а також розглянути передумови виникнення системи глобального управління й фактори, що стримують її формування;

–   уточнити вплив проблем функціонування міжнародних інститутів на трансформаційний процес народногосподарського комплексу України.

Об'єктом дослідження є система наднаціонального інституційного регулювання глобальних економічних  процесів.

Предметом дослідження є механізми підвищення ефективності глобальних регулюючих інститутів у контексті компенсації дисфункцій світової економіч­ної системи.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження в дисертації виступає широкий комплекс інструментів наукового пізнання та підходів, які застосовувалися відповідно до характеру окремих завдань, поставлених в роботі. У роботі використано синтез абстрактно-теоретичних та спеціальних економічних методів дослідження в рамках системного методологічного підходу, зокрема: структурний аналіз (для дослідження низки характеристик системи міжнародних відносин),  функціональний аналіз (для вивчення зв'язків між елементами економічної системи і функцій, що їх виконують для існування системи в цілому), принцип історизму, діалектичний і синергетичний методи та елементи міждисциплінарного підходу. У роботі також застосовано методи експертних оцінок, покраїнового та секторального аналізу, статистичний метод і метод порівняльного аналізу.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у виявленні механіз­мів підвищення ефективності глобальних регулюючих інститутів наднаціональ­ного рівня з метою компенсації дисфункцій світогосподарської системи.  Теоретич­ні положення, що виносяться на захист і визначають наукову новизну дослід­ження та особистий внесок автора у розробку теми, полягають у наступному:

вперше:

-      визначено комплекс інституційно-регулятивних передумов компенсації диспропорцій розвитку глобальної соціоекономічної системи, іманентними елементами якого виступають: ефективні системні механізми регулювання діяльності транснаціональних компаній з метою запобігання виникненню соціальних екстерналій; програмно-цільове регулювання глобальних фінансових ринків; радикальне реформування існуючих глобальних регулятивних інститутів, а також розширення й розвиток наднаціональної архітектури глобального управління з метою побудови такої міжнародної регулюючої структури, яка б забезпечила безкризовий, сталий соціально-економічний розвиток у загальносвітовому масштабі;

-      розкрито причини неефективності існуючих регулятивних стратегій спрямованих на впорядкування функціону­вання світових фінансових ринків і діяльності транснаціональних виробничих систем, зокрема встановлено, що загальною системною вадою цих стратегій, яка й обумовлює їх нездатність відігравати роль працездатного інструменту для запобігання виникненню соціальних екстерналій – наслідків деструктивного впливу глобалізованих фінансових і транснаціональних ринків на загально­планетарний соціально-економічний відтворювальний механізм, – є відсутність в цих концептуальних теоретичних схемах дієвого механізму імплементації у світову практику глобального управління;

-      доведено необхідність поєднання в єдиній системі регулювання світового фінансового ринку наднаціональних механізмів з регулятивним інструментарієм національного рівня, що уможливлює оздоровлення глобальних фінансів і виведення цієї сфери на прогнозовану й стійку орбіту розвитку та постає одною з провідних передумов загальносвітового паритетного соціально-економічного зростання;

-      визначено низку внутрішніх та зовнішніх проблем функціонування найбільших міжнародних інститутів (ООН, МВФ, СОТ), які перешкоджають їх ефективній роботі, та сформульовано систему принципів та напрямків реформування існуючих органів наднаціонального регулювання з метою їх виходу на якісно новий рівень ефективності глобального управління (серед запропонованих трансформацій глобальних регулятивних інститутів, які ґрунтуються на аналізі подолання проблем їх функціонування, найбільш суттєвими є: необхідність перетворення програмних концепцій роботи між­народних організацій на функціональні програми, забезпечені конкретними механізмами їхньої реалізації; пошук безперебійних механізмів фінансування їх програм; забезпечення репрезентативності інтересів всіх країн, що входять до складу світових інститутів; орієнтація у власних діях на якісне перетворення народногосподарських комплексів країн, а не на усунення дисбалансу в окремих макроекономічних показниках; підвищення рівня координації між різними інститутами, створення більш гнучкої та адаптивної системи забезпечення кадрами цих організацій; збільшення рівня публічності й прозорості виконання низки процедур організацій; відмова від прихильності політиці подвійних стандартів щодо ряду держав–членів організацій та інше);

дістали подальшого розвитку:

-      розкриття природи дисфункціональності сучасної глобальної економічної системи на основі статистичних даних та розгляді основних диспропорцій соціально-економічного розвитку людства, яка виявляється у стійкому рівні надзвичайно великої частки населення світу, яке перебуває, згідно методик Світового банку, за межею бідності, з одного боку, та в одночасній концентрації доходів та активів в рамках надзвичайно обмеженої кількості людей – з іншого;

-      уточнення основних причин деструктивного характеру розвитку глобальної економіки, серед яких визначальними визнано, з одного боку, відсутність ефективно функціонуючих регуляторів на світовому фінансовому ринку (що зумовлює дисбалансованість глобального економічного розвитку через поширення валютно-фінансових криз та збільшення розриву між реальним і фіктивним капіталом), а з іншого, – неврегульованість діяльності транснаціональних компаній (що проявляється у негативному впливі на локальні економічні системи);

-      критична оцінка існуючих підходів до глобального управління, зокрема концепцій «створення світового уряду», «корпоративного глобального управління»,  «політичного управління глобальним розвитком», в результаті якого виявлено найбільш ефективні та життєздатні з погляду на ймовірність їх впровадження теоретичні концепції, зокрема концепція «трансформації існуючої системи ООН» та «створення нової глобальної архітектури»;

удосконалено:

-      концепцію оптимізації участі країн глобальної периферії у паритетному фор­муванні світового економічного порядку, заснованої на принципі залучення до цього процесу якнайширшого кола суб'єктів міжнародних відносин; у рамках цієї концепції нездатність світових інститутів щодо створення передумов та сприяння швидкої трансформації й ефективній вбудові в глобальну економіку народногосподарського комплексу України може бути компенсована нашою державою на сучасному етапі її розвитку шляхом реалізації стратегії об’єднання у ситуативні (ad hoc) блоки по окремих напрямках з іншими країнами, що розвиваються, та лобіюванням спільних економічних інтересів як в регіональному, так і в світовому масштабі.

Практичне значення результатів дослідження визначається широкими можливостями використання наукових положень дисертації в наукових, прикладних та навчальних цілях. У науковому відношенні основні результати дослідження можуть становити теоретико-методологічну основу для подальшого дослідження широкого кола проблем світової економіки. Прикладне значення роботи обумовлене можливістю використання її результатів і пропозицій органами державної влади України, а також вітчизняними науковцями, суспільними і політичними діячами України для  оптимізації міжнародної діяльності всіх уповноважених органів державної влади України щодо захисту національних економічних інтересів, зокрема при розробці й реалізації концептуальних підходів геостратегії країни із вибору формату співробітництва (та його коректування) з низкою наднаціональних регулюючих органів, таких як СОТ, МВФ, ООН тощо.

Особистий внесок здобувача у розробку обраної теми зумовлюється самостійністю проведеного дисертаційного дослідження. Всі публікації автора за темою дисертації було підготовлено без участі співавторів.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослід­ження доповідалися на трьох наукових конференціях: Міжвідомчій науковій конференції «Сучасні тенденції міжнародних економічних відносин» (17 травня 2006 р., НДІ міжнародних відносин НАУ, Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «На Схід та Південь від ЄС: Проблеми формування спільного європейського економічного простору» (5–7 жовтня 2006 р., Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ); Щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Україна в системі міжнародних економічних відносин» (24 лютого 2006 р., Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ). Основні положення дисертації неодноразово обговорювалися на засіданнях відділу глобальних систем сучасної цивілізації Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Публікації. Основні положення, результати та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені у 8 наукових публікаціях (8 статей у провідних наукових фахових виданнях, з них 4 в наукових журналах і 4 у збірниках наукових праць).

Структура й обсяги дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаної літератури. Основний зміст роботи викладений на 204 с. і містить 7 таблиць на 7 с. 9 додатків представлено на 36 с., список використаної літератури налічує 186 найменувань та становить 18 с.