КАСПЕРОВИЧ ЮЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ В СИСТЕМІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Короткий зміст

У вступі дисертаційної роботи розкрито актуальність теми дослідження, сформульовано його мету та завдання, визначено предмет та об’єкт, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів дослідження.
У першому розділі «Теоретико-методологічні засади формування доходів бюджету» розкрито економічну сутність доходів бюджету як складової бюджетного процесу, виявлено роль доходів бюджету в системі фінансово-економічного регулювання, узагальнено та систематизовано досвід формування доходів бюджету у країнах із розвиненою та трансформаційною економікою.
Бюджетна політика у сфері формування дохідної частини бюджету є дієвим інструментом регулювання соціально-економічних процесів. Доходи бюджету мають визначатися як економічна, правова та матеріальна категорії, а також з позицій соціального та історичного аспектів. Здатність доходів бюджету як важливого інструменту бюджетної політики впливати на соціально-економічні процеси в країні забезпечується передусім рівнем розвитку економіки. Формування доходів бюджету розкривається в розрізі моделей фінансово-економічного-регулювання: латиноамериканської, американо-японської, європейської та скандинавської соціально орієнтованої. На дієвість бюджетного механізму суттєво впливає структура доходів бюджету, яка відіграє вагому роль у досягненні суспільного розвитку.
На підставі проведеного дослідження розкрито архітектоніку формування доходів бюджету як складову фінансово-економічного регулювання, що ґрунтується на визначенні відповідних економічних взаємозв’язків, фіскального потенціалу податкової системи з урахуванням циклів економічного розвитку та адаптаційних можливостей бюджетних відносин до інституційних перетворень економіки, що сприятиме підвищенню ефективності стимулюючого впливу бюджету на економічний розвиток країни. Важливим є визначення напрямів регулювання у сфері бюджетних доходів виходячи з основних завдань та цілей економічного розвитку на середньострокову перспективу. Податкова політика має бути спрямованою на розширення обсягів внутрішнього попиту та стимулювання ділової активності суб’єктів підприємницької діяльності.
Посилення дієвості механізму формування доходів бюджету у країнах із розвинутою та трансформаційною економікою набувають важливого значення в умовах інституційних змін розвитку системи державних фінансів. Дослідження досвіду формування доходів бюджету в зарубіжних країнах, дозволило виявити основні тенденції у проведенні бюджетно-податкової політики протягом останніх років.
Доходи сектору державного управління ЄС впродовж
1995–2012 років в середньому становили 44,7 відсотка валового внутрішнього продукту. Аналіз еластичності податкових надходжень розвинутих країн засвідчує їх різну податкоспроможність, яка корелює із рівнем розвитку продуктивних сил, безробіттям та сальдо платіжного балансу. Основними пріоритетами визначено подальше розширення і зміцнення податкової бази, вдосконалення податкового адміністрування, забезпечення умов інноваційного розвитку економіки. Суттєві зміни відбулися у системі податкового контролю шляхом удосконалення та оновлення його принципів, форм та методів. Фінансово-економічна рецесія позначилась загостренням дисбалансів у сфері державних фінансів, які визначають пріоритети бюджетної політики у сфері доходів у середньостроковій перспективі.
Динамічний аналіз структури доходів бюджету, податкових пільг з 60-х років ХХ століття засвідчує соціалізацію бюджетно-податкових систем. Податкове навантаження виявляє високий ступінь кореляції із рівнем публічних соціальних видатків.
Формування та здійснення бюджетної політики у сфері доходів має ґрунтуватися на підходах, спрямованих на досягнення фінансової збалансованості та дієвості економічних перетворень. Доходи бюджету формують фінансові можливості держави, що визначають у подальшому потенціал системи фінансово-економічного регулювання. Архітектоніка процесу формування доходів бюджету є основою бюджетно-податкової політики та має розглядатися з двох підходів – системності та процесуальності.
Використання доходів бюджету як інструменту регулювання соціально-економічного розвитку країни мають певні особливості в період трансформаційних змін в економіці, які полягають у забезпеченні макро-економічної рівноваги, створенні сприятливого фінансово-економічного середовища для розвитку стратегічних галузей. Важливим напрямом регулюючої ролі доходів бюджету є вплив на економічне зростання країни. Формування доходів бюджету має здійснюватись із врахуванням напрямів соціально-економічного розвитку країни, спрямованих на забезпечення сприятливого макроекономічного середовища, стабілізацію системи державних фінансів.
Особливості формування доходів бюджету у системі фінансово-економічного регулювання виявляються у їх складі та структурі, ефективність їх прогнозування визначає рівень результативності здійснення органами державної влади та місцевого самоврядування покладених на них функцій. Прогнозування доходів бюджету є важливою складовою системи бюджетного регулювання, що забезпечує формування бюджетних показників шляхом визначення цілей як на наступний бюджетний період так і на середньострокову перспективу з метою підвищення прозорості, ефективності та дієвості бюджетного процесу.
З початком рецесії підвищилась роль фінансово-економічного регулювання, спостерігається активне використання бюджетно-податкових інструментів. Динаміка податкових надходжень та доходів бюджету в цілому пов’язана із реалізацією стимулюючої фінансово-економічної політики.
Другий розділ «Система формування доходів бюджету в Україні» присвячений розгляду інституційних засад становлення системи формування доходів бюджету в Україні, аналізу та оцінці формування дохідної частини бюджету, методологічним засадам фінансового регулювання у сфері доходів бюджету.
Система формування доходів бюджету є дієвим інструментом впливу на соціально-економічний розвиток країни. Здійснюючи бюджетну політику у сфері доходів держава забезпечує необхідні джерела фінансування соціальної сфери. Розвиток бюджетно-податкового регулювання супроводжувався пошуком ефективних методів та інструментів наповнення дохідної частини бюджету, обґрунтованих підходів щодо дієвості механізмів пільгового оподаткування. Поступова адаптація бюджетної системи до економічних перетворень, розбудова податкової системи, підвищення якісного рівня інституційного середовища сприяли позитивним змінам щодо реалізації бюджетної політики у сфері доходів. Підвищився рівень ефективності бюджетно-податкової політики, соціальної складової регуляторного механізму оподаткування.
Можливості використання доходів бюджету в макроекономічному регулюванні пов’язані з умовами і результатами виробництва, рівнем розвитку економічних відносин. Доходи бюджету є адаптивним механізмом у системі фінансово-економічного регулювання, спрямованим на забезпечення адекватності регулятивних заходів екзогенним та ендогенним змінам економічного середовища з метою соціально-економічного розвитку держави та адміністративно-територіальних одиниць. Середньострокове бюджетне планування є необхідною умовою підвищення ефективності процесу бюджетного планування, посилення впливу системи формування доходів бюджету на соціально-економічний розвиток країни.
Становлення ринкових відносин в Україні супроводжувалося стабілізацією податкового коефіцієнту, який впродовж 1998–2012 років знаходився у межах 17,98–25,70 відсотків валового внутрішнього продукту.
Питома вага доходів зведеного бюджету України у валовому внутрішньому продукті за період 1998–2012 років в середньому становить 29,09 відсотка, у тому числі податкові надходження – 21,54 відсотка; неподаткові надходження – 6,16; цільові фонди – 0,92; доходи від операцій з капіталом – 0,43; офіційні трансферти – 0,05 відсотка (табл. 1). Серед податкових надходжень найбільша частка припадає на податок на додану вартість – в середньому 7,45 відсотка; податок на прибуток підприємств –
4,55 відсотка; податок на доходи фізичних осіб – 4,36 відсотка.
Найбільша частка у структурі неподаткових надходжень припадає на власні надходження бюджетних установ та доходи від власності та підприємницької діяльності. Питома вага неподаткових надходжень у валовому внутрішньому продукті за період 1998-2012 років в середньому становить 6,16 відсотка, у тому числі власні надходження бюджетних установ 2,61 відсотка; доходи від власності та підприємницької діяльності 1,89 відсотка.