Колісник Т.В. Внутрішнє законодавство України як джерело міжнародного приватного права

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується вибір та аргументується актуальність теми дослідження. Автором визначається рівень дослідженості теми дисертації, об'єкт і предмет, мета і завдання дослідження, його методологічна основа, теоретична та джерельна база, практичне значення, формулюється наукова новизна роботи, положення, які виносяться на захист. Розкриваються шляхи впровадження сформульованих у роботі пропозицій, дані про апробацію результатів дослідження.

Розділ перший "Загальні положення про джерела міжнародного приватного права" складається із чотирьох підрозділів. Він присвячений розгляду теоретичних проблем теми дисертації, опрацюванню понять та положень які слугуватимуть теоретичною базою комплексного аналізу внутрішнього законодавства України.

У першому підрозділі "Поняття джерела міжнародного приватного права" дисертант визначає загальне теоретичне розуміння джерела права, наводячи думки науковців, автор вказує позиції, що склалися щодо його сприйняття. Для визначення такого терміну досліджуються філософські корні протиставлення "формального" та "матеріального" джерела права. Дисертант займає позицію, за якою реальним джерелом права визнаються матеріальні, економічні, соціологічні і інші перетворення у суспільстві, тобто те, від чого виходить право як соціальне явище, а формальним, юридичним джерелом – комплекс нормативних актів, міжнародних договорів, звичаїв, судових прецедентів, від яких походить право як формально встановлене. Тобто ті джерела, від яких суб'єкти дізнаються конкретних правил поведінки у суспільстві. Розрізнюючи поняття "джерело" і "форма" права, пошукувач наводить сучасні альтернативні школи розуміння терміну "джерело права", і автор доходить висновку, що найбільш об'єктивно термін "джерело права" окреслює формула "матеріальне джерело права", але на відміну від загальної теорії права, галузевою практикою встановилося, що терміном "джерело права" називають "юридичні (формальні) джерела". Виходячи із викладеного вище ставлення до джерел права, виводиться поняття джерела МПрП України і досліджуються історичні віхи розвитку джерел вказаної галузі. У загальному вигляді наводяться приклади формального та звичаєвого закріплення норм МПрП ще за часів Древньої Русі, козацької доби України та УРСР.

Висновком підрозділу є загальна теоретична формула розуміння джерела міжнародного приватного права.

У другому підрозділі "Джерела міжнародного приватного права України і система джерел, що склалась у світовій практиці" наводяться види джерел права, що історично склалися у країнах світу. Розмежовуються основні ознаки та види таких формальних джерел права як правовий звичай, нормативно-правовий договір, нормативно-правовий акт, правовий прецедент. Далі, керуючись логічною послідовністю, окреслюються ознаки джерел МПрП. Виходячи з ознак предмета галузі і місця МПрП у системі права України, визначається, що охоплюючи широке коло відносин як в рамках територіальних кордонів держав, так і відносин між суб'єктами різних держав норми, які регулюють міжнародні приватноправові відносини містяться у юридичних джерелах всіх форм. Хоча, подібне твердження залежить від різного сприйняття предмету МПрП у кожній державі. Автор використовує класичний спосіб поділу джерел МПрП на основні та додаткові. Керуючись колом питань, встановлених темою дисертації, особлива увага приділяється внутрішньому законодавству України.

У підрозділі наводиться ієрархічна система внутрішнього законодавства України з МПрП і, намагаючись всебічно роздивитись предмет дослідження, дисертант застосовує доволі новий спосіб вивчення законодавства з МПрП. Він наводить акти, які повністю направлені на регулювання відносин вказаної галузі та нормативні акти, які мають лише окремі положення щодо регулювання приватноправових відносин із іноземним елементом. Пошукувач робить висновок, що не існує чітко пов’язаної логічно послідовної чинної системи джерел МПрП України, а натомість, у більшості країн Західної Європи та Латинської Америки вироблений ефективний правовий механізм регулювання вказаних відносин. Дисертант наводить приклади різних способів закріплення норм МПрП в рамках іноземних систем права.

Висновком підрозділу є теза, що система джерел МПрП дзеркально відображує систему законодавства країни в цілому. Автор наводить систему джерел МПрП України та вказує на нагальну потребу ухвалення проекту Закону України "Про міжнародне приватне право". Чинне законодавство України з МПрП носить комплексний характер. Проблема вказаної комплексності походить з наявності двох методів правового регулювання – колізійного та матеріально-правового; вказане законодавство регулює велику кількість різних інститутів (спадкові, сімейні, трудові та інші відносини); тут присутня значна доля нормативних актів, що діють ще за часів СРСР; аналогічні приписи МПрП нерідко встановлені у нормативних актах різної галузевої спрямованості.

У третьому підрозділі "Співвідношення внутрішнього законодавства України з міжнародними угодами" основна увага приділяється дослідженню питання розмежування норм внутрішнього законодавства і норм міжнародних договорів. Докладно висвітлюється питання трансформації норм міжнародних договорів у внутрішнє законодавство України. Спочатку зазначається, що питання співвідношення норм міжнародних договорів і внутрішнього законодавства залежить від сприйняття співвідношення самих систем права міжнародного і національного. Основними по цьому виступають три позиції. Моністичні стверджують переважність норм національного чи міжнародного права, а дуалістична теорія відображує дві системи як незалежні та такі, що не мають переважної сили одна над іншою. Дисертант схиляється до теорії дуалізму але з тією умовою, що дві вказані системи права тісно пов'язані і існування їх незалежно, зараз фактично неможливо. Далі, слідуючи логічній послідовності, із співвідношення двох систем виділяється специфіка їх правових положень, розмежовуються норми міжнародних договорів і національного законодавства України. Для вирішення цього питання можна йти різними шляхами. Наводячи їх, автор обирає свій, за яким він послідовно досліджує: співвідношення міжнародного і внутрідержавного права як двох систем права, що регулюють специфічні суспільні відносини; зв'язок між нормами міжнародного і внутрідержавного права у процесі формування норм міжнародного права; взаємний вплив двох систем права у процесі їх існування. На підґрунті такого аналізу автором розрізнюються джерела міжнародного і внутрідержавного права, стверджується, що вони мають свої специфічні сфери дії та застосування.

При розгляді проблеми застосування норм міжнародних договорів, логічним є питання про сутність принципу державного суверенітету і теорії трансформації, тому розглянуто основні положення щодо теорії трансформації норм міжнародних договорів та приділяється увага теорії "часткових джерел".

Висновком розділу виходить положення про те, що міжнародний договір, знаходячись у системі міжнародного права не може бути джерелом національного права безпосередньо.

Четвертий підрозділ "Види норм міжнародного приватного права України" є заключним у першому теоретичному розділі роботи і має за мету визначити які норми входять до складу МПрП. Висновки з цього підрозділу слугують знаряддям при практичному дослідженні системи норм вказаної галузі внутрішнього законодавства України у другому розділі роботи.

Протиставляючи колізійний, процесуальний та матеріальний методи правового регулювання, автор досліджує види норм МПрП. Проводячи загальний аналіз чинного законодавства України, дисертант показує, що матеріально-правових норм, які регулюють міжнародні приватноправові відносини у законодавстві України дуже мало. Практично виділити їх із актів цивільного, сімейного права, у спеціальний нормативний акт досить проблематично і це призведе до їх дублювання або до порушення структури існуючих нормативних актів. На даному  етапі становлення правової системи України головною метою законодавця має бути вироблення загальних засад МПрП і системи колізійних норм. Далі в роботі наведено детальну класифікацію колізійних норм та прив'язок, з описом їх сутності та кола відносин, щодо яких вони застосовуються. Автор розкриває природу гнучких колізійних принципів та межі їх використання. Вказується, що окремі колізійні приписи можуть застосовуватися як загальні для широкого кола відносин різних інститутів МПрП, а інші застосовуються до відносин регульованих окремим інститутом МПрП. Іноді колізійні норми утворюють союзи.

Певна частина четвертого підрозділу присвячена аналізу природи матеріально-правових норм, які регулюють приватноправові відносини, ускладнені наявністю іноземного елементу. Їх можна поділити на ті, що встановлені міжнародними договорами, і серед них відокремити уніфіковані, а також матеріально-правові норми внутрішнього законодавства держав, а із них ті, що призначені регулювати саме приватноправові відносини із іноземним елементом. У останній частині на підґрунті сформульованого вище сприйняття МПрП, встановлюється співвідношення колізійних, матеріально-правових та норм міжнародного цивільного процесу. Дисертант схиляється до того, що дія норм міжнародного цивільного процесу виключає виникнення колізійної проблеми.

Висновком підрозділу є положення про те, що до складу МПрП як галузі права, входять колізійні і матеріально-правові норми. Щодо норм міжнародного цивільного процесу, то варто вирізнювати колізійні приписи, які слугують вибору права щодо цивільно-правових відносин із іноземним елементом, та саме процесуальні норми. До складу МПрП слід відносити зазначені колізійні норми.

Загальними висновками першого розділу дослідження є теоретичні надбання щодо: поняття джерела МПрП; виділено структуру та систему  законодавства України з МПрП; дана класифікація та види норм цієї галузі права, розуміння іноземного елементу; показана система джерел МПрП, що склалася у світовій практиці; висвітлено співвідношення норм внутрішнього законодавства і міжнародних договорів; зроблено висновок про необхідність інтеграційного підходу до систематизації норм МПрП.

Розділ другий "Норми міжнародного приватного права у внутрішньому законодавстві України" присвячено комплексному детальному аналізу колізійних положень, які встановлені у внутрішньому законодавстві України на основі сформульованих у першому розділі роботи понять та методів дослідження. Цей розділ поділено на три великі за обсягом підрозділи. Другий підрозділ, у свою чергу, складається з восьми пунктів.

Перший підрозділ присвячено дослідженню "Загальних положень міжнародного приватного права у законодавстві України". Керуючись положеннями теорії МПрП, вітчизняної та зарубіжної законодавчої практики доводиться, що МПрП має загальні принципи, які розповсюджуються на всі чи на більшість інститутів даної галузі права. В Україні такі положення переважно присутні у вигляді доктринальних розробок, постулатів. На відміну від багатьох інших країн, що мають спеціальні кодифіковані акти і у переважній більшості яких сформульовані загальні положення МПрП, лише деякі з загальних положень МПрП України встановлені законодавчо. Дисертант наводить численні приклади законодавчого закріплення таких принципів і показує, що норми розділу "Загальні положення" проекту закону України "Про міжнародне приватне право" відповідають світовому рівню нормотворення. Аналізуючи кожне положення, яке доктрина чи практика відносить до загального для МПрП, стисло відображується природа та сутність такого положення, теоретичні надбання щодо нього, практичні приклади закріплення у законодавстві іноземних країн. Та основна увага приділяється дослідженню законодавства України. Висвітлюється питання формального закріплення кожного колізійного принципу у національному законодавстві України. Порівнюється, чи відображено і як само таке положення у законах про МПрП іноземних країн, у чинному законодавстві України і в проекті спеціального закону України. Аналізується, чи доцільно встановлювати кожну конкретну формулу прикріплення у певному інституті МПрП України. Автор вказує на актуальність та високий рівень запропонованого проекту закону, разом з тим, дисертант обґрунтовує необхідність внесення деяких доповнень та змін до такого проекту. Так, пошукувач пропонує встановити в спеціальному нормативному акті з МПрП іншу дефініцію іноземного елементу, норму, яка б визначала види та співвідношення джерел МПрП і надає свою редакцію вказаних статей.

Висновками підрозділу є теза про відсутність у чинному законодавстві України єдиної системи норм, які б визначали загальні положення МПрП. Правові норми чинного Цивільного кодексу України наявне застаріли та не відповідають сучасному розвитку міжнародних приватноправових відносин. Поодинокі норми, що визначають загальні положення МПрП, дублюються у багатьох нормативних актах різногалузевого спрямування. Велика кількість норм МПрП мають декларативний характер та на практиці не застосовуються. Проект закону України "Про міжнародне приватне право" містить багато норм новел, і введення їх в дію у складі такого закону дасть суттєвий поштовх розвитку міжнародних приватноправових відносин за участю суб'єктів України.

Другий підрозділ "Колізійні норми внутрішнього законодавства України" поділено на декілька пунктів за інституційним принципом. Оскільки в науці коло правових інститутів міжнародного приватного права не вирішено остаточно, у цьому підрозділи автор приділяє увагу нормам тих інститутів, наявність яких у складі вказаної галузі обґрунтована у першому розділі дисертаційної роботи. Перш за все, аналізуються всі норми внутрішнього законодавства України, які регулюють цивільно-правове становище фізичних і юридичних осіб, далі колізійні питання речового права, колізії щодо правочинів та зобов’язань у МПрП. Автор у цьому ж підрозділі досліджує норми внутрішнього законодавства України щодо вирішення колізій позадоговірних зобов’язань, колізій спадкових, сімейних та трудових відносин.

Кожний пункт являє ретельне вивчення всіх чинних норм зазначених інститутів МПрП. Поряд із аналізом внутрішнього законодавства України, пошукувач наводить правила визначення права, що застосовується до того самого кола відносин у законодавстві іноземних країн. В результаті, базуючись на порівняльній характеристиці чинних норм внутрішнього законодавства України, законодавства іноземних країн та положень проекту закону України "Про міжнародне приватне право", автор роботи вказує на несистематизованість  колізійних норм інститутів МПрП України і пов’язану із цим складність  практичного їх застосування. Розвиток колізійних положень різних інститутів законодавства з МПрП не однаковий за обсягом. Автор пропонує внести до проекту закону України "Про міжнародне приватне право" деякі зміни та доповнення.

Третій підрозділ "Норми міжнародного цивільного процесу у внутрішнім законодавстві України" присвячено розгляду колізій правового регулювання питань цивільного процесу за участю іноземного елементу. Виходячи із вказаної вище у роботі відмінності природи відносин міжнародного цивільного процесу та МПрП, автор зосереджує увагу саме на колізійних принципах, які визначають належне до застосування право. Дисертант вказує на іноземний досвід систематизації норм міжнародного цивільного процесу у складі спеціальних законів про МПрП. Досліджуючи колізійні питання цивільного процесу та міжнародного комерційного арбітражу, автор визначає, що керуючись єдністю предмету та методу правового регулювання, варто йти шляхом встановлення загальних колізійних принципів у законі України "Про міжнародне приватне право", а самі процесуальні норми щодо участі у вказаних відносинах міжнародного елементу, відносити та систематизувати у складі Цивільного процесуального кодексу України.

В межах даного підрозділу дисертант позначає критерії виділення норм, властивих міжнародному цивільному процесу і проводячи аналіз внутрішнього законодавства України, відшукує норми, які регулюють відносини щодо визначення процесуального положення іноземців в Україні, міжнародної підсудності, проблеми встановлення змісту іноземного права, норми, за якими встановлюється чинність іноземних рішень, порядок виконання судових доручень та виконання рішень іноземних судів на території України.

Основним висновком підрозділу є теза про доцільність систематизації процесуальних норм щодо визначення процесуального положення іноземців, міжнародної підсудності та виконання судових доручень і рішень іноземних судів, у складі Цивільного процесуального кодексу України. В той самий час, автор роботи пропонує у законі України "Про міжнародне приватне право" встановити колізійну норму, метою якої є закріплення широкого застосування закону суду щодо відносин міжнародного цивільного процесу.