Коломоєць Т.О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення

Короткий зміст

У “ВСТУПІ” характеризуються актуальність теми дослідження, зв’язок з науковими програмами, планами, мета і завдання дослі­дження, його методологічні і методичні основи, наукова новизна одер­жаних результатів, їх практичне значення, особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, апробація результатів дисертації.

Перший розділ – “СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ШТРАФУ ЯК ВИДУ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬ­НОСТІ” – складається із трьох підрозділів. У першому підрозділі “Сутність і особливості адміністративно-штрафної відповідаль­ності” аналізуються існуючі концепції сутності юридичної, зокрема адміністративної, та її підвиду адміністративно-штрафної відповідаль­ності, узагальнення положень яких дозволило виділити дві домінуючі конструкції: “відповідальність – це обов’язок” та “відповідальність – це санкція”, які не можуть бути протиставлені одна одній, оскільки адміністративна (адміністративно-штрафна) відповідальність у широ­кому розумінні – це обов’язок, а у вузькому – санкція.

Складний характер адміністративно-штрафної відповідальності зумовив розгляд у дисертації її ідеального (внутрішнього) та матеріального (зовнішнього), суб’єктивного та об’єктивного, ретро­спективного та позитивного аспектів. Багатоаспектність та відсутність чіткого визначення поняття адміністративно-штрафної відповідаль­ності зумовили появу тлумачень її як застосування будь-якого з чотирьох видів адміністративного примусу й розгляд у роботі їх розме­жування та виділення критеріїв.

Адміністративно-штрафна відповідальність – підвид галузевої відповідальності, якому поряд із загальними ознаками правової відпо­відальності притаманні певні галузеві особливості, виділити які в ди­сертації дозволив порівняльний аналіз цього виду відповідальності з кримінальною, цивільно-правовою та дисциплінарною відповідаль­ністю.

Все це дає можливість визначити адміністративно-штрафну відповідальність як специфічну форму негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів (органів адміністративно-штрафної юрисдикції) на відповідну категорію протиправних проявів, згідно з якою винні особи повинні дати відповідь і зазнати адміністративних стягнень у вигляді штрафів у встановлених законом формах і порядку.

Другий підрозділ – “Матеріальні й процесуально-правові властивості адміністративного штрафу у порівнянні з іншими юридичними штрафними санкціями” присвячено характеристиці зазначених властивостей у порівнянні з кримінальними, цивільними та фінансовими штрафами.

Звернуто увагу на те, що останнім часом у галузі адміні­стративної нормотворчості спостерігається тенденція появи нормативно-правових актів, які передбачають застосування за вчинення адміністративних правопорушень так званих “фінансових та економічних санкцій у вигляді штрафу”. У роботі наводяться конкретні приклади. Законодавець, називаючи їх фінансовими чи економічними, пропонує й специфічний механізм застосування, який не має нічого спільного з процедурою застосування адміністративних штрафів.

Нормотворча плутанина й зумовила доцільність розкриття в дисертації сутності одного з найпоширеніших видів штрафної санкції - адміністративного штрафу у порівнянні з іншими видами юридичних штрафних санкцій.

Слово “штраф” має давнє походження і в перекладі з німецької “Strafe” означає пеню, кару, грошове стягнення за вину. Проте, дисертант вважає, що сутність адміністративного штрафу значно ширша й не полягає тільки в ущемленні майнових інтересів винної особи. Для цього у роботі аналізуються загальні риси штрафної (каральної) санкції, притаманні адміністративному штрафу, й, завдяки порівняльному аналізу з іншими юридичними штрафними санкціями, виділяються його специфічні ознаки: множинність органів адміністративно-штрафної юрисдикції, розмаїття суб’єктів, до яких застосовуються адміністративні штрафи, значний виховний, превентивний та репресивний потенціал, оперативність процедури стягнення. Все це у комплексі дозволило дисертантові стверджувати про самостійний характер адміністративного штрафу як виду штрафної санкції та про доцільність подальшого використання його потенціалу в інтересах зміцнення дисципліни та засад законності у державі.

У третьому підрозділі – “Порушення (невиконання) загальнообов’язкових правил з адміністративною санкцією – підстава адміністративно-штрафної відповідальності” детально аналізуються підстави притягнення винної особи до відповідальності та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Фактичною (об’єктивною) підставою адміністративно-штрафної відповідальності є адміністративне правопорушення (проступок), офіційне визначення якого дається в ч.1 ст.9 КпАП України. Звертається увага на те, що в законодавстві одночасно вживаються і ототожнюються два терміни і тим самим два поняття: “адміністративне правопорушення” і “адміністративний проступок”. Дисертант підтримує точку зору, згідно з якою адміністративним правопорушенням слід вважати будь-яке порушення норм адміністративного права, тоді як адміністративним проступком – протиправне вчинення діянь, за які законодавством передбачено застосування адміністративних стягнень. Дисертант підтримує положення Концепції реформи адміністративного права України щодо використання в майбутньому терміну “адміністративний проступок” й переіменування Кодексу України про адміністративні правопо­рушення в Кодекс законів України про адміністративні проступки.

В дисертації детально характеризуються елементи складів та ознаки адміністративних правопорушень (проступків), за вчинення яких передбачається застосування адміністративних стягнень у вигляді штрафів. Поряд з аналізом загальновизнаних положень, дисертант акцентує увагу на пропозиціях вчених-адміністративістів щодо модифікації елементів складів адміністративних правопорушень (проступків) і висловлює свою точку зору до цього питання.

Другий розділ – “ВСТАНОВЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ШТРАФІВ - ФУНКЦІЯ ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ” – складається із трьох підрозділів. У першому – “Місцеві органи влади – суб’єкти нормотворчості у сфері адміністративно-штрафного законо­давства (історичний досвід)” характеризуються штрафонормотворчі повноваження місцевих органів влади в різні історичні періоди. Аналіз нормативно-правових актів (зокрема, Декрету ВУЦВК та РНК “Про порядок видання обов’язкових постанов та про накладення за їх порушення стягнень у адміністративному порядку”, Адміністра­тивного кодексу, Основ законодавства Союзу РСР та союзних рес­публік про адміністративні правопорушення, Кодексу України про адміністративні правопорушення тощо) та матеріалів практики їх застосування дозволили дисертантові відзначити широкий (часом надмірно, наприклад у 20-30-х роках) обсяг цих повноважень з питань торгівлі на місцевих ринках, благоустрою територій населених пунктів, порушення тиші в громадських місцях, боротьби із стихійним лихом, наявність суперечливих формулювань в нормативно-правових актах, їх неузгодженість, а також значні, часом надмірно обтяжливі, розміри штрафів, які стягувалися для поповнення місцевих бюджетів, випадки заміни грошової суми штрафів натуральною, існування інституту “преміювання” тощо.

У дисертації виділяються історичні етапи та дається оцінка певним тенденціям штрафонормотворчої діяльності місцевих органів влади.

Другий підрозділ – “Загальнодержавний рівень адміністра­тивно-штрафної нормотворчості в Україні: основні історичні етапи та їх характеристика” – присвячено аналізу зазначеного рівня адміністративно-штрафної нормотворчості у державі до 1991 року. В цілому дисертант відзначає його орієнтацію на союзний рівень нормотворчості (часом спостерігається механічне відтворення положень союзних нормативно-правових актів у республіканських), різний, проте недостатній ступінь правової реґламентації адмініст­ративно-штрафних питань (розмірів штрафів, методики їх визначення, підстав застосування тощо), розмаїття та постійне збільшення кількості нормативно-правових актів, що передбачали застосування адміністративних стягнень у вигляді штрафів, їх неузгодженість.

У третьому підрозділі – “Особливості штрафоустановчої діяльності в Україні в сучасний період” – відзначається, що певна специфіка притаманна штрафонормотворчій діяльності кожного періоду розвитку держави. Використання загальнонаукових та спеціальних методів дослідження дозволило дисертантові виділити й проаналізувати ряд тенденцій сучасного періоду : а) зростання об’єктів адміністративно-штрафної правоохорони; б) розширення кола суб’єктів адміністративно-штрафної відповідальності; в) зростання розмірів адміністративних штрафів та сформулювати деякі пропозиції щодо удосконалення штрафонормотворчої діяльності.

Третій розділ – “ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ШТРАФІВ: ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ РЕЖИМ” – складається із трьох підрозділів. В першому підрозділі –“Суб’єкти права застосування адміністративних штрафів” – звертається увагу на розмаїття, неоднорідність органів адміністративно-штрафної юрисдикції, зміну ролі кожного з них відповідно до динаміки політичних, соціально-економічних процесів, що відбуваються в суспільстві.

У дисертації здійснюється їх класифікація та порівняння з органами цивільного та кримінального судочинства. Дисертант досліджує систему органів адміністративно-штрафної юрисдикції і в той же час аналізує юрисдикційні повноваження кожного з них.

Аналіз нормативно-правових актів й матеріалів практики дозволив знайти чимало недоліків в адміністративно-юрисдикційній роботі адміністративних комісій та виконавчих комітетів місцевих рад і дав змогу зробити  висновок про потребу реформування системи органів адміністративно-штрафної юрисдикції України. З метою забезпечення надійного захисту прав громадян й удосконалення адміністративно-штрафної юрисдикційної діяльності дисертант вважає потрібним значно звузити систему цих органів і посилити начала спеціалізації, що цілком узгоджується  з положеннями Концепції судово-правової реформи України та Концепції реформи адміні­стративного права України. Це дозволить звільнити виконавчі комітети від обов’язків, які не пов’язані з основною діяльністю, вивільнити додаткові ресурси, які можна використати з більшою ефективністю на інших ділянках адміністративної діяльності; посилити контроль за діяльністю органів внутрішніх справ, державних інспекцій, створивши перешкоди щодо різного роду зловживань; посилити ділову компетентність, засади незалежності, ефективність, оперативність, безсторонність у провадженні в справах про застосування адміністративних штрафів.

Другий підрозділ – “Провадження в справах про застосування адміністративних штрафів” – присвячено характеристиці основних процесуальних положень. Звертається увагу на специфіку штрафу як виду адміністративного стягнення і, зокрема, на можливість застосу­вання його як за загальними правилами, так і на місці вчинення адміністративного проступку, що зумовило виділення в науці деякими адміністративістами кількох форм адміністративно-штрафного провад­ження. Дисертант аналізує різні точки зору й висловлює своє ставлення. У роботі детально характеризуються всі стадії провад­ження, теоретичні положення підтверджуються аналізом нормативно-правових актів й статистичними даними, у тому числі по Запорізькій області.

Проведене дослідження висвітило чимало прогалин, супереч­ностей в законодавчому регулюванні провадження в справах про застосування адміністративних штрафів, у штрафозастосовчій діяльності й дозволило дисертантові сформулювати та обґрунтувати деякі пропозиції щодо їх усунення, запропонувавши внести певні зміни до статей КпАП України.

У заключному підрозділі – “Засоби забезпечення законності в адміністративно-штрафній діяльності” – визначаються й аналі­зуються відповідні засоби. Особливу увагу дисертант приділяє характеристиці механізму права на оскарження постанов (рішень) та дій з питань адміністративно-штрафної відповідальності, контролю та нагляду в адміністративно-штрафній діяльності з боку уповноважених органів і формулює пропозиції щодо їх удосконалення.