КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРИНЦИП РІВНОСТІ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Основний Закон (ст.1) проголосив Україну демократичною, соціальною, правовою державою. Правовий статус особи в такій державі має базуватися насамперед на конституційному принципі рівності, який є визначальним у системі принципів конституційно-правового статусу людини і громадянина. Він є одним з фундаментальних принципів засад конституційного ладу, а його реалізація не припускає дискримінацію особи за якими-небудь ознаками.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Але нині гостро постає проблема втілення на практиці зазначеного конституційного положення, що зумовлено значними розбіжностями між його закріпленням та політичними й соціально-економічними реаліями сьогодення. Наразі на сучасному етапі державотворення відбуваються кардинальні перетворення, а реалізація конституційного принципу рівності особи є однією з найважливіших проблем держави й суспільства, що знаходяться на трансформаційному етапі розвитку.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена як її недостатньою теоретичною розробленістю – відсутністю узагальнюючих робіт щодо правової природи конституційного принципу рівності людини і громадянина в Україні, так і практичною значущістю вирішення цих проблем. Попри значний інтерес науковців до питань рівності особи, у юридичній літературі існують монографічні дослідження, в яких висвітлюються лише окремі аспекти прояву зазначеного принципу. Вищевказані фактори викликають необхідність подальшої комплексної наукової розробки конституційного принципу рівності людини і громадянина в Україні.

Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження та зроблених у дисертації висновків стали праці учених, які зверталися до досліджуваних у роботі питань. Зокрема, йдеться про таких радянських учених-правознавців, як М.Вітрук, Л.Воєводін, Б.Ебзеєв, Г.Мальцев, В.Маслєнніков, М.Матузов, В.Патюлін, Ф.Рудинський, А.Савицька, В.Сокуренко, І.Фарбер, В.Шевцов, Л.Явич; сучасних українських учених: О.Дашковська, В.Колісник, А.Колодій, А.Олійник, М.Орзіх, О.Петришин, В.Погорілко, П.Рабінович, В.Шаповал, Ю.Тодика, М.Цвік; сучасних російських учених: М.Баглай, М.Бондар, К.Козлова, Г.Комкова, О.Кутафін, О.Лукашева, В.Нерсесянц, В.Чиркін; таких дореволюційних дослідників, як Г.Андрузький, М.Драгоманов, В.Меллок; зарубіжних учених: Ф.Люшер, А.Токвіль, Ф.Хайєк, М.Фрідман, Дж.Ролз та ін.

Емпіричний фундамент дослідження склали: Конституція України, міжнародно-правові акти з прав людини, зокрема, загальновизнані норми і принципи міжнародного права, конституції зарубіжних країн, поточне законодавство України, рішення Конституційного Суду України, вітчизняне законодавство, яке регулювало статус особи в суспільстві, статистичні дані та ін.

Зв\'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах і відповідно до цільової комплексної програми ,,Права людини і проблеми становлення, організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування”, № 0186.0.070865.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є здійснення комплексної розробки теорії конституційного принципу рівності людини і громадянина в Україні; обґрунтування необхідності конкретних практичних пропозицій щодо вдосконалення конституційно-правового регулювання рівності особи за різними ознаками, а також заповнення теоретичних прогалин, що мають місце в конституційно-правовій теорії з цієї проблематики.

Для досягнення вказаної мети в дисертації поставлено такі завдання:

· обґрунтувати місце і роль конституційного принципу рівності людини і громадянина в системі принципів конституційно-правового статусу особи в Україні; дати характеристику зазначених принципів;

· дослідити еволюцію ідеї рівності у світовій і вітчизняній політико-правовій думці, її місце в науці конституційного права на сучасному етапі;

· встановити правову природу і сформулювати визначення конституційного принципу рівності людини і громадянина в Україні;

· з’ясувати значення конституційного принципу рівності людини і громадянина для реалізації особою її конституційних прав і свобод;

· окреслити й обґрунтувати основні напрямки забезпечення рівності особи за різними ознаками;

· проаналізувати конституційно-правове закріплення рівності особи перед законом і судом;

· сформулювати пропозиції щодо забезпечення рівності прав жінки і чоловіка;

· розглянути проблему рівності в аспекті захисту національних меншин.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації конституційного принципу рівності людини і громадянина в Україні.

Предметом дослідження є конституційно-правові норми, що здійснюють регулювання конституційного принципу рівності людини і громадянина в Україні, питання його забезпечення й реалізації.

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертації становить загальнонауковий діалектичний метод, який дає можливість проаналізувати конституційний принцип рівності людини і громадянина в динаміці його становлення й розвитку. Із спеціальних методів дослідження в роботі використовувалися: системно-структурний – з метою визначення системи основних принципів конституційно-правового статусу людини і громадянина та місця в ній конституційного принципу рівності особи; історичний – для аналізу історичних передумов конституційно-правової регламентації рівності особи на різних етапах розвитку суспільства; порівняльно-правовий – у процесі порівняння конституційно-правового регулювання конституційного принципу рівності з міжнародно-правовими стандартами прав та свобод людини і громадянина, з нормативним його закріпленням у законодавстві зарубіжних країн; формально-логічний – при розмежуванні і формулюванні понять і таких визначень, як рівність і рівноправність, конституційний принцип рівності людини і громадянина, ґендерна рівність тощо; статистичний і соціологічний – для аналізу і співвідношення можливостей різних прошарків населення з неоднаковим рівнем прибутків використовувати конституційні права і свободи, з’ясування даних про представництво жіночої статі в органах державної влади й органах місцевого самоврядування та ін.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Дисертаційна робота є першим в Україні на сучасному етапі комплексним науковим дослідженням конституційного принципу рівності людини і громадянина, в якому обґрунтовано низку концептуальних понять, теоретичних положень і висновків, практичних рекомендацій по вдосконаленню правового регулювання й реалізації особами цього принципу:

1. Набуло подальшого розвитку вчення про принципи конституційно-правового статусу особи в Україні, до системи яких пропонується віднести такі: а) людина – найвища соціальна цінність; б) рівність людини і громадянина; в) гуманістична спрямованість конституційно-правового статусу особи; г) невідчужуваність прав і свобод; ґ) загальнодоступність прав і свобод; д) відповідність основ конституційно-правового статусу особи міжнародно-правовим стандартам прав людини; е) єдність основних прав та обов’язків особи; є) гарантованість прав і свобод.

2. У дисертації на підставі історичного, міжнародно-правового та конституційно-правового підходів розкрито еволюцію конституційного принципу рівності особи. По-новому визначено сутність і особливості конституційно-правової регламентації вказаного принципу шляхом порівняння сучасного українського законодавства з міжнародно-правовими актами з прав людини, а також конституціями зарубіжних країн.

3. По-новому розглянуто співвідношення і взаємозв’язок категорій ,,рівність” і ,,рівноправність”. Доводиться, що вони не тотожні поняття, а тісно взаємопов’язані. Рівність є ширшим поняттям за рівноправність й включає останню.

4. Уперше сформульовано визначення конституційного принципу рівності людини і громадянина як гарантування кожному члену суспільства, незважаючи на будь-які його індивідуальні ознаки (за винятком обставин, передбачених Конституцією й законодавством), однакових можливостей для реалізації конституційних прав і свобод, покладення на осіб, які знаходяться в однаковому правовому становищі, рівних обов’язків, а також забезпечення рівності всіх перед законом і судом.

5. Встановлено значення конституційного принципу рівності людини і громадянина для реалізації конституційних прав і свобод, по-новому визначено напрямки забезпечення рівності особи за різними ознаками, а також проаналізовано чинники, що впливають на цей процес.

6. Запропоновано нову редакцію ч.1 ст. 24 Конституції України: ,,Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом і судом”.

7. Наведено нові аргументи на користь законодавчого закріплення чисельності представників однієї статі в списках кандидатів у народні депутати при виборах до парламенту за пропорційною виборчою системою, що сприятиме вирішенню проблеми дискримінації жінок у процесі реалізації пасивного виборчого права і унеможливленню їх розміщення у непрохідній частині списку політичної партії (блоку).

8. З метою забезпечення конституційного принципу рівності особи обґрунтовано необхідність удосконалення нормативної складової в механізмі захисту національних меншин в Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції й висновки можуть бути використані:

- у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теорії конституційного принципу рівності людини і громадянина в Україні загалом та окремих його складників;

- у правотворчій діяльності – як теоретичний матеріал при опрацюванні і прийнятті законів та інших нормативно-правових актів, що визначають конституційно-правові засади рівності особи;

- у правозастосуванні – з метою оптимізації форм і методів реалізації конституційного принципу рівності людини і громадянина;

- у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, навчально-методичних рекомендацій з конституційного права України, у викладанні курсу конституційного права України, у науково-дослідницькій роботі студентів;

- у правовиховній роботі серед населення – для підвищення правової культури посадових осіб і громадян України, роз’яснення конституційного положення щодо надання всім рівних можливостей в реалізації конституційних прав і свобод, толерантного ставлення до людини як рівної й гідної незалежно від раси, кольору шкіри, статі, різних переконань, майнового стану та інших ознак, формуючи тим самим у населення демократичний світогляд і прагнення до побудови громадянського суспільства.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й висновки доповідалися на: всеукраїнській науково-практичній конференції до Дня науки ,,Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки” (Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 19 травня 2005 р.); науковій конференції молодих учених і здобувачів ,,Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку” (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 21-22 листопада 2005 р.); міжнародній науково-теоретичній конференції ,,Україна в контексті євроінтеграції” (Сумський державний університет, 1-3 грудня 2005р.); всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених і здобувачів ,,Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства” (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 26-27 червня 2006 р.), а також обговорювалися на теоретичних семінарах і засіданнях кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у восьми наукових працях: чотирьох статтях у фахових виданнях і чотирьох тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків по дисертації та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 191 сторінка, із них основного тексту – 169 сторінок. Кількість використаних джерел – 242.