Коваленко Тетяна Олександрівна ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ЗАКОННОСТІ У РЕГУЛЮВАННІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Короткий зміст

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, мета та завдання дослідження, його методи, об’єкт та предмет, формулюються основні результати дисертаційного дослідження, які характеризуються науковою новизною і виносяться на захист, визначається ступінь їх новизни, теоретичне та практичне значення, наводяться відомості про апробацію результатів дослідження та публікації за його матеріалами.
Перший розділ “Теоретичні основи законодавчого забезпечення реалізації принципу законності у регулюванні земельних відносин в Україні” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. “Загальна характеристика принципу законності у регулюванні земельних відносин в Україні” обґрунтовано, що для принципу законності у регулюванні земельних відносин притаманні особливі риси, які обумовлюються як правовою природою законності, так і особливостями її реалізації у земельній сфері, зокрема: а) законність є відображенням ставлення українського суспільства до земельного права; б) принцип законності відіграє визначальну роль у механізмі земельно-правового регулювання, так як інші галузеві принципи земельного права не можуть бути реалізовані без дотримання його вимог; в) сутність законності виявляється, насамперед, у відповідності нормам земельного права різних явищ та процесів, що відбуваються у земельній сфері; г) законність є обов’язковістю вимог, невиконання яких є підставою юридичної відповідальності; ґ) реалізація принципу законності у регулюванні земельних відносин є можливою за умови неухильного виконання приписів всіх джерел земельного права України – законів та підзаконних нормативно-правових актів, міжнародних договорів, судових прецедентів (рішень Верховного Суду України), інтерпретаційно-правових прецедентів (рішень Європейського Суду з прав людини), судових квазі-прецедентів (рішень Конституційного Суду України), правових звичаїв; д) принцип законності синхронізує дію надзвичайно складного механізму виконання земельних обов’язків та здійснення земельних прав; е) він здійснює істотний та багатоаспектний вплив на реалізацію правових норм усіх інститутів земельного права України.
Доводиться, що зміст законності у земельній сфері розкривається через такі її принципи, як: а) верховенство правового закону; б) єдність законності; в) загальність законності; г) доцільність законності; ґ) реальність законності; д) гарантованість законності; е) гарантування земельних прав людини і громадянина; є) невідворотність юридичної відповідальності, зміст та особливості яких детально аналізуються у дисертації. На основі аналізу практики застосування земельного законодавства стверджується, що невиконання зазначених принципів чи недооцінка їх значення при набутті та реалізації земельних прав, виконанні земельних обов’язків, зокрема щодо охорони землі як основного національного багатства, здійсненні державного та самоврядного регулювання земельних відносин тощо мають наслідком нівелювання принципу законності, негативно впливають на забезпечення правопорядку у земельній сфері та знижують ефективність земельно-правового регулювання.
На підставі проведеного аналізу сучасних науково-правових досліджень українських та зарубіжних вчених зроблено висновок, що сутність законності у сфері правового регулювання земельних відносин в Україні виявляється у певних вимогах, кожна з яких відображає окремий аспект вказаної правової категорії, а у сукупності всі вони визначають правову природу законності. Вимоги законності – це сформульовані в загальному вигляді приписи, дотримання яких дозволяє визнати законною певну поведінку, нормативно-правовий чи індивідуальний акт, договір тощо. Основні вимоги законності до змісту правотворчої діяльності у регулюванні земельних відносин полягають у підготовці та прийнятті якісних законів і підзаконних нормативно-правових актів, що можливо за умови запобігання появі у них колізій, прогалин, декларативності приписів, надмірної конкретизації та невиправданої деталізації, інших юридичних дефектів.
У підрозділі 1.2. “Дослідження законодавчого забезпечення реалізації принципу законності у регулюванні земельних відносин в доктрині земельного права України” встановлено, що в науці земельного права України продовж двадцяти років розглядаються різні аспекти законодавчого забезпечення реалізації принципу законності у сфері регулювання земельних відносин. Переважна більшість вчених досліджують прогалини, колізії, дублювання, декларативність норм та інші недоліки законодавчого забезпечення реалізації принципу законності у регулюванні земельних відносин, окремі дефекти правового регулювання набуття, реалізації та гарантування права власності, землекористування та інших прав на землю, їх обмеження, впровадження земельної реформи та приватизації землі, здійснення земельних прав фізичними та юридичними особами, правового режиму окремих категорій земель, охорони землі як основного національного багатства, державного та самоврядного регулювання земельних відносин, юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства тощо. При цьому в українській земельно-правовій науці предметом спеціального дослідження були колізії земельно-правових норм (А. М. Мірошниченко), а також сучасний стан національного земельного законодавства (В. Д. Сидор).
Разом з тим виявлено, що у доктрині земельного права України комплексного дослідження стану законодавчого забезпечення реалізації принципу законності крізь призму юридичних дефектів у механізмі правового регулювання земельних відносин не проводилось. Залишаються без достатньої уваги вчених проблеми виявлення змісту та сутності принципу законності у земельній сфері, гарантії його реалізації, забезпечення якості законодавчого регулювання земельних відносин шляхом мінімізації негативного впливу юридичних дефектів на земельний правопорядок тощо. Колізії, прогалини та інші недоліки правового регулювання земельних відносин досліджуються без їх систематизації та оцінки впливу на стан законодавчого забезпечення реалізації принципу законності, внаслідок чого чинне земельне законодавство характеризується колізійністю та декларативністю його приписів, істотними прогалинами, а його удосконалення зводиться до постійних редакційних уточнень приписів Земельного кодексу Україні, інших законів та підзаконних нормативно-правових актів.
У дисертації доводиться, що актуальним завданням вітчизняної земельно-правової науки є розроблення методологічних засад законодавчого забезпечення реалізації принципу законності у правовому регулюванні земельних відносин крізь призму юридичних дефектів, насамперед виявлення причин їх появи та обґрунтування способів їх усунення чи подолання з метою підвищення ефективності правового регулювання земельних відносин та забезпечення реалізації принципу законності.
У підрозділі 1.3. “Еволюція законодавчого забезпечення реалізації принципу законності у регулюванні земельних відносин в Україні” здійснено історико-правовий аналіз формування законодавчого забезпечення реалізації принципу законності у регулюванні земельних відносин в Україні та закономірностей його історичного розвитку. Обґрунтовано, що в еволюції законодавчого забезпечення реалізації принципу законності у регулюванні земельних відносин в нашій державі протягом останніх двадцяти років прослідковується п’ять етапів, кожен з яких характеризується особливою метою, завданнями, специфічним законодавчим закріпленням правових норм та принципів, позитивними та негативними тенденціями, а саме: 1) 1990-1991 роки; 2) 1992-1995 роки; 3) 1996-2001 роки; 4) 2002-2003 роки; 5) 2004 рік – до цього часу. В дисертаційній роботі детально аналізуються позитивні та негативні тенденції розвитку законодавчого забезпечення реалізації принципу законності у сфері регулювання земельних відносин в Україні на кожному із зазначених етапів.
Встановлено, що впродовж більше двадцяти років реалізація принципу законності у регулюванні земельних відносин є ускладненою внаслідок істотних юридичних дефектів національного земельного законодавства, оскільки в Україні прийняття законів, підзаконних нормативно-правових актів здійснюється без врахування дії об’єктивних законів розвитку економіки і суспільства, всупереч конституційним імперативам, із порушенням вимог законодавчої техніки, ігноруючи рекомендації земельно-правової науки. Внаслідок цього сучасне законодавче забезпечення реалізації принципу законності у регулюванні земельних відносин характеризується наступним: неповнотою відтворення у земельному законодавстві конституційної моделі правового регулювання земельних відносин; непослідовністю, безсистемністю та хаотичністю прийняття нормативно-правових актів, що призводить до створення законодавчого масиву, а не законодавчої системи; колізіями, прогалинами, дублюванням, декларативністю земельно-правових приписів; відсутністю законодавчих гарантій задоволення земельних потреб та інтересів особи, а також узгодження приватних і публічних інтересів у сфері використання та охорони землі; нестабільністю правового регулювання в результаті постійного внесення змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів тощо.
На основі аналізу тенденцій розвитку національного земельного законодавства починаючи з 1990 р. доводиться, що визначальною умовою реалізації принципу законності у регулюванні земельних відносин в Україні є забезпечення формування якісного земельного законодавства, що може бути досягнуто за науково-теоретичного опрацювання та реалізації на практиці механізмів запобігання і мінімізації юридичних дефектів у механізмі земельно-правового регулювання.
Другий розділ “Юридичні дефекти у правовому регулюванні земельних відносин в Україні” складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 2.1. “Поняття та особливості юридичних дефектів у правовому регулюванні земельних відносин в Україні” на підставі аналізу доктринальних підходів в теорії права і галузевих правових науках України та іноземних держав обґрунтовується доцільність уніфікації спеціально-юридичної термінології у земельному праві та законодавстві України шляхом застосування єдиного терміну “юридичний(ні) дефект(и)” на позначення вад, недоліків, хиб правового регулювання земельних відносин.
У дисертації розкриваються ознаки юридичних дефектів у механізмі земельно-правового регулювання, які дають змогу виявити та розкрити їх особливості, а саме: а) є об’єктивними явищами системи позитивного земельного права України; б) є ознакою, показником, детектором наявності негативних правових явищ в механізмі правового регулювання земельних відносин; в) мають своїм наслідком спотворення, деформацію земельно-правового регулювання; г) виявляються у недоліках, вадах як простих, так і складних засобів правового регулювання земельних відносин, а також у відсутності необхідних зв’язків між ними.
Доводиться, що наявність юридичних дефектів негативно впливає на стан законності і правопорядку у сфері використання та охорони землі, здійснення прав на землю, державного та самоврядного регулювання земельних відносин, що проявляється у наступному: а) порушенні основоположних прав та свобод людини, зафіксованих у міжнародно-правових актах та Конституції України, створенні перешкод для задоволення природних земельних потреб та інтересів особи; б) нівелюванні конституційних імперативів щодо юридичного значення землі як основного національного багатства та власності Українського народу, деформації суспільного сприйняття Конституції України як Основного Закону держави та юридичного акта прямої дії, спотворенні ієрархічної структури земельного законодавства; в) формуванні недосконалого, дефектного правового регулювання земельних відносин, що негативно позначається на якісному стані не лише земель, земельних ділянок та ґрунтів, але й довкілля та його складових елементів, підвищує ризик виникнення екологічних загроз для здоров’я та життя людини; г) негативному впливові на застосування норм екологічного, аграрного, цивільного, адміністративного, кримінального, конституційного, господарського права та інших галузей національної правової системи щодо регулювання земельних відносин, реалізації прав на землю, їх захисту тощо.