| Короткий зміст: | Сучасний стан питання
Біологію тетерука та глушця вивчали В. П. Теплов (1947), О. І. Семенов-Тянь-Шанський (1959, 1983), Е. В. Івантер (1965, 1974), М. С. Долбік (1967, 1974), П. Б. Юргенсон (1968), А. М. Романов (1975, 1979, 1988), О. С. Мальчевський, Ю. Б. Пукинський (1983), Р. Л. Потапов (1985), В. Г. Борщевський (1986), І. В. Делеган (1996), А. Савченко, І. Савченко (2001, 2002), В. Д. Бондаренко (2002) та інші. Низка робіт присвячена різним аспектам просторово-часової структури птахів, а саме: особливостям біотопічного розподілу (Губкин, 1968; Дацкевич, Боровик, 1977; Борщевский, 1983, 1989, 2006; Бышнев, 1989, 1991а, 1991б;) та чинникам, що її зумовлюють, як-от: вплив хижаків (Боровик, 1973; Ивановский, 2006; Оценка воздействия дневных хищников..., 2006), несприятливих кліматичних умов (Höglund, 1955; Юргенсон, 1967), антропогенного навантаження загалом (Островський, 1974; Wegge, 1978; Андреев, Франкина, 1981; Плешак, Корепанов, 1983, 1989; Сорокина, 1987; Шурупов, 1987; Савченко, 2006) та лісогосподарської діяльності зокрема (Бурдуков, Козлов, 1977; Marcstrom, 1978; Ефимов, 1983; Борщевский, Руденко, 1986; Борщевский, 1987, 1988; Романов, Козлова, 1987; Севастьянов, 1989), загальним питанням зміни чисельності (Островський, 1970, 1973; Малютина, 1989; Клестов, 1995; Делеган, 1996; Современное состояние глухаря…, 1996; Баренблат та ін., 1998; Горбань, Дзизюк, 2007) тощо. Проте, абсолютна більшість досліджень проведена за межами України.
У різний час свій внесок у вивчення тетерукових птахів Центрального Полісся зробили М. О. Бурчак-Абрамович (1928), М. А. Воїнственський (1949), О. Б. Кістяківський (1957), В. П. Жежерін (1962, 1970), В. В. Лесничий (1982), О. А. Яремченко, І. М. Шейгас (1989), С. М. Жила (1992, 2003), Г. В. Бумар (2001), Г. М. Панов та ін. (2002). Але роботи цих авторів мають здебільшого описово-інвентаризаційний характер, стосуються динаміки чисельності птахів та деяких причин, що її обумовлюють. Поряд з тим, наводяться фрагментарні відомості про розташування токовищ. Малодослідженими залишилися питання впливу гетерогенності лісових біоценозів, еколого-лісівничих чинників у часі та просторі, їх зміна та сезонна динаміка на маргінальні популяції, які знаходяться у стані депресії на периферійних ділянках ареалу. Саме такі популяції найбільш чутливо сприймають різноманітні зміни у середовищі існування, саме вони найбільш вразливі до антропогенного навантаження. Вирішенню окреслених питань на території Центрального Полісся і присвячене дисертаційне дослідження автора.
Матеріал та методика досліджень
В основу роботи покладені матеріали польових досліджень, проведених у 2000-2006 рр. на території Поліського ПЗ, ДП „Словечанське ЛГ“, ДП „Лугинське ЛГ“, ДП „Словечанське ЛГ АПК“, ДП „Лугинське ЛГ АПК“ протягом усіх сезонів на площі 221345 га. Поряд зі збором матеріалу у цих господарствах, експедиційними маршрутами у різні пори року обстежені й інші райони регіону, зокрема угіддя ДП „Олевське ЛГ“, ДП „Ємільчинське ЛГ“, ДП „Білокоровицьке ЛГ“, ДП „Овруцьке ЛГ“, ДП „Радомишльське ЛМГ“, ДП „Баранівське ЛМГ“, ДП „Житомирське ЛГ“.
На ділянках реєстрації птахів закладали ТПП згідно міжнародного стандарту (Гудина, 1999), з урахуванням рекомендацій Л. Томялойца (Tomiałojć, 1980).
Нами описано 672 ТПП у різних стаціях глушця (82 токовища, 195 – у літній період, 183 – у осінній, 212 – у зимовий) та 510 ТПП – у стаціях тетерука (81 токовище, 273 – у літньо-осінній період, 156 – у зимовий). Загальна площа ТПП становить 29550 га.
Обліки глушця та тетерука проводили на маршрутах довжиною не менше 10 км за порами року (Кузякин, 1979; Гузий, 1997; Равкин, Челинцев, 1997). Токовища виявляли шляхом перевірки у передвесняний період уже відомих та потенційних місць можливого токування (Кузякин, 1979). Для уточнення даних, отриманих під час проведення зимового маршрутного обліку, здійснювали весняний облік глушця за екскрементами (Никульцев, 1973).
Для з’ясування особливостей сезонного стаціального розташування ділянки реєстрації птахів, виводків, а також слідів їх життєдіяльності (токовища, порхалиська, гальковиська, гнізда, екскременти, поїди, креслення на снігу, сліди тощо) описували за оригінальною методикою (Кратюк, 2006). Опис біотопів проводили на ТПП за 66-ма показниками. У межах ТПП визначали індекс мозаїчності угідь (І) за Baxter and Wolfe (Taylor, 1975); індекс різноманіття (DI) або крайовий індекс (Patton, 1975); довжину узлісь і лінійних об’єктів (лісових доріг, квартальних просік тощо) оцінювали за шкалою Д. В. Владишевського (1980).
Тип лісорослинних умов (ТЛУ) подавали за лісівничо-екологічною класифікацією Алексєєва-Погребняка (Погребняк, 1955).
Площу стацій визначали графічним способом за допомогою палетки (Кузякин, 1979; Божок, Турко, 2006).
У роботі використовували українські назви птахів, запропоновані Г. В. Фесенком та А. А. Бокотеєм (2002).
Для обробки зібраного матеріалу, дані описів зводили у електронні таблиці персональної обчислювальної машини, окремо для кожного виду та періоду. Статистичну обробку результатів проводили за загальноприйнятими методиками (Лакин, 1973; Доспехов, 1985) з використанням пакетів прикладних комп’ютерних програм Microsoft EXCEL.
Природно-кліматичні особливості Центрального Полісся
Природно-кліматичні умови регіону досліджень, структура лісового покриву, тваринний світ та інші характеристики ми розглядаємо як екологічні чинники формування просторово-типологічної організації глушця і тетерука.
Центральне Полісся, згідно фізико-географічного районування, є підпровінцією Поліської провінції зони Мішаних лісів Східно-Європейської рівнини . Згідно комплексного лісогосподарського районування, Центральне Полісся відповідає Центральнополіському лісогосподарському району Західно- і Центральнополіського округу лісогосподарської області Полісся (Генсірук, 2002).
Клімат регіону помірно-континентальний, з теплим і вологим літом та м’якою хмарною зимою. Середньорічна температура повітря становить +6-7°С. Протягом року випадає 530-600 мм опадів, з яких 40-45 % припадає на літні місяці. (Атлас природных условий…, 1978; Еколого-економічні проблеми…, 2001).
Лісистість території досліджень становить 33 %. Природні умови обумовили найбільше розповсюдження суборових (48,8 %), сугрудових (33,1 %) і борових (12,6 %) трофотопів. Для Центрального Полісся характерна значна заболоченість території, яка у різних частинах змінюється від 10 до 35 % (Бузун, 2002; Ткачук, 2002; Галич, 2005; Іванюк, 2005).
На цей час природний рослинний покрив регіону істотно змінений. Сільськогосподарські угіддя не утворюють великих суцільних масивів, що обумовлює значну мозаїчність.
Загалом, комплекс природничо-географічних характеристик Центрального Полісся формує сприятливі умови для існування тетерука та глушця. |
