КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається її зв’язок з науковими програмами, планами та темами, об’єкт і предмет, мета і задачі дисертації, її методологічна основа, наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані про їх апробацію, публікації, структуру та обсяг роботи.

Розділ 1 „Становлення криміналістичного забезпечення як наукової категорії у понятійній системі науки криміналістики” присвячений передумовам виникнення та становлення криміналістичного забезпечення, сучасному його розумінню та визначенню змісту.

У підрозділі 1.1. „Передумови виникнення та становлення категорії „криміналістичне забезпечення” встановлено, що більшість завдань криміналістики спрямовуються на безпосереднє забезпечення практики боротьби зі злочинністю специфічними засобами та методами. Враховуючи, що саме криміналістика розробляє вказані засоби, таке забезпечення слід розглядати як криміналістичне. Вказане уможливлює зробити висновок з приводу приналежності останнього до завдань криміналістичної науки.

Початок наукової розробки поняття „криміналістичне забезпечення” було покладено у 1979 році (В.Г. Коломацький). У подальшому розробка вказаної проблеми помітно активізувалася в кінці 80-х – на початку 90-х років минулого століття та обумовлювалася, насамперед, потребами практики розкриття та розслідування злочинів, різкою негативною зміною криміногенної обстановки у суспільстві. Труднощі адаптації правоохоронних органів до нових умов діяльності наполегливо потребували удосконалення форм та методів їх роботи, розробки та реалізації адекватних організаційних, правових, науково-технічних заходів боротьби зі злочинністю. Цьому, в основному, сприяли і рівень розвитку теоретичних основ криміналістики.

У підрозділі 1.2. „Сучасне розуміння та зміст криміналістичного забезпечення” наводяться тлумачення криміналістичного забезпечення вчених-криміналістів, кожен з яких трактує та визначає його зміст у відповідності до власних наукових поглядів.

Відзначено, що наразі в Україні забезпечення слідчої та експертної практики розглядається переважно з інформаційної, наукової та науково-методичної точок зору, відповідно кожна з яких була охарактеризована автором.

Зважаючи на наукові доробки вчених-криміналістів (А.В. Іщенка, В.В. Лисенка, В.В. Матвієнка та інших), запропоновано авторське бачення категорії криміналістичного забезпечення, під яким розуміється результат розвитку криміналістичної науки, цільова діяльність уповноважених згідно закону на її здійснення органів та посадових осіб, котра полягає у всебічному вивченні потреб практики і розробці на основі одержаних результатів ефективних та допустимих засобів, методів їх вирішення та реалізації заходів щодо їх впровадження у практику розслідування злочинів. Відповідно, зміст криміналістичного забезпечення можна розкрити через цілеспрямовану діяльність вчених-криміналістів та практиків щодо розробки нових, пристосування наявних науково-технічних досягнень, їх подальше впровадження у практику розслідування злочинів з метою найбільш оптимального вирішення її завдань, а також підготовку кадрів для практичних підрозділів правоохоронних органів з урахуванням особливостей змісту злочинної діяльності та сучасних напрямів у виявленні та розслідуванні злочинів.

У підрозділі 1.3. „Структура, мета та завдання криміналістичного забезпечення” визначено структурну побудову криміналістичного забезпечення, а також охарактеризовано його мету та завдання.

Наголошується, що в криміналістиці, попри відносну новизну категорії криміналістичного забезпечення, склалося, принаймні, два досить поширених підходи до розуміння його структури. У одному випадку структура криміналістичного забезпечення розкривається через криміналістичні знання, криміналістичну освіту та криміналістичну техніку, у іншому випадку – висвітлюється більш детально і змістовніше, починаючи із вивчення потреб практики і завершуючи впровадженням наукових здобутків в практичну діяльність та вивченням їх ефективності.

Встановлено, що мета криміналістичного забезпечення полягає в розробці та впровадженні у процес розкриття, розслідування та попередження злочинів ефективних криміналістичних методів, прийомів та засобів, криміналістичних рекомендацій. Це, у свою чергу, уможливить виконання ними завдань кримінального судочинства, а також удосконалення слідчої практики. Значну увагу приділено визначенню завдань криміналістичного забезпечення, перелік яких надано у висновках.

Розділ 2 „Криміналістичне забезпечення слідчої діяльності в ОВС” присвячений визначенню поняття, основних напрямів криміналістичного забезпечення слідчої діяльності в ОВС, а також встановленню особливостей реалізації техніко-, тактико- та експертно-криміналістичного його спрямування.

У підрозділі 2.1. „Поняття та напрями криміналістичного забезпечення слідчої діяльності в ОВС” обґрунтовується твердження, що криміналістичне забезпечення може розглядатися як окремий, специфічний вид правоохоронної діяльності.

Встановлено, що специфіка криміналістичного забезпечення обумовлюється низкою об’єктивних обставин, а саме: реалізація його спеціально уповноваженими на те суб’єктами, об’єктом спрямування; метою та мотивами здійснення, а також кінцевим результатом.

Запропоновано авторське визначення криміналістичного забезпечення слідчої діяльності в ОВС, під яким слід розуміти цілеспрямовану діяльність уповноважених згідно чинного законодавства на її здійснення органів та посадових осіб, котра полягає у всебічному вивченні потреб слідчої практики на матеріалах узагальнення останньої та на основі отриманих результатів передбачає розробку ефективних і допустимих засобів їх вирішення, а також реалізації заходів щодо їх впровадження у діяльність слідчих підрозділів МВС України з метою виконання поставлених перед ними завдань кримінального судочинства. Виходячи з наявних теоретичних положень та особливостей практичної реалізації криміналістичного забезпечення слідчої діяльності, акцентується увага на доцільності виділення серед його напрямів техніко-криміналістичного, тактико-криміналістичного, експертно-криміналістичного та методико-криміналістичного забезпечення.

Підрозділ 2.2. „Реалізація техніко-криміналістичного забезпечення в слідчій діяльності ОВС” присвячений визначенню особливостей практичної реалізації техніко-криміналістичного забезпечення слідчої діяльності в сучасних умовах.

Запропоновано авторське визначення „техніко-криміналістичне забезпечення слідчої діяльності в ОВС”, під яким слід розуміти комплексну організаційно-функціональну систему, з притаманною лише їй структурною побудовою, а також як діяльність, спрямовану на збір, дослідження та оцінку отриманої криміналістично значущої інформації уповноваженими на те органами і посадовими особами, та яка реалізує свої можливості за допомогою застосування техніко-криміналістичних методів та засобів. Відповідно, мета техніко-криміналістичного забезпечення полягає у сприянні процесу розкриття та розслідування злочинів, шляхом надання органам досудового слідства необхідної криміналістично значущої інформації, яка реалізується при здійсненні уповноваженими на те посадовими особами систематичної діяльності, спрямованої на розробку, впровадження і застосування криміналістичної техніки, формування відповідних спеціальних знань.

Значну увагу у роботі приділено проблемам практики реалізації техніко-криміналістичного забезпечення слідчої діяльності в ОВС у сучасних умовах, що полягає не лише у розробці нових, удосконаленні існуючих методів та засобів криміналістичної техніки, але й їх впровадженні у практику розкриття та розслідування злочинів, що являється найбільш перспективним і оптимальним шляхом підвищення її ефективності.

З метою досягнення у подальшому успішного виконання завдань техніко-криміналістичного забезпечення розкриття й розслідування злочинів, запропоновані можливі взаємозалежні напрями його розвитку.

У підрозділ 2.3. „Тактико-криміналістичне забезпечення слідчої діяльності в ОВС: поняття, зміст, завдання” пропонується авторське визначення поняття „тактико-криміналістичне забезпечення слідчої діяльності в ОВС” під яким слід розглядати самостійну, цілеспрямовану діяльність уповноважених на її здійснення органів та посадових осіб, яка передбачає розробку тактико-криміналістичних прийомів і рекомендацій щодо їх використання, організаційне та правове забезпечення їх впровадження у слідчу практику, професійну криміналістичну підготовку суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, створюючи при цьому умови постійної готовності останніх до використання усього наявного тактичного арсеналу. Вказаний вид діяльності передбачає, насамперед, наявність у слідчого необхідних знань у галузі слідчої тактики, а також вмінь та навичок з використання тактичних засобів розслідування.

Охарактеризовано особливості реалізації тактико-криміналістичного забезпечення слідчої діяльності, на основі чого відмічається звуження кола суб’єктів використання результатів тактико-криміналістичного забезпечення як виду діяльності, а саме: тактичних засобів та рекомендацій. Відповідно, вказаним суб’єктом визнається слідчий, тому при розробці конкретного тактичного засобу слід враховувати саме його пропозиції. Наразі розробкою тактичного арсеналу слідчого займаються переважно лише поодинокі „ініціатори” та деякі науковці у галузі психології. Враховуючи вказану обставину, дисертанткою підтримується висловлена пропозиція щодо необхідності створення окремого органу, який би в силу наданих йому повноважень займався б обліком потреб практики у тактичних прийомах і у подальшому здійснював координацію та планування відповідних робіт щодо їх розробки.

У підрозділі 2.4. „Проблеми теорії та практики експертно-криміналістичного забезпечення слідчої діяльності в ОВС: шляхи їх вирішення” сформульовано авторське визначення „експертно-криміналістичне забезпечення слідчої діяльності в ОВС”, під яким слід розуміти систематичну діяльність, котра здійснюється уповноваженими на те законом органами та посадовими особами, та спрямована на надання органам досудового слідства практичної та консультативної допомоги у виявленні, закріпленні та вилученні речових доказів, а також встановленні обставин, що мають значення для розкриття та розслідування злочинів, шляхом застосування необхідних науково-практичних методів і засобів, спеціальних знань, проведення експертних досліджень відповідно до їх компетенції, спрямованих на розкриття, розслідування та попередження злочинів.

Встановлено, що суб’єктами експертно-криміналістичного забезпечення слідчої діяльності є науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції і Міністерства охорони здоров’я України, експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України, а також інші фахівці з відповідних галузей знань.

Формами реалізації експертно-криміналістичного забезпечення є: а) взаємодія з підрозділами досудового слідства; б) проведення судових експертиз; в) забезпечення ефективного використання можливостей криміналістичної реєстрації; г) сприяння використанню техніко-криміналістичних засобів під час розслідуваня; ґ) проведення профілактичних заходів; д) організація та проведення навчання особого складу слідчих підрозділів.

Розділ 3 „Шляхи удосконалення криміналістичного забезпечення слідчої діяльності в ОВС за сучасних умов” присвячений окресленню кола критеріїв ефективності криміналістичного забезпечення та шляхів його удосконалення .

У підрозділі 3.1. „Критерії ефективності реалізації криміналістичного забезпечення слідчої діяльності в ОВС” окреслено коло критеріїв ефективності реалізації криміналістичного забезпечення на практиці.

Дисертанткою встановлено, що функціонування системи криміналістичного забезпечення залежить від таких умов: 1) відповідності умов реалізації криміналістичного забезпечення поставленій меті; 2) відповідності криміналістичного забезпечення встановленим правилам.

Критеріями ефективності криміналістичного забезпечення є: всебічне вивчення потреб слідчої практики; належне планування та координація науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт; розробка та експериментальна перевірка запропонованих до впровадження наукових розробок; об’єктивна попередня оцінка результатів наукових розробок; налагоджена система інформування з приводу наукових розробок; дієва система впровадження у практику наукових розробок, а також збір і опрацювання відомостей щодо використання наукових розробок.

У підрозділі 3.2. „Напрями та умови удосконалення криміналістичного забезпечення слідчої діяльності в ОВС” визначено, що підвищення ефективності функціонування системи криміналістичного забезпечення слідчої діяльності вимагає, насамперед, удосконалення кожного елементу механізму його реалізації.

Запропоновані наступні напрями удосконалення криміналістичного забезпечення слідчої діяльності: комплексність вивчення джерел даних про потреби практики; спрощення процедури безпосередньої перевірки криміналістичних рекомендацій; удосконалення системи підготовки кадрів; удосконалення правового регулювання використання криміналістичних прийомів та засобів; створення в межах криміналістичних установ МВС України єдиного загальнодержавного органу з проблем криміналістичного забезпечення.