КРИМІНАЛЬНЕ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ НА ДОСУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, охарактеризовано мету, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію, публікації та впровадження результатів дослідження.

В Розділі 1 "Загальні положення кримінального переслідування" визначаються засади, принципи, функції кримінального переслідування, встановлюються теоретичні та практичні елементи проведення негласних слідчих (розшукових) дій на стадії досудового розслідування.

Підрозділ 1.1 "Засади кримінального переслідування" розкриває форми, методи, принципи, за якими здійснюється кримінальне переслідування, визначається правовий статус сторін процесу та надається їх класифікація за новим Кримінально-процесуальним кодексом України.

Процесуальні форми кримінального переслідування можна визначити у двох напрямках: кримінальне переслідування до складання повідомлення про підозру; кримінальне переслідування після складання повідомлення про підозру. Форми кримінального переслідування побудовані виходячи з негласних слідчих (розшукових) дій (ст.ст. 223 – 245 КПК України); використання оперативної інформації (ст.ст. 254 – 257 КПК України); використання конфіденційного співробітника (ст. 275 КПК України); процесуальна діяльність слідчого та оперативних підрозділів у складі слідчо-оперативної групи.

Кримінальне переслідування здійснюється на підставі засад кримінального процесу, які включають в себе конституційні, процесуальні та спеціальні принципи. Процесуальні принципи визначені ст.ст. 7 – 29 КПК України; Спеціальні принципи – конспіративність проведення негласної слідчої (розшукової) дії, поєднання гласних і негласних методів і засобів встановлення фактичних даних, закріплення їх як доказів у кримінальному процесі – визначені ст.ст. 246, 258, 271, 275 КПК України.

Методи кримінального переслідування: криміналістичні; технічного фіксування проведення негласної слідчої (розшукової) діяльності; отримання оперативної інформації від конфіденційного співробітника та фіксування його показань; процесуальні, які передбачають складання постанови та протоколу провадження слідчої дії; діяльності слідчо-оперативної групи.

Класифікацію учасників кримінального судочинства можна визначити згідно глави 3 КПК України. Перша група включає до себе державні органі, які виконують кримінальний процес. Друга – сторона обвинувачення, яка підтримує обвинувачення відносно особи, яка вчинила злочин. Третя – сторона захисту, яка відстоює свої інтереси по кримінальній справі. Четверта – інші учасники кримінального провадження.

Підрозділ 1.2 "Кримінальне переслідування як функція кримінального процесу" розкриває процесуальні положення функцій кримінального переслідування, які здійснюються стороною обвинувачення згідно зі ст.ст. 36 – 41 КПК України.

Кримінально-процесуальне переслідування як функція кримінального процесу – це основні напрями процесуальної діяльності, які забезпечують спеціальну роль та призначення сторін, суб’єктів, учасників на стадії досудового розслідування проведення негласної слідчої (розшукової) дії, процесуальних слідчих дій.

Функція кримінального переслідування оперативних підрозділів включає в себе діяльність, яка направлена на викриття винних у скоєнні злочину до реєстрації заяви у Єдиному реєстрі досудового розслідування.

Функція кримінального переслідування слідчого передбачає реєстрацію заяви у Єдиному реєстрі досудового розслідування, проведення негласних слідчих (розшукових) дій, складання повідомлення про підозру, проведення слідчих дій та їх закріплення у протоколі; складання обвинувального акту та направлення матеріалів кримінальної справи до суду.

Функція кримінального переслідування прокурора полягає в забезпечені контролю та нагляду під час досудового розслідування; в участі у судовому розгляді у разі підтримання державного обвинувачення.

Слідчий суддя на стадії досудового розслідування має специфічну функцію. Він складає ухвалу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та забезпечує контроль за їх виконанням.

Підрозділ 1.3 "Загальні положення негласних слідчих (розшукових) дій" встановлює процедуру отримання оперативної інформації та процесуальні засади її реалізації у кримінальному провадженні.

Кримінальне переслідування на етапі отримання інформації оперативними підрозділами має теоретичні та практичні проблеми. По-перше, оперативна інформація, отримана оперативним співробітником, перевіряється, після чого приймається рішення щодо її реєстрації у Єдиному реєстрі досудового розслідування. По-друге, оперативний співробітник отримує інформацію про злочин, який готується, та затримує злочинця під час його вчинення (прикладом може бути злочин про передачу наркотичних речовин); оперативний співробітник є свідком скоєння злочину та затримує злочинця (прикладом може бути злочин про скоєння крадіжки).

Оперативно-розшукова діяльність під час розкриття злочинів у кримінальному процесі визначається на підставі ст.ст. 233-275 КПК України та використовується у кримінальному провадженні. Повноваження оперативних підрозділів можна визначити через теоретичну модель, яка встановлює: вжиття розшукових заходів щодо попередження, виявлення і розкриття злочину; викриття причин та умов, які сприяють вчиненню злочину; здійснення профілактики правопорушень; взаємодію правоохоронних органів під час досудового розслідування; використання конфіденційного співробітника; збирання документів, фактичних даних, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя підозрюваних у вчиненні злочину; проведення гласної та негласної перевірки; фіксування слідів злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами вчинення злочину. Необхідно внести доповнення до ст. 41 КПК України щодо визначення статусу оперативних підрозділів.

Модель проведення негласної слідчої (розшукової) діяльності можна визначити виходячи з положень розшуку та встановлення злочинця. Перша форма означає негласну діяльність оперативних підрозділів, яка врегульована законодавством про оперативно-розшукову діяльність, друга – негласну слідчу (розшукову) діяльність, третя – процесуальну діяльність слідчого та оперативного співробітника оперативного підрозділу у складі слідчо-оперативної групи.

Розділ 2 "Кримінальне переслідування стадії досудового розслідування" визначає повноваження оперативних підрозділів та слідчого, які здійснюють кримінальне переслідування до та після реєстрації заяви у Єдиному реєстрі досудового розслідування, елементи взаємодії між слідчим та оперативним співробітником у складі оперативно-слідчої групи.

Підрозділ 2.1 "Кримінальне переслідування оперативними підрозділами" встановлює процедуру проведення оперативно-розшукових заходів до реєстрації заяви у Єдиному реєстрі досудового розслідування.

Класифікація оперативної інформації у кримінальному процесі передбачає отримання інформації від конфіденційного співробітника для подальшого розкриття злочину або фіксації доказів, які викривають винну особу в скоєнні злочину; отримання інформації від заявника про скоєний злочин; отримання інформації телефоном, письмово або іншим способом, який вказує на особу, яка скоїла злочин; зняття інформації з електронних інформаційних систем, транспортних телекомунікаційних мереж.

Оперативно-розшукові дії у кримінальному процесі слід визначити як здійснення в процесі розслідування сукупності дій, пов’язаних із встановленням місця знаходження особи, яка скоїла злочин, предметів, зброї злочину, а також інших об’єктів, які мають значення для розкриття та розслідування злочину. Критерієм оцінки оперативно-розшукових матеріалів є наявність в них достатніх даних, які вказують на ознаки злочину.

У Єдиному реєстрі досудового розслідування автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

У КПК України необхідно визначити механізм відмови у реєстрації заяви, якщо вона не має фактичних даних, які вказують на обставини злочину. Даним положенням доповнити ст. 214 КПК України.

Підрозділ 2.2 "Процесуальні положення кримінального переслідування слідчим" визначає положення процесуальної діяльності слідчого під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій на стадії досудового розслідування.

Після включення заяви до єдиного реєстру досудового розслідування слідчий повинен встановити особу, яка вчинила злочин, забезпечити проведення негласних слідчих (розшукових) дій, скласти повідомлення про підозру, по закінченні розслідування скласти обвинувальний акт та направити матеріали кримінальної справи до суду.

Закон передбачає класифікацію слідчих (розшукових) дій: проведення допиту (ст. 224 КПК України); пред’явлення для впізнання (ст. 228 КПК України); пред’явлення речей для впізнання (ст. 229 КПК України); пред’явлення трупа для впізнання (ст. 230 КПК України); впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування (ст. 232 КПК України); проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст. 233 КПК України); обшук (ст. 234 КПК України); огляд (ст. 237 КПК України); проведення слідчого експерименту (ст. 240 КПК України); проведення освідування особи (ст. 241 КПК України); проведення експертизи (ст. 242 КПК України); отримання зразків для експертизи (ст. 245 КПК України).

Негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному процесі визначені: аудіо-відео контроль особи (ст. 260 КПК України); зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України); зняття інформації з електронних інформаційних мереж (ст. 264 КПК України); обстеження недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України); установлення місця знаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК України); спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК України); контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України); виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності чи злочинної організації (ст. 272 КПК України); негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК України); використання конфіденційного співробітника (ст. 275 КПК України).

Запропоновано механізм проведення негласних слідчих (розшукових) дій, який включає до себе: проведення негласних слідчих (розшукових) дій; надання доручення оперативному співробітнику оперативного підрозділу про проведення оперативно-розшукових заходів щодо викриття обставин злочину та встановлення особи, яка його вчинила.

Підрозділ 2.3 "Взаємодія слідчого та оперативних підрозділів у складі оперативно-слідчої групи" визначає теоретичні та практичні форми взаємодії, структуру та класифікацію слідчо-оперативних груп під час кримінального переслідування.

Слідчо-оперативні групи складаються у випадках, коли необхідно провести негласні слідчі (розшукові) дії та оперативні заходи по розкриттю злочину. Взаємодія здійснюється у процесуальній та організаційно-тактичній формі.

Процесуальна форма включає в себе: всебічне, повне і об’єктивне розслідування складу злочину; складання повідомлення про підозру; застосування запобіжних заходів процесуального примусу; здійснення заходів, направлених на відшкодування матеріальної шкоди, прийняття процесуального рішення та проведення слідчих дій під час розслідування злочину.

Організаційно-тактична форма включає в себе: проведення оперативно-розшукових, пошукових заходів; встановлення місця перебування підозрюваного та його привід; вживання заходів щодо припинення злочинної діяльності.

Класифікація слідчо-оперативної групи здійснюється за такими ознаками: слідча група для розслідування і розкриття особливо тяжких та тяжких злочинів, скоєних організованими злочинними групами; слідча група для розслідування складної кримінальної справи з великим об’ємом роботи; чергова слідчо-оперативна група; тимчасова слідчо-оперативна група. Спеціалізована слідчо-оперативна група створюється для розслідування і розкриття певної категорії злочинів, зокрема у випадках, якщо особи, що їх скоїли не встановлені. Процесуальне та організаційне керівництво в складі групи виконує старший слідчий.

Необхідно ввести до КПК України окрему статтю, за аналогом ст. 119 КПК 1961 р., в якій передбачити форми взаємодії, процесуальний контроль слідчого за проведенням оперативно-розшукових заходів, негласної слідчої (розшукової) діяльності.

У Розділі 3 "Процесуальні гарантії під час кримінального переслідування" встановлюються положення прокурорського нагляду та контролю за законністю проведення негласних слідчих (розшукових) дій, забезпечення процесуальних прав і свобод учасників кримінального провадження слідчим суддею.

Підрозділ 3.1 "Прокурорський нагляд та контроль під час кримінального переслідування" розкриває положення прокурорського нагляду та контролю, встановлює елементи контролю під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Повноваження прокурора на стадії досудового розслідування згідно із ст. 36 КПК України включають дві групи: процесуальний нагляд та контроль. Першу групу утворюють процесуальні положення нагляду. Друга група включає контроль за законністю за органами досудового розслідування. Функції правового статусу прокурора визначені таким чином, що він є не тільки державним обвинувачем, а й стороною в процесі.

Прокурор як носій наданих контрольних повноважень у кримінальному процесі повинен нести сувору персональну відповідальність за законність і обґрунтованість провадження слідчих дій, за законність прийнятих рішень. Під час виявлення порушення чинного законодавства прокурор зобов’язаний вжити заходи щодо їх усунення.

Підрозділ 3.2 "Процесуальний порядок обмеження слідчим суддею конституційних прав і свобод учасників під час кримінального переслідування" розкриває положення судового контролю під час кримінального переслідування.

Функція правосуддя включає класові, національні й приватні інтереси всіх і кожного члена суспільства, охорону прав і свобод громадян, охорону всіх форм власності, правовий захист, забезпечення правопорядку і т.д. Функція юстиції встановлює роль слідчого судді, колегіального суду у кримінальному процесі. Функція розгляду кримінальної справи визначається постановою вироку, який складає та проголошує слідчий суддя.

Виконуючи функції кримінального провадження, слідчий суддя складає ухвалу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Після проведення оперативно-розшукових, слідчих дій, які обмежують процесуальні права суб’єктів кримінального процесу, слідчий суддя повинен отримати копію протоколу проведення слідчої дії. Якщо слідчий суддя встановить порушення чинного законодавства під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, згідно із ст.ст. 250, 255 КПК України він складає ухвалу про скасування такої дії, а матеріали повинні бути знищені.

Завдання слідчого судді полягають у захисті прав та свобод людини та громадянина. У разі встановлення порушення закону слідчий суддя повинен поновити права і свободи.